Продана мрія

Будинок, який завжди був скромним і тихим, цього вечора наповнився сміхом, щасливими голосами та ароматом святкової вечері. Усі були раді за Лоліту. Мати готувала солодощі, молодші брати бігали по кухні, а сестра Марія ніжно обіймала Лоліту за плечі.

— Я така щаслива за тебе, — шепотіла вона. — Ти сьогодні була, як справжня принцеса!

Лоліта сяяла. Її очі світилися щастям, щоках грав рум’янець.

— Він зовсім інший, ніж я думала, — тихо сказала вона. — Добрий, уважний... Можливо, я йому й справді подобаюся.

Мати з посмішкою дивилася на доньку, ніби й сама повірила, що казки бувають реальністю.

Ввечері, коли всі розійшлися по кімнатах, у домі стало тихо. Лоліта сиділа біля вікна у своїй кімнаті, тримаючи обручку в руках, посміхаючись своїм думкам.

Тим часом на кухні, під слабким світлом лампи, відбулася інша, зовсім не казкова сцена.

Батько Лоліти мовчки налив собі чаю, сів навпроти дружини. Вона, помітивши його напружене обличчя, підняла брови.

— Що трапилось?

Він мовчав кілька секунд, ніби збирався з думками. Потім важко зітхнув:

— Я мушу тобі щось сказати… Розинські… вони... купили Лоліту.

— Що?! — мати ледь не впустила чашку. — Ти… ти про що?

— Вони дали мені гроші. Дуже багато грошей. Сказали, що хочуть для неї кращого життя. Що вона буде жити в багатстві, у любові. Що стане дружиною спадкоємця. Я… Я подумав, що це шанс. Для неї. Для всіх нас.

Мати зблідла. Встала зі стільця.

— Ти продав доньку?! Ти навіть не спитав мене! Це ж... це ж жахливо!

— Я робив це для всіх нас! — різко відповів він. — Ми тепер зможемо купити новий будинок, машину. Я відкрию свою справу. Ми більше не будемо бідувати! І… і вона буде з Адамом. Він виглядав… нормальним.

Жінка сіла назад, охоплена суперечливими почуттями. Гнів, шок, страх… і надія.

— А якщо вона не буде щаслива?

— Вона буде. Вона гарна, добра. Йому пощастило з нею.

Вони мовчали ще довго. А потім мати зітхнула й прошепотіла:

— Якщо вона хоч трохи щаслива… якщо він дійсно її полюбить… тоді, можливо, це був не найгірший вибір.

У цей момент у кімнаті Лоліта засинала з посмішкою на обличчі, ще не знаючи, що її серце вже стало частиною великої гри.