Епілог

Епілог 
31 грудня 
авіаносець ВМФ США 
„Дуайт Ейзенхауер” 
Південна частина Тихого Океану 
Максимувімкнув відеозв’язок немоніторі комп’ютера,  
і в затемненій, невеликій каюті стало світліше. З 
широкого екрану на нього дивилося три дорогих його 
серцю обличчя: майор Вадим Титаркевич, доктор Амелія 
Ковальська, обоє зодягненні в лікарняні піжами, зручно 
вмостившись на мякому дивані і взявшись за руки, а поруч 
у цивільному костюмі – генерал Степан Головчук. Біля 
них на низенькому столику виблискувало кришталевим 
сяйвом ігристе шампанське, щойно розлите в бокали 
дбайливим генералом. 
– Ну що ж, – почав Головчук, – у ваших південних 
широтах Новий рік настане вже за кілька хвилин. От ми 
і вирішили тебе всі привітати. На жаль, поки що із цієї 
Єрусалимської лікарні.  
– Для мене це надзвичайна радість, друзі, що я можу 
вас бачити при доброму здоров’ї, – обличчя Максима 
сяяло від щастя.  
– До ідеального здоров’я ще далеко,– усміхнувся 
Титаркевич, – але ми видужуємо і це найголовніше! 
– Чудасія! – зауважив Головчук, – але тут усі лікарі 
дивуються і називають це якимсь надзвичайним дивом.  
Всі інфіковані в перші години зараження вже давно 
померли, а наші Вадим і Амелія протримались на десять 
годин довше. Рівно до того часу, поки їм змогли ввести 
перші дози ліків.

– Ти тепер – всесвітньовідомий герой, – додав майор,  
– своїм порятунком всі завдячують тобі.  
– Ет, – відмахнувся Макс, – якби не лист Краузе з 
точною інформацією про місцезнаходження сховку, то 
нічого не було б. 
– Краузе... – задумливо протягнув генерал. – Навіть 
останні негідники здатні чинити добро перед загрозою 
глобального вимирання. 
– До речі, – Ковальська багатозначно підняла палець, –  
вакцина від вірусу „Протей” діє одночасно, як і сироватка,  
оскільки містить готові універсальні антитіла до збудника 
і здатна вилікувати інфікованих за декілька годин. 
Генерал Головчук посерйознішав і повідомив: 
– Думаю, вам буде цікаво довідатися, що колишній 
голова бюро розвідки держдепу США і зрадник Дональд 
Купер загинув разом з усіма своїми поплічниками. Вони 
усі заразилися вірусом, проте, заблоковані в сховищі, не 
змогли вийти з нього, щоб отримати вчасно допомогу.  
Спеціалісти з АНБ вирахували місцезнаходження 
групи хакерів, які перебували на околиці Вашингтона 
і працювали на Купера. З ними панькатись не стали:  
накрили їхній будинок крилатою ракетою. 
– Оце так... – тільки й зміг вимовити Максим. 
– Заслужили на суворе покарання, – крижаним голосом 
додав майор Титаркевич. – Десятки тисяч людей загинули 
в усьому світі через них. 
– На жаль, це так, – Головчук важко зітхнув. – Проте 
не будемо про сумне! Сподіваюся, що незабаром ми всі 
зустрінемося і зможемо особисто тебе обійняти ! 
– Буду радий вас бачити, – стримано відповів Максим.  
– А тепер не будемо заважати, – завершив сеанс зв’язку майор. – До Нового Року ще три хвилини, а наш 
юний товариш, безперечно, має свій особливий намір, з 
ким цей романтичний момент розділити. З Новим Роком 
тебе, друже! 
– З Новим Роком. 
– Ми тебе любимо і дякуємо за все! 
Відеозв’язок обірвався. Максим на мить про щось 
замислився, а тоді увімкнув виклик знову. 
На екрані з’явилося обличчя, побачивши яке, Максим 
відчув невимовну радість та піднесення. Він так давно 
мріяв про цю мить. 
Жанна розправила пишне, світло-пшеничне волосся і 
сказала: 
– Ну, привіт! Герою! Чула, що американці персонально 
за тобою відрядили авіаносець?