Розділ 51

— Отже, мої любі. Розпочнемо! Спочатку я вб'ю Тадеуша, потім його дочку. Ваша Величність, далі ваша черга. Вухастий, ти в мої плани не входив так, що вільний. Хм, стражі, якщо бажаєте, можете теж бути вільними. Хто не хоче, стаємо в чергу. Всі запам'ятали!? — радісно стрибала і плескала в долоні Дерая ір Фелтон.
— Дерає, чим я перед тобою завинив? — задав їй питання Тадеуш.
— Ти винний в смерті мого любого Гектора! — пропищала жінка.
— Дерає, його убив примарний вовк, а не я. — відповів їй чоловік.
— Ти! Ти винен! Саме ти його відправив на смерть! — зло вигукнула вона.
— Він сам виявив бажання приєднатись до групи, я його не змушував. — розвів руками Тадеуш.
Браян ментально попросив головнокомандувача розговорити Дераю, поки він придумає план дій і знайде спосіб, як пробити бар'єр. Можливо вона відволічеться і ослабить захист.
— Ти не тільки послав його на смерть! А ще й не шукав, коли вовк потягнув мого коханого за собою! — ледь не плакала вона.
— Я намагався знайти, але не міг його відстежити. Всі магічні сліди зникли разом з вовком. — він співчутливо поглянув на жінку, яка втратила здоровий глузд.
— Погано ти старався! В той день, коли мене сповістили про смерть чоловіка, я не повірила в це. Я шукала його і знайшла кровним заклинанням. Він був ледь живий! — зло говорила вона.
— І де він зараз? — запитав Тадеуш.
— Мертвий! Він мертвий! Та потвора серйозно поранила його! І я не змогла нічим допомогти, він помер на моїх руках! — жінка заплакала.
— Звідки у тебе ця тварюка? — головнокомандувач кивнув в сторону вовка.
— О, це мій милий пупсик, який так допоміг матусі. Я знайшла його у лігві, біля якого помирав мій чоловік. Вирішила не вбивати і забрати його собі. Він був ще маленьким щеням на той момент. Подумала, що нашій із Гектором майбутній дитині — жінка погладила свій живіт, згадуючи ту мить — дуже сподобається така домашня тваринка. Правда доню? — скрикнула на останніх словах Дерая і повернулась в сторону дочки.
Сандра спочатку заклякла, а потім почала швидко махати головою, погоджуючись зі словами матері.
— Відпусти принца і ні в чому не винних людей. — сказав Тадеуш.
— Принц мені ще потрібен, а той непотріб можете забрати. Звісно якщо зможете, вони мені більше не знадобляться. — махнула рукою Дерая.
— Віддай Деміана і роби зі мною, що захочеш. — запропонував головнокомандувач.
— Я і так зроблю з тобою все, що забажаю, в принц мені потрібен. — оскалила вона зуби на подобі хижака.
— Для чого потрібен, Дерає?
— Спочатку, я думала використати його, як велике джерело магії і для підстраховки. Але пізніше зрозуміла, що зможу підкорити його силу і розум. Що я зараз, якраз успішно роблю — тож чому мені не скористатись можливістю зробити свою дочку королевою? Вона буде жити щасливо. — поплескала в долоні жінка.
— Мамо, будь-ласка, прошу тебе, не потрібно. — благала Сандра зі сльозами на очах.
— Заткнись! Я сама знаю, як краще! — визвірилась вона до дочки.
Дівчина злякано вжалась.
— Що ж Тадеуш, проходь. Я тебе чекаю. — сказала Дерая, закінчуючи встановлювати амулети навколо принца, які утворили щит.
Ір Моріш рушив в сторону бар'єру, король передав йому свій захисний амулет.
— Тату, ні. — благала Евелін.
— Вір в мене доню. Я люблю тебе. — він міцно обійняв її.
Як тільки Тадеуш перейшов за бар'єр, його Величність і декілька магів спробували теж пройти, але бар'єр їх не пропустив.
Вона атакувала одразу, виставивши перед собою амулет. Струмінь чистої енергії вдарив з усієї сили. Щит головнокомандувача витримав атаку і він кинув у відповідь своє бойове плетіння.
Всі присутні стояли в напруженому очікуванні.
Атака досягла своєї мети, але щит жінки просто поглинув її. І вона з новою силою почала атакувати противника.
Тадеуш, ухилився від атаки і вона потрапила в клітку, в якій знаходились зниклі люди. 
Атака не принесла їй ніякої шкоди, як і Сандрі, яка була поряд.

Схоже вона захищена таким же щитом, як і Дерая. Подумав головнокомандувач.

Браян ат Дінел розумів, що його друг довго не витримає і намагався з усіх сил пробити бар'єр, але безрезультатно.
Він кричав і хотів достукатись до свого сина. Деміан почув і поворухнувся, але все рівно не зміг звільнитись.
При черговій атаці, щит Тадеуша було знищено, магічний резерв головнокомандувача був уже на нулі і він розумів, що програє.
Тріумф заполонив обличчя Дераї і вона виставила вперед черговий амулет. Мить і з нього вирвався потік енергії.

Пробач. Почула в думках Евелін, яка в цей час прорвалась крізь бар'єр і стала перед батьком.