Глава 10. (не ) Пара і (не) стосунки

Патрульні на виклику виявилися двома втомленими хлопцями, які просто зафіксували, що власник квартири на місці, документів при собі немає, але сестра його впізнала. Сусіди розійшлися, а заплакана Аліна з сірим котом під пахвою мовчки заповзла у квартиру, як тільки Олег повернув ключ у замку. Тома навіть не заходила всередину — почекала на сходах, переконалася, що все нормально, і поїхала додому на тому ж таксі, яке Олег їй оплатив.Минуло два тижні.Ніхто з них не писав довгих повідомлень і не влаштовував класичних побачень із ресторанами чи квітами. Вони просто проводили разом час: їздили за продуктами, застрягали в заторах або вечеряли шаурмою на заправках. Ніхто не штовхав промов типу «давай зустрічатися» або «хто ми один одному».

Вони стали парою за замовчуванням, без жодного пафосу.У них з'явилися свої закриті приколи. Тома тепер залишала у нього на дзеркалі в коридорі офіційні «акти незадовільного стану» на рожевих стікерах:

«Інспекція виявила шар пилу на полиці. Штраф — кава без цукру».

Олег у відповідь міг о другій дня скинути їй у Телеграм сухий рядок коду, який при запуску видавав на екрані схематичну машину, що врізається в цегляну стіну, з підписом:

«Аналіз твого сьогоднішнього паркування біля офісу».

У четвер увечері вони сиділи на задньому дворі старої занедбаної хлібопекарні на околиці міста. Олег знайшов це місце випадково, і тепер вони приїжджали туди просто посидіти на капоті його кросовера в суцільній тиші. Поруч лежала коробка з напівпорожньою гострою піцою, яку вони їли прямо руками, перемазавшись томатним соусом.Тома сиділа, підібгавши під себе ноги в кедах, і дивилася, як Олег намагається налаштувати старий портативний радіоприймач. Апарат тільки хрипів і ловив білий шум.

— Залиш його в спокої, — Тома забрала у нього з рук пластиковий стакан з пепсі. — Ти зараз йому остаточно плату зламаєш.

— Намагаюся дізнатися, чи буде гроза на вихідних, — Олег відкинувся спиною на лобове скло, закинувши руки за голову. Окуляри він зняв і зачепив за комір футболки.

— Мені сестру на вокзал везти.

— Буде сонце, — Тома відкусила шматок піци й скосила на нього очі. — До речі, про вихідні. Мені надіслали розклад нових ревізій. У суботу я їду в Одесу на три дні.

Олег замовк. Повністю прибрав посмішку і повернув голову до неї. Його погляд миттєво став прямим і занадто уважним. Напруга між ними виросла за секунду, хоча вони просто сиділи на капоті в пилюці.

— На три дні? — сухо перепитав він. — Сама їдеш?

— З командою аудиторів, — Тома витримала його погляд, спокійно жуючи. Вона бачила, як у нього напружилися щелепи. Ревнощі без слів — їхній новий формат. — Перевірка великого портового комплексу. Буде нудно, суцільні папери.

Олег повільно сів рівніше, скорочуючи відстань між ними до кількох сантиметрів. Його пальці впевнено лягли на її коліно, обтягнуте джинсою. Рука була гарячою.

— Одеса — це погано, — тихо сказав він, дивлячись прямо їй в очі. — Там море, багато ресторанів і куча чуваків, які думають, що вміють красиво залицятися. Мені доведеться поїхати з тобою. Чисто як незалежний технічний експерт. Треба ж комусь перевірити їхні промислові холодильники.

Тома ледь помітно посміхнулася своєю кривою посмішкою, не прибираючи його руки зі свого коліна. Вона знала, що він не жартує — цей чоловік реально міг зірватися з місця просто тому, що не збирався залишати її саму на три дні. І в цьому не було серіального пафосу, суто характер.

— У моєму списку експертів немає вакансій, Олежу, — прошепотіла вона, підійшовши обличчям майже впритул до його губ. — Але якщо ти дуже попросиш... я можу записати тебе як стажера. Будеш носити за мною папки з актами

.Олег коротко хмикнув, його пальці сильніше стиснули її коліно:— Папки я носити не буду, Ревізоре. А от закрити тебе в готельному номері на всі три дні — це хороша ідея для перевірки.Він нахилився і впевнено поцілував її. Поцілунок вийшов глибоким, зі смаком гострої піци, без жодних красивих рамок — дорослий і справжній. Вони сиділи на капоті старої машини на занедбаному дворі, і цей новий поворот з Одесою раптом перетворив їхній буденний вечір на початок чогось абсолютно непередбачуваного.