Глава 22

Глава 22
Аеропорт Даллеса 
місто Вашингтон, США, 18 грудня 
Легкий поштовх і шасі пасажирського авіалайнера 
„Боїнг-747” надійно з’єднався зі злітно-посадковою 
смугою. Дехто з пасажирів важко видихнув повітря,  
а більшість почали готуватися покинути літак, який 
останні дев’ять годин об’єднав двісті двадцять людей 
різних національностей, що подорожували з Європи до США. Степан Матвійович Головчук не поспішав. Він 
мовчки дивився у темний ілюмінатор, споглядаючи, як 
літак зменшує швидкість, а згодом – і зовсім зупиняється 
на місці. Легкий дощ забризкав шкло ілюмінатора 
дрібними крапельками. Вечірнє небо американської 
столиці розчинялося у чисельній підсвітці пасажирських 
терміналів, прожекторів та фарами автобусів, що 
курсували летовищем. 
Настрій у генерала був кепський, а обличчя –  
похмурим, він неспокійно ворушив пальцями і супив 
густі брови. „Третій день немає зв’язку зі станцією, на 
супутникових фотознімках – дим від пожежі, а тепер ось –  
термінове запрошення американського міністра оборони 
на екстренне засідання”. 
Міністр Харіс зателефонував увечері і лаконічно 
повідомив: „Ситуація – надзвичайна. Всі хто були на 
станції «Вернадський» у великій небезпеці, а вірус,  
ймовірно, захоплений терористами. Чекаємо на вас у 
Пентагоні”. 
Згадуючи зашифроване повідомлення від майора 
Титаркевича, генерал неспокійно засовався на кріслі.  
Вірус, що здатний знищити всю планету за декілька 
тижнів, перебуває у злочинців?! Головчук втомлено 
заплющив очі. Перед ним постав образ молодого юнака,  
Максима Середи, якого він також залучив до цієї операції.  
Проте хто ж знав, що знахідка на таємній базі виявиться 
настільки небезпечною! Одне є очевидним: американці 
допустили витік таємних даних і хтось ними скористався. 
„Господи! – молився генерал подумки, – хоч би вони 
ще були живі! Я почну ходити з дружиною щонеділі до 
Церкви, тільки врятуй їх!”

Стюардеса запросила пасажирів до виходу. Головчук 
підвівся з місця і, взявши до рук важкий, шкіряний 
портфель, прилаштувався у черзі. 
Простобіля самісінькоголітакана генералачекалодвоє 
офіцерів із міністерства оборони, які посадовили його до 
чорного джипа і повезли на позачерговий прикордонний 
контроль, а опісля – до передмістя Вашингтона, округу 
Арлінгтон, де знаходяться серце та мозок збройних сил 
США – Пентагон.