Розділ 51

- Отже, мої любі. Розпочнемо! Спочатку я вб'ю Тадеуша, потім його дочку. Ваша Величність, далі ваша черга. Вухастий, ти в мої плани не входив так, що вільний. Хм, стражі, якщо бажаєте, можете теж бути вільними. Хто не хоче, стаємо в чергу. Всі запам'ятали!? - радісно стрибала і плескала в долоні Дерая ір Фелтон.

- Дерає, чим я перед тобою завинив? - задав їй питання Тадеуш.

- Ти винний в смерті мого любого Гектора! - пропищала жінка.

- Дерає, його убив примарний вовк, а не я. - відповів їй чоловік.

- Ти! Ти винен! Саме ти його відправив на смерть! - зло вигукнула вона.

- Він сам виявив бажання приєднатись до групи, я його не змушував. - розвів руками Тадеуш.

Браян ментально попросив головнокомандувача розговорити Дераю, поки він придумає план дій і знайде спосіб, як пробити бар'єр. Можливо вона відволічеться і послабить захист.

- Ти не тільки послав його на смерть! А ще й не шукав, коли вовк потягнув мого коханого за собою! - ледь не плакала вона.

- Я намагався знайти, але не міг його відстежити. Всі магічні сліди зникли разом з вовком. - він співчутливо поглянув на жінку, яка втратила здоровий глузд.

- Погано ти старарався! В той день, коли мене сповістили про смерть чоловіка, я не повірила в це. Я шукала його і знайшла кровним заклинанням. Він був ледь живий! - зло говорила вона.

- І де він зараз? - запитав Тадеуш.

- Мертвий! Він мертвий! Та потвора серйозно поранила його! І я не змогла нічим допомогти, він помер на моїх руках! - жінка заплакала.

- Звідки у тебе ця тварюка? - головнокомандувач кивнув в сторону вовка.

- О, це мій милий пупсик, який так допоміг матусі. Я знайшла його у лігві, біля якого помирав мій чоловік. Вирішила не вбивати і забрати його собі. Він був ще маленьким щеням на той момент. Подумала, що нашій із Гектором майбутній дитині - жінка погладила свій живіт, згадуючи ту мить - дуже сподобається така домашня тваринка. Правда доню? - скрикнула на останніх словах Дерая і повернулась в сторону дочки.

Сандра спочатку заклякла, а потім почала швидко махати головою, погоджуючись зі словами матері.

- Відпусти принца і ні в чому не винних людей. - сказав Тадеуш.

- Принц мені ще потрібен, а той непотріб можете забрати, якщо зможете, вони мені більше не знадобляться. - махнула рукою Дерая.

- Віддай Деміана і роби зі мною, що захочеш. - запропонував головнокомандувач.

- Я і так зроблю з тобою все, що забажаю. А принц мені потрібен. - оскалила вона зуби на подобі хижака.

- Для чого потрібен, Дерає?

- Спочатку, я думала використати його, як велике джерело магії і для підстраховки. Але пізніше зрозуміла, що зможу підкорити його силу і розум. Що я зараз, якраз успішно роблю .Тож чому мені не скористатись можливістю зробити свою дочку королевою? Вона буде жити щасливо. - поплескала в долоні жінка.

- Мамо, будь-ласка, прошу тебе, не потрібно. - благала Сандра зі сльозами на очах.

- Заткнись! Я сама знаю, як краще! - визвірилась вона до дочки.

Дівчина злякано вжалась.

- Що ж Тадеуш, проходь. Я тебе чекаю. - сказала Дерая, закінчуючи установлювати амулети навколо принца, які утворили щит.

Ір Моріш рушив в сторону бар'єру, король передав йому свій захисний амулет.

- Тату , ні. - благала Евелін.

- Вір в мене доню. Я люблю тебе. - він міцно обійняв її.

Як тільки Тадеуш перейшов за бар'єр, його Величність і декілька магів спробували теж пройти, але бар'єр їх не пропустив.

Вона атакувала одразу, виставивши перед собою амулет. Струмінь чистої енергії вдарив з усієї сили. Щит головнокомандувача витримав атаку і він кинув у відповідь своє бойове плетіння.

Всі присутні стояли в напруженому очікуванні.

Атака досягла своєї мети, але щит жінки просто поглинув її.

І вона з новою силою почала атакувати противника. Тадеуш ухилився від атаки і вона потрапила в клітку, в якій знаходились зниклі люди. 

Атака не принесла їй ніякої шкоди, як і Сандрі, яка була поряд. 

Схоже вона захищена таким же щитом, як і Дерая. Подумав головнокомандувач.

Браян ат Дінел розумів, що його друг довго не витримає і намагався з усіх сил пробити бар'єр, але безрезультатно.

Він кричав і хотів достукатись до свого сина. Деміан почув і поворухнувся, але все рівно не зміг звільнитись.

При черговій атаці, щит Тадеуша було знищено, магічний резерв головнокомандувача був уже на нулі і він розумів, що програє.

Тріумф заполонив обличчя Дераї і вона виставила вперед черговий амулет. Мить і з нього вирвався потік енергії.

Пробач. Почула в думках Евелін, яка в цей час прорвалась крізь бар'єр і стала перед батьком.