Глава 8.Випадок чі доля?

Тома прокинулася наступного ранку, перевірила телефон і побачила лише сповіщення від банківського додатка. Олег не написав. Вона й не чекала — дві випадкові зустрічі, завалена презентація та аварія на світлофорі не роблять людей близькими. Життя швидко закрутилося у звичній рутині: робота, затори, вечірні серіали й постійні перевірки об'єктів. Про випадкового знайомого вона просто забула.

Минув місяць.

П'ятниця, пізній вечір. Бар у центрі міста був забитий так, що до стійки доводилося продиратися з боєм. У залі стояла суцільна напівтемрява, гриміла музика, а гул голосів перекривав усе навколо.Тома прийшла сюди з колегами з роботи — вони святкували чийсь день народження, пили кислі коктейлі й голосно перемивали кістки керівництву.

На Томі були широкі темні джинси, волосся вона зібрала у високий пучок, а на шиї бовтався масивний срібний ланцюг — те маленьке сердечко з камінчиком порвалося ще два тижні тому.

За сусіднім великим столом сиділа інша компанія. Олега витягли друзі зі студентських часів, яких він не бачив сто років. На ньому була звичайна розтягнута чорна худі, на обличчі — густа триденна щетина, а на носі — окуляри в тонкій оправі, які він зазвичай одягав лише вдома за комп'ютером, коли очі вилазили від коду. Він виглядав абсолютно буденно й трохи втомлено, пив пиво прямо з пляшки й просто слухав розповідь товариша про ремонт квартири.Вони сиділи спинами один до одного, розділені лише вузьким проходом, де постійно товклися люди.

— Дівчата, я зараз, заберу воду біля стійки, бо дихати нічим, — Тома встала, поправляючи одяг.Вона зробила крок назад, обернулася і з розгону зачепила стегном чийсь стілець. Він різко хитнувся. Хлопець, який на ньому сидів, встиг перехопити рукою пляшку пива, що ледь не кувиркнулася на дерев'яний стіл.

— Обережніше можна? — незадоволено буркнув він, навіть не підводячи голови.

— Перепрошую, тут просто пройти нереально, — так само автоматично огризнулася Тома, не вдивляючись у його обличчя, і зробила крок убік.Олег мазнув по ній швидким, байдужим поглядом — якась дівчина в темному, обличчя в тіні, пучок на голові. Він повернувся назад до своєї компанії.

Тома пішла далі до барної стійки. Ні він не впізнав її без тієї яскравої зеленої футболки та з іншою зачіскою, ні вона не засікла в цьому зарослому хлопці в окулярах того педантичного айтівця в білій випрасуваній сорочці з ТРЦ.

За пару хвилин Тома повертавалася назад, боком пролазячи повз той самий стілець. Олег якраз голосно замовив офіціанту, який пробігав поруч:

— Нам ще три світлих і пачку сухариків! Бо жінка з гівном з'їсть, якщо без закуски сидітимемо!

Тома на секунду замерла прямо з піднятою ногою. Цей вираз про жінку і гівно здався їй до болю, до якогось дикого дежавю знайомим — адже вся ця ситуація з мужиком і пельменями сталася прямо у неї на очах місяць тому. Вона різко зупинилася й обернулася, впираючись поглядом у потилицю хлопця в худі.Тома підійшла ближче, нахилилася до самого його вуха крізь гуркіт музики й видала:

— Пік.

Олег аж здригнувся. Він замовк на пів слові, повільно повернув голову і вставилися в неї через свої окуляри. В напівтемряві бару знадобилося секунди три, поки до нього дійшло. Він оглянув її високий пучок, масивний срібний ланцюг, широкі джинси — і раптом нахабно либнувся.

— Опа. А де танк? — Олег розвернусів на стільці повністю. — Ти ж обіцяла переїхати, якщо я тебе так запишу. Я, до речі, стримав слово. Ти в мене в контактах досі як «Ревізор Тома».

— Дивлюсь, у тебе цитати того чувака з «Обуховим» уже в підкірку засіли, — Тома схрестила руки на грудях, намагаючись тримати марку, хоча всередині знову прокинувся той самий гострий, гарячий струм, що й місяць тому в машині. — А сам мобільний десь посіяв? Чи пальці від сканера звело, що за місяць так і не набрав?Олег прибрав посмішку, погляд одразу став важким і занадто прямим.

— Я набрав. Того ж вечора, як обіцяв. Тільки у відповідь почув, що «абонент поза зоною». А наступного дня Юра здав мені твій робочий графік ревізій. Ти ж у нас велике цабе, поїхала ТРЦ по областях трусити. Я вирішив не заважати зайнятій людині.

Тома хотіла йому відповісти , що б наступного разу брехав реальніше, але не встигла.

— Ну що там, Олеж, хто це? — раптом подався вперед його однокласник, зацікавлено розглядаючи Тому. — Нова клієнтка на твої кріо-модулі?- запитав хтось з компанії хлопця

З іншого боку вже підлетіла Томина колега, міцно тримаючи в руці напівпорожній стакан з коктейлем:

— Тома, ти чого зависла? Хто цей зарослий інтелігент? Погнали, там уже тост за іменинницю!

Олег повільно підвівся з-за столу. Без сорочки, у своїй розтягнутій чорній худі він здавався вищим і якимось зовсім неформальним, але ця його спокійна впевненість нікуди не ділася. Він подивився на Томину подругу, потім прямо в очі Томі:

— Це людина, яка місяць тому вгатила мій байк на світлофорі, а потім змусила мене працювати касиром. Ідіть святкуйте, дівчата. Я її забираю. Нам треба закрити один чек.

- Брехня, - засміялася Тома- це ти самостійно вирішила" прорізати " тому чуваку продукти , це по-перше, в по друге я 

Томі знову не вдалося договорити речення 

- Вибачте, дівчата,- звернувся Олег до компанії Томи, але виникла певна ситуація , терміново її треба вирішувати 

Колеги Томи  якщо і здивувались, але не сильно, точніше потім слухів не оминути, але  зараз зробили вигляд що  вони  продовжують веселитися.