Глава 42

Глава 42
23 грудня 18.00 
Стрімкий злет надзвукового бомбардувальника В-1В 
Lancer притиснув Максима до незручного сидіння.  
Військово-повітряні сили США дбали не так про тілесний 
комфорт військових пілотів, як про безпеку та зручність 
під час виконання бойового завдання.

Крім Макса, у просторій кабіні літака перебували ще 
два пілоти, спецагент ФБР Вільсон, заступник директора 
ЦРУ Джеймс Кілрой – доволі непомітний чоловік, на 
якого в буденному житті ніколи б не звернули уваги, а 
також майор Вадим Титаркевич з доктором Амелією 
Ковальською. Останній випало завдання виконувати роль 
координаторки між службою здоров’я держави Ізраїль,  
Центру Контролю Захворювань США та Всесвітньої 
організації Охорони Здоров’я. За весь час лету Амелія ні 
разу не відвела очей від монітора свого ноутбука, старанно 
аналізуючи нуклеотидні ряди складної структури ДНК 
вірусу „Протей”. 
Майор Титаркевич, що сидів поруч, заснув, закинувши 
голову назад. Його могутнє, приступоподібне хропіння 
заглушало навіть низький звук двигунів. Час від часу він 
здригався і,розплющивши очі та переконавшись, що в 
літаку все гаразд, знову поринав у неспокійний сон.  
Розпакувавши сухий армійський продовольчий набір,  
Максим, нарешті, зміг втамувати нестерпний голод, що 
загрожував вже розладом шлунка. Він це відчув, коли 
проковтнув, достатньо не прожувавши, варену фасолю 
в томатнім соусі, закусуючи кукурудзяними галетами та 
сосисками і запиваючи якимось солодким вітамінним 
напоєм. Проте шлункові спазми швидко попустили, і 
хлопця зморив безжальний сон, що, немов невидима 
пелена поглинув його у солодкі обійми.  
Наснилося підводне плавання. Чиста прозора во- 
да і багато кольорових рибок, які, оточивши його,  
супроводжували невеличкими зграйками. Відчуття під- 
водної невагомості було легким та приємним. Він хотів,  
щоб це блаженство ніколи не завершувалося. Раптом попереду, за кілька десятків метрів замаячили обриси 
древньогрецького корабля з кількома рядами весел, що не 
зважаючи на влив часу добре зберігся. Макс напружено 
запрацював ластами, спрямовуючи себе до унікальної 
археологічної знахідки, та якась невидима підводна сила 
схопила його і стала крутити ним, немов би він потрапив 
до гігантського водяного виру. Прозорість води миттєво 
зникла, змінившись мутним брудом та піском, дихати 
стало нестерпно важко, а частота пульсових ударів серця 
заполонила свю свідомість... 
Макс прокинувся і глибоко вдихнув. Літак, долаючи 
фізичні перевантаження, круто йшов на посадку. За 
ілюмінаторами крізь темряву ночі яскравими вогнями 
світилося місто. 
Під намиЄрусалим! – пролунав голос командира літака 
в навушинках, – Ми сідаємо на військовому аеродромі 
Сдот-Міха. 
Максим озирнувся: ніхто не спав. Усі готувалися до 
подій, що чекали попереду. 
***** 
Меган Райт швидко пройшла прикордонний та митний 
контроль: паспорт громадянки Сполучених Штатів 
Америки, а також благоприємна зовнішність, зробили 
свою справу. Суворі ізраїльські прикордонниці поставили 
штамп і привітали з прибуттям на Землю Обітованну.  
Самопочуття місіс Райт погіршилося ще в літаку,  
проте, коли вона зайшла до вбиральні і механічно виконала 
інструкцію полковника Чайлда – вколола собі підшкірно,  
в ділянку живота ін’єкцію з мініатюрного одноразового шприца, їй полегшало майже відразу, дихати стало 
вільно, а ноги не йшли, а немов би летіли в повітрі. Все 
навколишнє середовище перетворилося в кольоровий,  
чудернацький калейдоскоп. На напади надривного кашлю 
туристка з Америки перестала звертати увагу. 
Отримавши із банкоматуще на території аеропорту Бен 
Гуріон тисячу шекелів готівкою, Меган сіла в рейсовий 
автобус до Єрусалиму. 
Водій привітно прийняв від неї дрібні куп’юри і,  
ввійши їх до автомату, натомість видав невеличкий квиток.  
Ще один гречний турист-земляк, делікатно обнявши 
її за плечі, провів до вказаного на квитку місця. Через 
десять хвилин дверцята зачинились і автобус вирушив у 
східному напрямку. Жінка поглянула на останнє проміння 
сонця, що ховалося за скелястий горизонт, і чомусь сумно 
примружилась, немов прощаючись із ним назавжди.  
В Єрусалимі американка відмовилася від послуг 
гамірних таксистів, які, перебиваючи один одного,  
обіцяли доправити її до кращих готелів міста. Натомість,  
перекинувши через плече свою легеньку сумку, Меген 
неквапним кроком рушила історичними вуличками до 
найважливіших для трьох світових релігій місць: Стіни 
Плачу, храму Гробу Господнього та Мечеті Аль-Акса. 
Йдучи широкою вулицею Яффо, вона зустрічала 
велику кількість місцевих та туристів. Надзвичайний 
теплий вечір при температурі +17 С сприяв вечірнім 
прогулянкам і дозволяв насолоджуватись свіжим 
повітрям та різдв’яною атмосферою, якою було оповите 
все навкруги. Над автомагістраллю звисали довжелезні 
світлові гірлянди, що переливались різними кольорами.  
Святковою підсвіткою були прикрашені трамваї та автобуси. МармуровіфігуриСвятої Родини та пластикових 
Саната Клаусів були виставлені разом із менорами та 
сяючими святковими зірками Давида25. 
Великий натовп студентів, з жартами та сміхом,  
вибіг із трамваю, що зупинився і, зовсім не хотячи,  
збив американську журналістку з ніг. Підіймаючи жінку 
й обтрушуючи її чудовий костюм кольору бірюзи,  
два молодики дуже перепрошували і намагалися 
продемонструватихорошевиховання. Колишнядиректорка 
школи втомлено всміхнулася і голосно пчихнула просто на 
своїх рятівників. Весело розсміявшись, студенти побігли 
навздогін своїм товаришам. 
Меган пішла далі своєю дорогою. Ось уже попереду 
височіє Цитадель Давида із високою вежою над нею.  
ПоручЯффські ворота, якими можна ввійти вСтаре Місто,  
де компактно розмістились єврейські, мусульманські,  
вірменські та християнські квартали. З кожни кроком 
місіс Райт наближалась до совєї мети і все більше й 
більше людей траплялось на її шляху. Арабські торгівці в 
цей вечірній час, сподіваючись продати свої сувеніри ще 
бодай одному туристові чи паломнику, приступали до 
людей і буквально благали звернути увагу на їхній крам.  
Кожен із них нахабно хапав Меган за руку і тягнув до своєї 
крамниці. Вона чемно відходила, відсторонено всміхалась 
і поверталась до своєї подальшої подорожі, не звертаючи 
уваги на образливі вигуки вслід. 
Нарешті, ціль її подорожі набула чітких рис! Величезна 
стіна, залишок від колись уславленого Єрусалимського 
храму, збудованого легендарним царем Іродом Великим.  
25 Менора (семисвчник); зірка Давида – символи єврейського народу,  
юдаїзму та держави Ізраїль.