Глава 47

Глава 47
Ізраїльський уряд люб’язно надав багатофун- 
кціональний винищувач п’ятого покоління F-35B  
„Блискавка”, особливістю якого були надкороткий злет та 
вертакальна посадка. Це єдиний літальнийй апарат, який 
зміг би сісти, а тоді знятися в повітря у важких умовах 
Антарктики, де нема ні злітної смуги, ні – диспетчерської 
підтримки.  
Неабияким здивуванням для Максима стало те, що 
першим пілотом призначили старого знайомого, Джеймса 
Кілроя, заступника директора ЦРУ. Уже перебуваючи в 
кабіні, Кілрой на запитання хлопця пояснив: 
– У розвідку я прийшов із Військово-повітряних сил.  
У твої роки я закінчив академію в Колорадо Спрінгс 
і отримав свій перший винищувач на борту авіаносця 
„Німіц”, який виконував тоді бойову місію у Перській 
затоці. В ту спекотну зиму 1991 року ми сорок три дні 
завдавали авіаційних ударів по військах Саддама. До 
широкої з’яви „Томагавків” палубна авіація була єдиним 
дієвим засобом, завдяки якому можна було надати 
підтримку нашим сухопутним силам, які діяли в середині 
країни. 
– Оце так! – тільки й зміг вимовити приголомшений 
Максим. От тобі й сірий, непомітний чоловічок! 
– А згодом були військові операції в Сомалі та на 
Гаїті.- Охоче розповідав американець.- Завершив я кар’єру 
військового пілота у 1999 році, вже в званні підполковника 
під час спецоперації НАТО проти тодішньої Югославії.  
Так що, синку, можеш відчувати себе в безпеці. Небо – це 
мій рідний дім.

Кілрой у форсажному режимі, так що у Макса 
повністю заклало обидва вуха, вивів винищувач 
на висоту дванадцять тисяч метрів і скерував його 
в південний напрямок. Крім блакиті неба та білої 
ковдри хмар внизу, спостерігати не було більше за 
чим. Перший пілот постійно виходив на зв’язок із 
міністерством оборони США, директором Кастером,  
численними керівниками з НАТО, Ізраїлю. Наприкінці 
все це зморило Максима і він переставши зветати увагу 
на скрипучий голос у навушниках, проспав глибоким 
сном близько шести годин. Коли, прокинувшись, він 
завовтузився, ворушачи затерплими кінцівками, Кілрой 
відчув це, не озираючись. 
– Відіспався? Заздрю твоїм можливостям. Я ось вже 
двадцять років виспатись не можу. Мабуть, твоя юна 
совість сприяє здоровому сну! 
Максим не став заперечувати про свою совість,  
натомість заспаним голосом запитав: 
– А де ми зараз перебуваємо? 
– Південна Атлантика. Наближаємося до протоки 
Дрейка і через двадцять п’ять хвилин сядемо на острові 
Галіндез. 
– Ух ти! – захоплено вигукнув Макс. – Тринадцять 
тисяч кілометрів подолали всього за сім годин? 
– А ти думав! Недарма цю пташку називають 
Блискавкою. Нас чотири рази дозаправляли в повітрі. 
Кілрой повернув штурвал і, здійсинвши крутий віраж,  
почав поступово знижувати літак.

***** 
Полковник Чайлд вилетів із аеропорту Бен-Гуріон 
одинм із останніх авіарейсів. Держава Ізраїль закрила 
повітряне сполучення із усім світом через загрозливу 
епідемічну ситуацію в середині країни. Тисячі хворих,  
близько трьох сотень померлих – і це тільки за неповну 
добу. З кожною годиною інфекція розповсюджувалася на 
все нові й нові регіони, захоплюючи своїми невидимими 
щупальцями наступні жертви. 
Перед посадкою літака полковника, як і усіх 
інших пасажирів, ретельно оглянули лікарі, зробили 
експерс-тест крові і, нічого не виявивши, без ентузіазму 
запропонували пройти на борт.  
Усі пасажири були вельми наляканими. Тільки те й 
робили, що обговорювали надзвичайний стан у всьому 
світі. Масове поширення вірусу на всіх континентах і 
абсолютне безсилля влади та науковців налякали всю 
планету і занурили людство в тривожне очікування,  
яке посилювалося песимістичними прогнозами деяких 
вчених, а ще більше – релігійних фанатів.  
Пітеру Чайлду було неприємно спостерігати за 
десятками тисяч законослухняних громадян його країни,  
які марно боряться за виживання і, не знаходячи виходу 
із цього болота, перебувають у суцільному розпачі. Він 
заплющив очі і пригадав, як колись складав військову 
присягу офіцера на вірність Сполучених Штатів 
Америки, як урочисто обіцяв оберігати Конституцію 
держави від зовнішніх та внутрішніх ворогів, як взяв 
на себе обов’язок піклуватись про безпеку своїх 
співгромадян...

Честь для офіцера не може бути порожнім звуком,  
особливо, якщо ти маєш гідність і повагу до самого себе,  
якщо більшу частину свого свідомого життя намагався 
дотримуватися даного слова і всі поважали тебе за це. 
„Самі винні, – вступив зі своєю совістю у полеміку 
Чайлд, – розв’язали війни в усьмоу світі, нажили безліч 
ворогів, а при стерні керівництва державою, її обороною 
ось уже стільки років перебувають відверті дурні. „ 
Полковник згадав, як минулого літа з сім’єю плив 
орендованоюяхтоючерезМексиканськузатоку. Вітрильник 
занесло у зону, де сталася аварія нафтовидобувної вежі.  
Сотні тисяч барелів розлитої нафти, вкрили плівкою 
поверхню води колись прекрасного, лазуревого моря.  
Тисячі загиблих морських тварин викинуло на берег.  
Тисячі тонн риби, розміїття водоплавних птахів – всі стали 
жертвами безумства й зажерливості безвідповідальної 
людини. Висновок був однозначним: ця людська 
цивілізація – безнадійно хвора й стрімко йде на дно 
химерного небуття. Тому перезавантаження потрібне, і 
слава небесам, що зовсім близько той час, коли постане 
нова земля, яка швидко самозцілиться, коли не буде 
головного й найзліснішого паразита, що безперервно її 
знищував – людини. 
Полковник заспокоївся і, закривши ілюманітор 
затворкою, задрімав.