Глава 19 . Нова зустріч

Олег наздогнав Тому вже на виході з будівлі суду, біля сходів. Льоля залишилася стояти осторонь, удаючи, що залипає в телефон. Вигляд у Томи був такий, ніби з неї викачали всю кров — обличчя біле, погляд скляний.

— Том, стій, — він коротко перехопив її за лікоть. Гіпс із ноги вже зняли, але він помітно накульгував. — Ти як взагалі почуваєшся? Тобі ж не можна нервувати через дитину. Якщо треба гроші на лікарів чи щось інше — кажи, я все закрию.

Тома повільно зупинилася. Спокійно, без емоцій, розстебнула сумку, дістала складений удвоє папірець аналізу ХГЛ і ткнула йому в руки. Великим пальцем вона щільно закрила нижній рядок, де лікарка написала діагноз про безпліддя. Олег бачив тільки результат на вагітність.

— На, подивися. Заспокойся, — її голос був абсолютно рівним і глухим. — Немає ніякої дитини. Це був просто збій від нервів, психосоматика. Так що ти вільний, Олеж. Тобі ніхто нічого не винен. Відпусти куртку.Олег розгублено глянув на цифру «нуль» у бланку. Хтів щось сказати, але Тома просто забрала папірець, розвернулася і пішла до виходу.

Минуло пів року...

Тома виходила з бізнес-центру на Подолі разом із Денисом — хлопцем із сусіднього відділу, з яким вони останні два місяці іноді обідали разом.

Прямо біля бровки, перегородивши пішохідну доріжку, стояв чорний байк. Олег сидів на ньому, закинувши ногу на ногу і затягуючись сигаретою. Він помітив Тому здалеку, затушив недопалок об колесо і просто встав перед ними, засунувши руки в кишені куртки.За ці пів року він повністю одужав зовні, служив у штабі в Києві, пройшов реабілітацію з ногою та зачепив роботу з психіатром.

Злість трохи притихла, але характер нікуди не подівся. Він сумував за Томою всі ці місяці, а коли побачив її поруч із якимось типом, у ньому миттєво прокинувся колишній власник. Його ревнощі нікуди не зникли — вони просто стали холодними і впевненими.

— Привіт, Том, — Олег кивнув, повністю ігноруючи її супутника. Погляд у нього був тверезий, чіткий і важкий.

Денис насупився, спробував зробити крок уперед:

— Чоловіче, ти хто взагалі? Том, усе нормально?

— Нормально, Ден. Іди в машину, я зараз підійду, — Тома навіть голови не повернула. Вона дивилася на Олега. Всередині все стиснулося. Вона не забула жодного слова з тієї ночі на кухні. Кожне звинувачення сиділо в ній, як застряглий осколок, і ворушити це знову вона не збиралася.

— Що тобі треба, Олег і як ти мене знайшов? Ми все підписали пів року тому.

— Квартиру треба продавати, Том, — спокійно, суто по справі почав Олег, але дивився на неї в упор, не мигаючи. — Ріелтор дзвонив, каже, є покупець. Треба твій підпис. І речі твої там деякі залишилися в коробках, забери.

— Я довіреність випишу на юриста, не хочу туди їхати, — сухо відрізала Тома, намагаючись тримати залізобетонний фасад.

— Ні, так не піде. Поїдемо разом, підпишеш на місці, — Олег зробив крок ближче. Його голос став тихішим, з'явився той самий давній, допризовний напір, від якого у неї завжди перехоплювало подих.

— Хватить бігати від мене. Я бачу, якого ти собі зануду знайшла. Думаєш, він тебе врятує?

— Не твоє діло, кого я знайшла, — Тома засунула руки в кишені куртки, бо пальці починали зрадницьки тремтіти. Його запах, його близькість — усе це миттєво вдарило по мізках, витягуючи назовні не тільки образу, але й ту дику пристрасть, яка між ними завжди була. — Іди до своєї Лелеки, Олег. Мене облиш.

— Лелека на фронті, Том. А я тут, — Олег раптом перехопив її за зап'ястя. Спокійно, але так, що не вирвешся. Очі в нього потемніли, став помітний той самий голодний, душний погляд. — Завтра о сьомій вечора чекаю на нашій квартирі. Не приїдеш — я прийду сюди і заберу тебе сам, прямо при твоєму новому кавалері. Зрозуміла? - Він випустив її руку, крутнувся на п'ятах, сів на байк і завів двигун який ревнув на весь Поділ і поїхав, навіть не озирнувшись.Тома залишилася стояти на тротуарі, важко ковтаючи повітря. Денис підбіг збоку, щось швидко говорив, обурювався, питав, чи не треба викликати поліцію, але вона його майже не чула. Її залізобетонна тиша, яку вона вибудовувала пів року, розлетілася від одного його дотику. Вона занадто добре знала Олега — він не просив вибачення, він просто прийшов забрати своє.