Розділ 4. Складна дорога до життя

Дороті та Ерік крокували вулицями Кембриджа, все ще сповнені щасливих емоцій від щойно отриманої пропозиції. Але хмаринки на їхньому небосхилі почали збиратися набагато швидше, ніж вони могли собі уявити.

Одного вечора, коли вони відпочивали в затишному ресторанчику поблизу коледжу, Дороті несподівано завела розмову, яка кардинально змінила плин їхніх стосунків.

- Еріку, а ти ніколи не задумувався про те, що ми занадто різні? - промовила вона, відсьорбуючи вино.

Ерік здивовано глянув на свою кохану.

- Що ти маєш на увазі, Дороті? - нерозумів він. - Ми доповнюємо одне одного.

Дороті зітхнула і відвела погляд:

- Так, можливо, але іноді мені здається, що ми просто не підходимо одне одному. Ти такий правильний, тихий, а я... Я просто хочу більшого. Пригод, азарту, драйву!

Ерік відчув, як серце стислося від болю. Невже Дороті хотіла розірвати їхні стосунки?

- Дороті, я не розумію... Ми ж кохаємо один одного, чого тобі ще треба? - тихо промовив він.

Дівчина похитала головою.

- Еріку, я не можу... Не можу більше бути з тобою. Вибач.

Вона різко підвелася з-за столу і, не сказавши більше ні слова, вийшла з ресторану. Ерік просидів там ще якийсь час, намагаючись осягнути, що ж насправді відбулося. Невже Дороті кинула його? Відмовилася від його пропозиції? Серце хлопця било в шаленому ритмі, а очі пекло від сліз, що ось-ось мали пролитися.

Повільно підвівшись, Ерік поплентався геть, сподіваючись, що все це лише кошмарний сон, з якого він ось-ось прокинеться.

Він блукав вулицями Кембриджа, ледве стримуючи сльози. Як могло статися таке? Ще кілька годин тому вони були такими щасливими, а тепер... Тепер Дороті кинула його. Відкинула його пропозицію одружитися.

Розуміючи, що просто так не може змиритися з цим, Ерік вирішив знайти Дороті і спробувати все виправити. Він метався містом, заглядаючи в кожен бар і кафе, сподіваючись перехопити її. Врешті-решт, удача посміхнулася йому - він помітив Дороті, яка сама сиділа за столиком у невеликому затишному ресторанчику.

Ерік рішуче зайшов всередину і попрямував до її столика.

- Дороті, ми повинні поговорити, - сказав він, намагаючись приховати тремтіння в голосі.

Дівчина підвела на нього стомлений погляд.

- Про що тут говорити, Еріку? Я ж все сказала.

- Але чому? Що змусило тебе так вчинити? - горячково вигукнув він. - Я ж люблю тебе! Ми збиралися одружитися, пам'ятаєш?

Дороті зітхнула і покрутила келих з вином у руках.

- Еріку, я розумію, що тобі боляче. Але ми просто надто різні, - сказала вона. - Ти - тихий, розсудливий, а я... Я не можу більше бути з тобою. Мені потрібно щось більше, ніж спокійне та розмірене життя.

Ерік опустив голову. Він розумів, що Дороті має рацію - їхні характери були надто різними. Але його серце все одно розривалося від болю.

- Тож це все? - запитав він Дороті. - Ти просто відмовляєшся від нас? Від того, що ми пережили разом?

Дороті на мить завагалася, а потім простягнула руку і накрила його долоню своєю.

- Еріку, я не кажу, що не кохаю тебе, - сказала вона. - Але... Я просто не можу бути з тобою. Сподіваюся, ти мене розумієш.

Ерік стиснув її руку і заглянув їй в очі.

- Дороті, будь ласка, дай мені ще один шанс. Я зміню все, що тобі не подобається. Я стану іншим, обіцяю!

Дороті похитала головою:

- Ні, Еріку. Це неможливо. Ми просто не підходимо одне одному. - Вона обережно забрала руку і підвелася. - Мені шкода. Прощавай.

Ерік спостерігав, як Дороті зникає за дверима ресторану, а його серце розпадалося на друзки. Невже це кінець їхнього кохання?