Глава 18. Отже розлучення

Сварка на кухні тривала вже третю годину. Почалося все як завжди — Олег розлив чай на стіл, Тома мовчки витерла, а він раптово вибухнув, що вона контролює кожен його крок. До вечора алкоголь повністю зняв з нього гальма.

— Ти вічно незадоволена! — Олег ходив по кухні купленої ними квартири, накульгуючи на ногу. — Я зі штабу приходжу, а у тебе міна, наче я тобі винен щось! Ти хоч уявляєш, що там відбувається? Що у мене в голові робиться, коли тихо стає?!

— Я все уявляю, Олеж. Я прошу тебе просто піти до лікаря, — Тома сиділа на стільці, зчепивши пальці. Вона намагалася говорити спокійно, але голос уже тремтів. — Твої припадки... ти на людей кидаєшся. Я вагітна, ти розумієш це чи ні? Мені не можна нервувати.Олег зупинився, випустив дим прямо в кімнату і дико оскалився. Його перекосило від люті. Весь той бруд і прихована злість, які він збирав у собі місяцями після контузії, просто вирвалися назовні.

— Вагітна вона! Боїшся за дитину?! А тоді ти чого не боялася, а?! — загорлав він так, що на стіні завібрував годинник. — Це ти винна, що мала здохла! Ти! Сиділа тут у тилу, дупу гріла, а як тобі капітан подзвонив — одразу скисла і дитину вгробила! Залізобетонна леді, блять! Не змогла дочку виносити!Тома наче ляпас отримала. Обличчя вмить спалахнуло, в очах потемніло.

— Ти кончений, Олег... — прошепотіла вона, підводячись. Руки трусилися так, що вона ледь утрималася за стіл. — Ти хворий на всю голову. Я винна?! Був приліт, ти зник, будівля згоріла! Що я мала робити?!— Замовкни! — перебив він, наступаючи на неї і тицяючи пальцем у груди.

— Короче так. Не час зараз народжувати. Змивай цю хуйню в унітаз, роби аборт. Мені не треба дитина від баби, яка першу вбити змогла. Завтра на розлучення подаю. Заїбала ти мене своїм контролем і своїми правилами.

Тома витерла сльозу, яка сука сама покотилася по щоці. Гормони робили свою справу, але всередині замість болю раптом увімкнулася глуха, залізобетонна лють. Вона зрозуміла, що перед нею стоїть абсолютно чужий, зламаний чоловік, якого вона більше не знає.

— Добре, — тихо і кам'яно сказала вона. — Розлучення так розлучення.Вона пішла в спальню, дістала з шафи велику валізу і почала просто жорстко, пачками скидати туди свій одяг.

Олег стояв у дверях, курив наступну сигарету і злісно кидав:

— Складай, складай. Вали до своєї матусі. Подивлюся, кому ти потрібна будеш з причепом.Тома нічого не відповідала. Вона застебнула валізу, взулася в коридорі, витягла телефон і викликала таксі.

Олег навіть не поворухнувся, коли вона виходила. Тільки двері за собою вона зачинила тихо, без кіношного грюкання.Уже о другій ночі таксі зупинилося біля дев'ятиповерхівки, де Тома спокійно жила ще до зустрічі з Олегом. Вона піднялася на ліфті, відкрила замок і зайшла у свою квартиру. Тут усе було рідним — її меблі, її старі шпалери, речі з минулого життя, коли все було простим і зрозумілим. Вона лишила валізу в коридорі, сіла на диван прямо в куртці, обхопила руками коліна і просто застигла. Сліз не було. Була тільки важка, монолітна образа.

О сьомій ранку її різко знудило. Шлунок вивертало чистою, гіркою жовчю. Тома стояла над унітазом, важко дихаючи, потім вмилася холодною водою і знову глянула на тест, що лежав на раковині. Дві смужки.

— Ні, мала, ти виростеш, — процідила вона крізь зуби у дзеркало. — Я тебе вирощу сама. Без цього придурка.

Через годину вона вже сиділа в кабінеті тієї самої лікарки в жіночій консультації. Лікарка мовчки покрутила в руках пластиковий тест, потім звела на Тому важкий погляд.

— Знову? Ну лягай на кушетку.

Тома мовчки задерла кофту. Холодний гель, знайомий шурхіт датчика. Лікарка довго возила апаратом по нижній частині живота, то наближаючи, то віддаляючи монітор. Насупилася. Потім переключила якісь кнопки, зітхнула і просто вимкнула тумблер.

— Вставай, Томо. Витирайся.

— Що там? — Тома сіла, поправляючи футболку. — Серцебиття є? Який термін?

— Немає там ніякого терміну, — сухо сказала лікарка, сідаючи за стіл і відкриваючи картку. — Матка порожня. Хоріона немає.

— Як немає? — Тома аж подалася вперед. — Мені нудить. Затримка тиждень. Тест он на столі лежить, там дві смужки.

— Та бачу я твій тест, — лікарка зняла окуляри й поглянула на неї з глибоким медичним сумом. — Тест твій — це гормональний збій. Затримка і нудота — суто від нервів. Психосоматика в чистому вигляді. Твій організм після всього просто зімітував вагітність на тлі дикого стресу. Мозок видав те, чого ти панічно боялася або хотіла. Але це ще не все, Томо. Послухай мене уважно.

Лікарка відклала ручку й зчепила пальці в замок.— Ми отримали повні результати досліджень після тих твоїх штучних пологів. Там... ситуація важка. Через те гостре відшарування плаценти й екстрене вискоблювання ендометрій практично знищений. Пішли незворотні процеси, рубцювання. Плюс цей гормональний колапс. Мій діагноз — вторинне безпліддя. Шансів завагітніти або виносити дитину у тебе практично немає. Мені дуже шкода, дитино.

Тома застигла. Всередині наче вимкнули світло. Жодного звуку, жодного крику. Вона просто повільно застебнула сумку, підвелася і кивнула.— Дякую. Я зрозуміла.

Через тиждень вони зустрілися біля кабінету судді. Тома сиділа на лавці, випрямивши спину, у звичайній закритій кофті. Обличчя було кам’яним, ідеальним — виховання не дозволяло показувати, що вона розмазана зсередини.Олег прийшов не один. Поруч із ним йшла невисока дівчина в тактичній куртці, з короткою стрижкою. Лелека. Вона тримала Олега під руку, і Тома помітила, як він слухав її — спокійно, киваючи головою. У його погляді не було тієї дикої, смиканої агресії, яка була вдома.Олег помітив Тому, підійшов ближче. Льоля залишилася крок позаду.

— Привіт, — глухо сказав він. Голос був рівний, тверезий. — Юрист передав, що ти з усім згодна.

— Привіт, — Тома відповіла абсолютно плоским, байдужим тоном, навіть не глянувши на дівчину. — Так, з усім згодна. Мені нічого від тебе не треба. Швидше підпишемо — швидше закінчимо.