14

Глава 14

По при емоції та думки, які не давали мені спокою я змогла задрімати й навіть добре виспатися. Після сонячних ван мене зморив міцний сон. Не знаю котра зараз година, але судячи з темряви за вікном  вже вечір. 

Ден знову дотримався свого слова й не надокучав мені своєю присутністю. 

Мене все ще дивує його поведінка. Я не можу позбутися відчуття, що це якась нова стратегія гри Дена Власова.  Чи можна вірити його словам про те, що життя плейбоя йому набридло і він хоче серйозних стосунків  ... зі мною? 

Я ж не настільки красива, щоб задовольнити його вибагливість до жінок. У його ліжку побували перші красуні міста, тому якось не дуже віриться, що раптом Денові закортіло стосунків з простою лікаркою. Я знаю з чого зроблене його серце тому й не вірю. Все це гра та в думки, щоб у потрібний момент завдати мені нових знущань. 

Вставши з ліжка я почала приводити себе в порядок після сну. Розчесала волосся й одягнула легку сукню. Сидячи перед дзеркалом я десятки разів переконувала себе, що не треба наносити макіяж та мій здоровий глузд все ще дрімав і я нанесла легкий блиск на губи. Якби я не заперечувала собі та я хочу подобатися Денові.

Вийшовши з каюти я пішла на пошуки Дена. Небо яскраво виблискувало зірками. Я бачила їхній відблиск на воді. Як же це красиво, -- подумала я, обіпершись на поруччя яхти. Тут можна простояти хоч цілу ніч. 

-- Подобається? -- Ден підкрався зненацька. 

-- Дуже! Це сяяння на воді просто неймовірне, -- не оглядаючись, сказала я Денові. 

-- Ти голодна?

-- Лише трохи, але їсти зараз зовсім не хочеться. Хочу насолодитися моментом. Хто зна чи буде ще така краса у моєму житті.

-- Я впевнений у тебе прекрасне майбутнє. Ти його варта.

-- Дене, для чого все це? Я розумію, що ти намагаєшся звабити мене, але ніяк не збагну навіщо. Яка твоя мета? Ти хочеш довести собі, що жодна жінка не пройде повз такого як ти? -- прямо запитала я, таки повернувшись обличчям до Дена. 

Ми мовчки стояли один навпроти одного.  Ден не поспішав з відповіддю. Раптом яхту колихнуло хвилею і я не усвідомлюючи, що роблю міцно схопилася за його руку.         

-- Не бійся! У морі такі речі трапляються доволі часто. Що у тебе за фобія? Ти ж не схожа на боягузку. 

-- Краще скажи навіщо все це? Я чудово розумію, що ти намагаєшся затягнути мене у ліжко. Хочеш спокусити, а що далі? Поділися зі мною  своїми планами, щоб я розуміла до чого мені готуватися. 

-- Я вже казав, але ти не повірила мені. Не бачу сенсу повторювати очевидні речі. Я краще все пояснюватиму тобі на практиці. 

Довго не думаючи Ден згорнув мене в обійми і не знайшов нічого кращого, як знову поцілувати мене. Він не змушував, не застосовував силу, він спокушав. Від такої пристрасної ніжності жодна жінка не встоїть. Його губи та руки будять в мені бажання. Хвилювання сиротами біжить по шкірі. Я не хочу, щоб він зупинявся. Хай буде, що буде та цю ніч ми проведемо разом. 

-- Я зупинюся, коли ти скажеш ... -- шепотів Ден, легенько покусуючи мене за вушко. 

-- Я не хочу, щоб ти зупинявся. Я не знаю, що нас чекає завтра, та сьогодні я хочу бути з тобою. Я хочу бути твоєю, Дене. Ти переміг! Я сама прошу тебе про близькість. 

-- Я не відчуваю себе переможцем. Я просто щасливий від того, що ти зі мною і хочеш мене  так само сильно, як і я тебе. 

-- Ходімо до каюти. 

-- Ні! Я хочу тебе любити просто тут. Хочу, щоб ти відчула задоволення, хочу, щоб мільйони зірок виблискували на твоєму тілі. 

Не відпускаючи моєї руки Ден повів мене до того місця де я засмагала. Там ще й досі застелений великий рушник. Він ніби чекав моменту, коли я знову опинюся на ньому. 

У голові паморочилося й підкошувалися коліна. Думки плуталися. Я здавалася собі злегка на підпитку, але дійсність стояла перед моїми очима. Я в руках Дена, бо мені це подобається. Він не змушує мене. Я сама цього хочу. 

 Доводи здорового глузду лише моментами нагадували про себе, і саме в ці моменти я вдавала, що зовсім їх не чую. І виною цьому є Ден. Його чоловіча харизма та краса. Хоча ні тут дещо інше. Просто словом <<красивий>> Дена не описати. Я бачила багатьох красенів і навіть зірки з телеекранів не стоять на одній площині з Власовим. Так, ... цей чоловік особливий ... магнетичний та інтригуючий. Встояти перед таким просто неможливо. 

З першого погляду на нього серце задає свій далеко не рівномірний ритм від чого живіт зводить солодкими спазмами. 

Я не розумію чому так? Він точно  не принц з казки зі щасливим кінцем. Поряд з ним я навіть не можу бути упевненою, що у нас є завтра. Він зовсім не дає відчуття довіри. 

-- Ти тремтиш!?

-- Я просто трохи хвилююся. Я не з категорії стервезних красунь, тому трохи нервую й не знаю як себе поводити,  -- ніяково відповідаю Денові, коли він обома долонями обіймає моє обличчя. 

Його руки більше не викликають у мене огиди. Навпаки їхня ніжність дарує незабутні відчуття. Якби я була не упевненою в собі, то подумала б, що під кайфом.

-- Так, ти й справді особлива дівчина. І у твоїй особливості є все те про що мріє кожен чоловік. 

-- Невже це був комплімент?

-- Це була правда. Ну все, годі з нас балачок. Якщо я зараз тебе не поцілую, то просто вибухну від невтолимого бажання, -- шепоче Ден, пройшовшись кінчиком носа по вені, яка шалено пульсувала на моїй шиї. 

Та здається йому мало того, що я ледь встигаю хапати повітр'я. З витонченою легкістю він запустив руки у моє волосся. 

-- Дене, здається я не готова ... 

-- Ш-ш-ш, ... не кажи зараз нічого. Просто розслабся. Ти як ніхто заслуговуєш найвищої міри задоволення. Принаймні я винен тобі парочку прекрасних моментів. 

Тихий голос Дена наповнений ніжністю і це заворожує. Змушує забути минуле й безрозсудно линути в обійми майбутнього. 

Коли Ден почав неквапливо цілувати мої губи я неочікувано навіть для себе обхопила його шию обома руками, боячись, що просто не зможу втриматися на ногах.