Глава 4. Триста.Номальний старт

Олег опустив руку. Пальці нарешті розтиснулися з пози невидимого сканера. Світло після темряви різало очі. На роздрукованих графіках ефективності кріо-систем, прямо поверх кривих ліній, розтікалася калюжа конденсату від пельменів. Одна з паперових соток під нею міняла колір на темно-зелений.Він подивився на Тому.Вона стояла за два метри від нього, притулившись плечем до колони, і намагалася втамувати істерику. Сміялася вона як завжди — голосно, до сліз, закидаючи голову назад і задихаючись від реготу. Зараз вона просто затискала рота долонею, але її плечі все одно ходили ходором.Олег помітив, що на ній та сама зелена футболка, яку вона носила ледь не щодня, і що вона знову згризла ніготь на великому пальці — її вічна звичка, коли нервує. Вона не була ідеальною. Звичайна. Своя. Від якої досі пахло лавандовим кондиціонером для білизни.

— Триста гривень, — глухо сказав Олег, кивнувши на мокрі купюри. Голос після крику на Юру трохи сипів. — Нормальний старт для бізнесу.

Тома нарешті опустила руку від обличчя, глибоко вдихнула і витерла пальцем розмазану під оком туш, лишивши сіру пляму на щоці. Сміх раптово зник, повернувши липку ніяковість.

— Ти реально запікав йому сосиски. Олег, ти ідіот.

— А що мені треба було робити? Пояснювати тіпу в сімейниках про кріо-модулі, поки в нього «Мішутка» перетворюється на кашу? — Олег почав згортати мокрі аркуші, намагаючись не дивитися їй прямо в очі. Руки трохи трусилися. — Ти взагалі що тут робиш?

— Я робила тут ревізію в той день, коли ми зіштовхнулися на світлофорі і почула що презентація коріо технологій буде.— відповідаТома. Вона підійшла ближче, заглядаючи в його ноутбук. — Екран не залило?

— Ні, пронесло. Графікам пизда, але то таке, — він закрив кришку ноута. Клацання прозвучало занадто голосно.

Навколо люди все ще клацали телефонами, намагаючись зловити бодай якусь паличку зв'язку, але мережа лежала міцно. Атмосфера в ТРЦ була напруженою, але для них обох цей простір зараз стиснувся до розмірів стійки з мокрими паперами. Вони стояли як два дурні  один напроти одного і раптом почали  реготати пригадуючи безглуздість ситуації.