18

Глава 18

Після ночі завжди настає ранок,  ... після сліз посмішка або навпаки ...

Надокучливе сонце лоскотало моє обличчя яскравими промінцями змушуючи виринути з обіймів сну. Та цієї ночі я не просто спала, ... я мріяла ...  Пестила себе думками, що у нас з цим красенем може щось бути більше ніж просто секс. 

Учора Ден сказав мені, що я перша дівчина з якою він хоче прокидатися зранку, а Власов не з тих чоловіків які просто викидають слова на вітер. Мені дуже хочеться вірити, що йому можна довіритися. 

Потягнувшись у ліжку з заплющеними очима, я посміхнулася. Рукою потягнулася до подушки на якій мав лежати Ден, та коли я обмацала її й не знайшла до кого притулитися, то нарешті втямила, що я у ліжку одна. Власова немає поряд. А якже слова про те, щоб прокинутися разом? 

У мою голову миттю закралася темна думка, але я її швидко випровадила тим,  що Ден просто прокинувся раніше й пішов прийняти душ або ж приготувати для нас сніданок. 

Притулившись обличчям до подушки на якій спав Ден, я із великим  задоволенням втягнула носом запах, яким вона  наскрізь просочена. Запах, що залишив по собі Ден був зухвалим та впевненим, як і він сам. Він розбурхував у мені нову хвилю почуттів та емоцій. От якби він закохався у мене, -- раптом замріялася я настільки, що зовсім забула, що Ден Власов -- це чоловік суперечність. Коливання його сторін ледь помітне для звичайного ока. Навіть я не можу розібратися, що саме заховано за його залізною маскою. Зазвичай Власов показує лише те, що хоче показати, і не більше. Навіть я не завжди можу його зрозуміти, бо мої почуття до нього беруть верх над здоровим глуздом і я забуваю про все на світі.         

Та у нього є глибина. Не кожна жінка наважиться пірнути так глибоко,  лише для того, щоб дізнатися, що там заховано. 

Ну все! Годі, Анно! Краще йди до кухні та допоможи Денові зі сніданком, за одне й переконаєшся чи не забув він про свої вчорашні слова, -- наказала я собі й з неохотою встала з ліжка. 

Сьогодні у мене не тільки мрійливий настрій, а ще й грайливий та сміливий, тому я без вагань одягаю залишену Деном футболку й босими ногами прямую до кухні. 

Можливо спершу мені варто було прийняти душ та  привести себе до ладу, але я так хотіла побачити Дена, що забула про всі правила. 

Пройшовши коридором я зрозуміла, що на кухні таки хтось є. Я чула жваву розмову й судячи з дзвінкого баритона  співрозмовником Дена точно не була Естер.

Значить поки я спала до Дена хтось прийшов у гості й судячи з запаху, що шириться з кухні вони п'ють каву. Я вже хотіла розвернутися й піти до своєї кімнати, щоб привести себе до ладу і лише потім вийти та раптом до моїх вух долинуло дивне запитання. 

-- Дене,  нам з Юлею здалося, що Аня чудова дівчина. Скажи відверто, які у тебе плани щодо неї? Ми  з дружиною хочемо вірити, що й ти спробуєш стати щасливим. До речі моя Юлька помітила, що ти дивився на неї з любов'ю. 

З тих  запитань, що я почула, зрозуміла, у гості до Дена приїхав Влад. Його друг з яким ми кілька днів тому познайомилися на вечірці у них вдома. Чоловіки ведуть відверту розмову про особисте, тому мені стало соромно за те, що я підслуховую. 

Я вже хотіла піти, але жіноча цікавість не давала мені ступити навіть кроку. Ден не поспішав відповідати другові, що ще більше підігрівало мій інтерес. Чому він мовчить? 

Можливо Власов ще не розібрався зі своїми бажаннями та почуттями до мене? А може просто не хоче лякати крихке щастя,  яке лише зароджується між нами? 

-- Ти мене знаєш, Владе. Я не здатен на усі ці романтичні соплі. Кохання не для мене. Я у нього не вірю. Анна просто чергова дірка, яку я банально трахаю для задоволенн. Просто з нею мені знадобилося трохи більше часу ніж з іншими та результат виявився одним і тим самим. Вона розсунула переді мною ноги й дозволила все, що я хотів. Неприступна фортеця -- Анна Вершинська впала до моїх ніг й готова на все заради того, щоб я подарував їй кілька феєричних оргазмів. 

Я не бачила обличчя Дена та його голос був дуже красномовним та зрозумілим. Він так легко розповідав про найпотаємніше. 

-- Я думаю ти помиляєшся щодо цієї дівчини, тому раджу ще раз все добре зважити. Боюся, щоб потім ти не кусав собі лікті. 

-- Думаєш я реально запав на неї? Ні фіга! Мені  просто захотілося  ванільного сексу. Так, мені набридло брати дівок силою,  тому з Анною я вибрав іншу тактику, але суть одна й таж сама. У мене немає до неї жодних почуттів. Мені байдуже, що я першим трахнув її.  Ця дівчина просто одна з багатьох, термін придатності якої добігає кінця. Коли ми повернемось до України я скажу їй це в обличчя. 

-- Ти сволота,  Дене! Сподіваюся прийде час,  коли ти пожалкуєш про кожне сказане тобою слово. Ми з Юлею сьогодні повертаємося додому. 

-- Не пожалкую, друже! Жалість викликає совість, а ти як ніхто добре знаєш, що її у мене немає. 

<<Її термін придатності добігає кінця>>, <<просто дівка>>, <<мені  захотілося ванільного сексу>> -- кожне слово сказане Деном пекельним, тягучим болем відбивалося у моєму серці. Роздирало груди пазурями хижого звіра на дрібні шматки. У вухах раз за разом дзвеніло кожне сказане ним слово.  Боячись не втриматись на ногах я притулилася плечем до стіни й приклала руку до серця, яке схоже збиралося вистрибнути з моїх грудей. 

В легенях не залишилося ані краплі повітр'я. Здається я зараз задихнуся. Моя душа перетворилася на скривавлене поле бою де переможець вже святкує свою перемогу, адже трофей у його руках. І потрапив він у ці руки без вагомих зусиль. 

Як я могла повірити? Довіритися? Як могла купитися на його наскрізь фальшиві слова та вчинки? 

Ідіотка! Мрійлива дурепа, яку зовсім нічого не навчило ні життя, ні уроки, які воно періодично давало мені. 

-- Анно,  та ти просто шелепа! -- перцювала себе докорами, щоб боліло ще сильніше.

 Та скиглити не потрібно і сльози лити теж. Я це заслужила!