Глава 3. Блекаут замовляли ?

Тома прийшла в ТРЦ на презентацію технології, яка дозволяє зберігати продукцію навіть при роботі генераторів. Пройшовши у зону презентації вона помітила чоловіка з позавчорашньої пригоди, але так як презентація почалась вона поспішила зайняти вільне місце.

Олег, який почав презентацію, одразу впізнав її. Вони розійшлися тільки позавчора, неприємно, але зараз у Олега до Томи немає злості, лише осад. Він сухо кивнув і перемкнув слайд.

— Наш софт дозволяє повністю ізолювати кріо-систему, тому при переході на резерв..

БАХ!Вулиця ревонула так, що шибки заходили ходором. Світло вирубилося в нуль. Олег замовк на пів слові.

— Юра, сука, швидше вмикай генератор! — крикнув Олег у темноту в бік техзони, де сидів системний адміністратор комплексу. — Давай, бо ляже сервер!Народ навколо навіть не ворухнувся. Тупо нуль паніки. Всі мовчки ввімкнули мобільні й залізли в Телеграм дивитися, що це за бах був: приліт чи наші збили шахед.

— Хоч би інтернет не ліг... — пробурчав хтось із натовпу.

— О, вже «Е-шка». Все, ліг наглухо, — спокійно відповів інший голос.

Знову наступила тиша , і тут у темноті раптово почулося: шльоп-шльоп-шльоп. До стійки наосліп приперся тіп у шортах з гігантським паком «Обухова» під пахвою. Він з розгону скинув мокрі від конденсату сосиски з пельменями прямо на роздруковані графіки Олега.

— О, швидкокаса! Ви ж працюєте? — зрадів мужик на весь зал, він прийняв працюючій ноутбук Олега за касовий апарат — А то на всіх інших система зависла наглухо, черги кілометрові! Мене ж жінка з гівном з'їсть, якщо ці пельмені з сосисками розтануть і зліпляться в один шматок!

Олег навіть не встиг нічого навіть сказати. Мужик напористо ткнув мокру пачку пельменів штрих-кодом йому майже в ніс.Олег розгублено зробив губами

— Пік.

Потім так само за інерцією взяв сосиски:

— Пік.

Чоловік  задоволено  посміхнуся , швидко кинув на стіл триста гривень і пішов на вихід з ТРЦ, взагалі забивши на те, що на вулиці бахкає і лунає повітряна тривога .

У цю ж секунду увімкнулося світло.Олег залишився стояти за стійкою, тупо вставившись у три сотки, які лежали на його мокрих, розлізлих графіках. Його пальці все ще були зігнуті в позі невидимого сканера