Проти моєї волі

Успадковане майбутнє

У кабінеті старого дубового столу, за яким колись батько Адама підписував перші контракти, панувала тиша. Тут усе ще пахло шкірою, тютюном і справжнім минулим.

— Я починав з нуля, — мовив батько, ні до кого конкретно. — Без зв’язків. Без капіталу. З одним лише голодом до перемоги.

Мати мовчки кивала. Вона пам’ятала ті часи. Як вони знімали крихітну квартиру, як рахували кожну копійку. Як чоловік працював до другої ночі, а вранці йшов знову — боротися за місце серед акул юриспруденції.

— Ця компанія — не просто бізнес. Це моя кров, мої нерви, мої роки.
Я віддав їй все. І хочу, щоб вона жила. Не померла разом з моїм серцем.

— Але Адам живе так, ніби все це просто декорація. Наче все йому належить просто тому, що він носить наше прізвище, — мати стиснула губи. — А Єгор...

— Єгор — спортсмен. Він уже давно обрав свій шлях.
Футбол, збори, матчі — це його життя. І він щасливий у ньому.
Він не для переговорів, контрактів і судових процесів.

— У нас немає іншого вибору, окрім як зробити ставку на Адама.

— Саме тому ми повинні його зупинити. Його спосіб життя — це не просто ганьба для родини. Це загроза всьому, що ми будували.

— Він має одружитися. Він має зрозуміти, що час грати не за своїми правилами минув.

— І якщо для цього потрібна дівчина, яка нагадає йому, що таке людяність, — ми дамо йому саме таку дівчину.

Верона Дарк

Подобається

#2852 в Любовні романи
#1272 в Сучасний любовний роман
#653 в Короткий любовний роман

У тексті є: перше кохання і зрада, весілля проти волі, перше болюче кохання

Відредаговано: 18.05.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись