Розділ 9 « Незабутні моменти»

Коли Емі поверталася з роботи вона вирішила розіграти Назара. Їй цікаво було перевірити його терплячість. Вона не повірила його словам, що намисто дійсно звичайна позолота. Все ж воно дуже елегантно виглядало, тому дівчина підійшла в ювелірний і запитала там. Дійсно інтуїція її не підвела.

Сховала золоту розкішну підвіску в кишеню і діяла далі за своїм планом. 

— Значить так, раз ти мені брешеш, значить і мені можна.

— Я дома, коханий...

— Що сталося? Чому в тебе немає настрою? 

— ...Схоже я.. я загубила його...?

Спочатку хлопець розгубився, що їй відповісти, але потім притулив її міцно до себе, глянув їй в очі й промовив:

— Ти знаєш скільки коштувало те намисто? 

— Не знаю... — З дуже засмученим обличчям, майже не плачучи промовляла вона.

— А знаєш скільки коштуєш ти? 

— ... 

Їй було нічого сказати, та хлопець схопив міцно її руку і говорив:

— Ти знаєш, скільки у світі є таких намист, таких же? А скільки у світі таких же людей, як ти? Правильно, намист безліч, я можу купити таких і штук 5, а ти у світі така одна, чому ти так розчаровуєшся, через якусь дрібницю? Я не перестану кохати тебе менше, тим більше це не твоя вина, з кожним може статися схоже, це нормально, ми люди. І скільки вони б не коштували, пам'ятай, життя і ти в рази дорожче за будь-яке золото, зрозуміла? 

— Значить ти признаєш, що ти було золото?

— Я до слова сказав, я говорив в загальному та і яка різниця золото чи позолота?

— Велика, тому, що золото в рази дорожче коштує. Як же ти прекрасно вмієш брехати. — Я знаю, що те намисто було золоте, — витягає його з кишені цілим і неушкодженим. — Дивиться пильно в його очі та промовляє: — Чому ти мені брешеш? Ти заради мене тратиш свої останні гроші, купуючи дорогі подарунки, мені вистачить і однієї зірваної в полі квіточки, не бреши мені більше.

— От же ти хитруля, ще й акторка з тебе не погана, таку сцену зі мною зіграла. Добре, обіцяю, більше не буду брехати. Вибач мені, будь ласка, але як ти дізналась?

— І ти мені вибач, я пішла до ювелірного, бо не повірила тобі й розіграла тебе. Але я не розумію тебе. Ти говориш, що в стосунках головне чесність, а сам будуєш їх на брехні.

— Розумієш, іноді людина бреше не свідомо, щоб захистити інших, щоб не ставити багато питань. А скільки ж ми брешемо всім навколо, коли приховуємо свої стосунки, ми ж теж не спеціально, ми не можемо робити по іншому. Заради тебе я можу брехати й лишитися чесності, але пам'ятай, це лише тому, що я тебе дуже кохаю і не бажаю тебе втратити.

— Гаразд, думаю ми розв'язати цю проблему, вже вечір, підемо сьогодні кудись прогуляємось? 

— Хм... А куди хоче моя принцеса? 

— Твоя принцеса сьогодні влаштовує тобі вечір і йде з тобою в кіно на романтичний фільм.

— Ми ж вчора дивилися фільм по телевізору.

— Тобі не зрозуміти, це інше. В кінотеатрі на великому екрані. Не переживай, я не дозволю тобі платити. Я сьогодні заробила грошей, мені з головою вистачить, щоб оплатити нам квитки в кіно, точніше я це вже зробила, опа, карточки, тому ти йдеш зі мною. 

— Ох, ти ж моя самостійна, а на який йдемо фільм? 

— Тут якась романтично-драматична комедія.

— О, думаю має бути цікаво, люблю таке.

— Та я знаю, що ти в нас принц романтичний, полюбляєш романтику. Ходімо вже, година підходить. 

Хлопець взяв її за руку і вони пішли в кіно, купили попкорн, на задньому ряду, сиділи милувалися фільмом. Насолоджувалися щасливими моментами головних героїв, годуючи один одного попкорном. На фоні був дійсно цікавий і життєвий фільм, тому пара уявляла себе на місці головних героїв. Це було казково, — подумки шепотіли вони.

Наступного дня їм знову треба було йти на роботу, але хотілося дуже незабутньо провести останні дні у Львові, не ховаючись від людей. Вони придумали погуляти біля фонтанів і провести день, як по блату. Після роботи звісно, Емілія сходила не надовго. До обіду вже все виконала. А Назар прикидався, що ходив на роботу. З комп'ютером пішов в тихе кафе і працював там. 

— Я вже вдома, ходімо гуляти. Хочу незабутньо провести з тобою моменти там, де не треба прикидатися. Ти ж знаєш, в Тернополі ми не зможемо попадатися людям на очі, це буде важко. Давай я виберу одне місце куди ми підемо, ти вибереш інше, а третє місце ми виберемо разом? 

— Яка класна ідея, чудово це ти придумала і в яке ж місце ти хочеш піти? 

— Я дивилася в інтернеті, тут наче мають бути фонтани, звісно якщо їх не прибрали, хочу погуляти там і зробити селфі. Твоя черга.

— Супер, фонтани це казково, особливо ввечері. Тоді я хочу зводити тебе в театр на якусь виставу.

— Ого, чудово, ти наче читаєш мої думки. І яке ж місце прогулянки вибрати нам разом?

І вони почали одночасно говорити: 

— Пропоную розглянути музеї або замки.

— Ахах, одночасно вийшло, ми читаємо думки один одного, як так чудово, що все в житті так швидко можна вирішити. Тоді збираємось і ходімо спершу розглядати замки й фортеці.

З тобою так чудово, забуваю про все на світі, навіть поганий день стає чудовим. Мені цікаво, ото, як тобі зі мною живеться? 

— Як живеться? Що за питання такі? Та це наче сон, наче казка, я не хочу прокидатися. Знала б ти, як мені чудово коли поряд, така чудова дівчина. Я навіть не знаю, як виживу без тебе, коли ми не будемо жити разом.

— ... — Усміхненим і водночас сумним поглядом подивилася дівчина.

— Бери мене за руку і ходімо.

— Мені здається, ми вже тут були?

— Так, тобі не здаються, але це Львівські замки й музеї. Того разу ми дивилися їх зовні, сьогодні оплатимо і зайдемо всередину. Дивись, які красиві тут картини молодих художників. Твоя сестра наче любить малювати, їй би таке сподобалося.

— Красиво, красиво, тут багато різних кусочків стародавніх спорудин. Уяви, як люди так колись жили, це глиняні глечики, посуд, було б цікаво спробувати. 

— Хочеш спробувати значить? Я знав, що тебе це зацікавить.