Глава 9 . У долі своє почуття гумору

Олег відкрив двері бару й випустив Тому вперед. На вулиці нічне повітря після задухи залу відразу збило всю коктейльну розслабленість. Проспект шумів машинами, а з дверей закладу глухо доносився бас.

Тома відійшла до цегляного виступу стіни, розвернулася і просто сховала руки в кишені темних джинсів. Ніякої драми, дівчачих образ чи претензій у неї не було. Вони бачилися втретє в житті. Нікто нікому нічого не винен, і звітувати за пропущені тижні причин не було. Вона просто впевнено чекала, що він скаже, тримаючи чітку дистанцію.

— Яке «поза зоною», Олег? — Тома ледь помітно посміхнулася, спокійно дивлячись йому в очі. — Я всю суботу просиділа вдома під кондиціонером. Телефон працював ідеально. Розказуй тепер, як було насправді.

Олег зупинився навпроти, засунувши руки в кишені худі . Окуляри в тонкій оправі трохи з’їхали на перенісся, додаючи його зарослому обличчю якоїсь домашньої вразливості. Він мовчав кілька секунд, розглядаючи її масивний ланцюг на шиї, а потім зняв окуляри й сховав їх у кишеню. Без них його погляд став занадто прямим і гострим.

— Збрехав, — коротко і прямо сказав він. — Не дзвонив. Годину втикав у номер у Телеграмі того вечора. Потім подумав: нахуя? Ти впевнена, крута, ревізор ТРЦ. Вгатила мій байк, розрулила чувака з пельменями, розвернулася і пішла. Я вирішив, що ти мене просто відішлеш, і дав задню. Але зараз мені це набридло. Вдруге я твій номер зливати не хочу.

Тома мовчки слухала його . Їй подобався цей хлопець, і ця його неідеальна, пряма чесність чіпляла значно сильніше за стандартні залицяння . Але показувати, що вона чекала цього дзвінка, вона не збиралася — занадто добре знала собі ціну, щоб вішатися на шию після місяця тиші. Ніхто нікому нічого не винен.

— Ти придурок, Олег, — спокійно відповіла вона, тримаючи руки в кишенях джинсів . — Міг би просто перевірити, а не вирішувати все за мене.

— Знаю, що придурок, — Олег зробив крок уперед, скорочуючи відстань. Його погляд став важким і серйозним.

Він підняв руки й упевнено, але обережно взяв її за обличчя. Долоні були гарячими від пивного бокала. Тома не відсахнулася, але й не кинулася йому на шию. Вона просто прийняла цей рух, продовжуючи дивитися йому в очі з легким викликом, повністю контролюючи себе.

Олег нахилився і поцілував її. Поцілунок вийшов глибоким, повільним і гарячим — дорослим поцілунком людей, між якими цілий місяць копілося невисловлене бажання. Тома відповіла так само впевнено, міцно поклала одну долоню йому на плече, повністю віддаючись моменту, але чітко фіксуючи дистанцію.

Вона дозволяла цьому статися, але не нав'язувалася. Їх просто зрізало цією раптовою гостротою після місяця мовчання . Олег притис її до цегляної стіни, його дихання було рваним, а пальці гарячими.

І саме в цей момент, коли напруга між ними дійшла до межі, важкі залізні двері бару прямо поруч із ними з гуркотом вилетіли настіж.

На ганок, задом наперед, вивалився той самий Томин однокласник, з яким вона щойно сиділа за столом. Хлопець судорожно намагався втримати рівновагу, тримаючи в руках чиюсь величезну жіночу куртку. Слідом за ним, розмахуючи руками й дико матюкаючись на весь провулок, вискочив бармен і двоє здоровенних охоронців бару.

— Я тобі, блять, покажу, чия це куртка! — запетрав бармен, намагаючись схопити хлопця за комір. — Охороно, лови його, він гардероб переплутав і чийсь дорогий шмот виносить!

— Та це моєї подруги, альо! Вона мерзне! — орав однокласник, відбиваючись курткою, як щитом, і задкуючи прямо на Олега з Томою.щ

Олег моментально зорієнтувався: перехопив Томиного колегу за плече, жорстко розвернув і просто втиснув куртку йому назад у груди, перекриваючи бійку своїм тілом. Охоронці зупинилися, важко дихаючи.

— Тихо, вгамувалися всі, — гаркнув Олег, прибираючи свій спокійний айтішний тон. — Він з нашої компанії . Переплутав. Зараз усе повернемо.

Тома застигла біля стіни, швидко поправляючи свій розвалений пучок волосся. Серце після поцілунку ще херачило в ребра, але ця раптова п'ятнична дичина з однокласником миттєво повернула її в реальність.

 Вона подивилися на Олега, який зараз жорстко розрулив ситуацію з охороною, потім на свого переляканого колегу, і просто задихнулася від сміху.

Вся ця романтична напруга провулку лопнула, поступившись місцем чистому життєвому абсурду. Вона витягла руки з кишень, поправила срібний ланцюг на шиї й голосно крикнула бармену:
— Сорі, пацани, він реально дебіл, ми зараз усе повернемо на місце!

Олег обернувся через плече, подивився на її регіт, витер рот тильною стороною долоні, і на його обличчя знову з'явилася та нахабна, жива посмішка. Вдруге за вечір їхній момент переривав якийсь треш, але тепер обоє розуміли, що ця ніч точно не закінчиться так просто.

Олег заштовхав охоронців та п’яного бухгалтера назад за двері бару, кинувши наостанок: «Зараз заберемо його, секунду». Двері захлопнулися, відрізавши гуркіт басів. На вулиці знову стало тихо.

Тома все ще стояла біля стіни, спокійно поправляючи срібний ланцюг на шиї. Вона вже повністю повернула свій холодний, упевнений вигляд, хоча пульс після поцілунку досі віддавав у скронях.

— Ну і цирк, — Олег повернувся до неї, витираючи долонею шию. — Цей шмоточник ледь усе не зіпсував.

— Це бухгалтер з нашого головного офісу, — Тома ледь помітно посміхнулася, розглядаючи його розпатлане волосся. — Його на такі тусовки взагалі не можна пускати. Ладно, мне треба повернутися до дівчат, там у людини день народження. Дякую за каву місяць тому. Мобільний мій у тебе є, захочеш — набереш без відмазок про «поза зоною».

Вона спокійно розвернулася, збираючись зайти назад у бар. Смикатися чи чекати від нього нових банальних підкатів під ліхтарем не було сенсу.

У цей момент з кишені Олега вилетів різкий, гучний звук виклику. Дзвонив його телефон. Олег незадоволено витяг мобільний, глянув на екран, і вся його нахабна впевненість миттєво злетіла з обличчя. Він швидко провів пальцем і притиснув слухавку до вуха.