Розділ 47

Приємна музика, лунала в кожному куточку бального залу. Пари кружляли в прекрасному повільному вальсі. 

Евелін танцювала разом з батьком, який весь час намагався насмішити її знаючи, що у дочки зараз поганий настрій. 

Лін вирішила нічого не ускладнювати і жити далі, тому усмішка не зходила з її обличчя і дівчина веселилась не помічаючи нікого навколо себе.

Вона не знала, що в цей час принц, сам того не усвідомлюючи, не міг відвести від неї погляду і ловив кожен її рух і посмішку.

Евелін, не захотіла одягати сукню, яку вони з матір'ю замовили напередодні балу, тому знайшла першу ліпшу в шафі, що сподобалась їй з першого погляду. Адже вона не буде схожа з вбранням його Високості і це, на її думку, хоч якось їх розділяло.

Весь вечір, Саманта була поряд і відволікала Лін розмовами. Розповідала про свої успіхи в стосунках з мамою. В цьому році вона закінчує школу для леді і в наступному вспупає в ДАМС. Її життя поступово налагоджувалось.

Евелін була рада, що в подруги все складалось якнайкраще.

— Ви посварились з моїм братом? — запитала вона.

— Не те, щоб посварились. Просто мені набридло. — відповіла Евелін.

— Я чогось не знаю? — Саманта з лукавою посмішкою поглянула на подругу.

Лін попросила принцесу поставити захисний купол, її цього з дитинства навчали, а от Евелін ще так не вміла.

— Якщо чесно, ми ніколи і не були близькі. Це все було грою. — розкрила всі карти дівчина.

— А я думала, що ти в нього закохана. — здивування промайнуло в очах принцеси.

Від цих слів, через Евелін неначе розряд пройшов.

— Ні, я прикидалась. Твій брат запропонував цю гру, коли почув, що ваша матір разом з моєю, колись хотіли одружити нас. Тепер думаю, що я була дурна і ця афера з почуттями, в яку ми грали, була вигідна лише йому. Чи думаєш її Величність якимось чином, змусила б мене за нього вийти? — Лін в очікуванні дивилась на подругу.

— Не знаю, моя матір може зробити все, що завгодно, якщо їй цього захочеться. — знизала плечима Саманта.

— Можливо я її недооцінюю, але не хочу більше цих ігор. — важко зітхнула Лін.

— Знаєш, якщо бути чесною, мені б дуже хотілося, щоб поруч з Емраном була саме ти. — зніяковіло сказала її Високість.

— О ні, вибач, відмовлюсь. — засміялась Евелін — До речі, давно хотіла запитати, чому у твого брата два імені?

— Мати хотіла назвати його Деміаном, а батько Емраном і вони ніяк не змогли дійти згоди, тому вирішили використати обидва варіанти. — пояснила принцеса.

— Хм, виявляється все до банального просто. — усміхнулась дівчина.

Поруч біля них, за колоною, почулись голоси і дівчата затихли, уважно слухаючи.

— Я ж тобі говорила, стати ближчою до нього. — сказала жінка.

— Знаю, але я йому не цікава. Своїми стараннями я лише відлякую його. — зітхнула її співрозмовниця.

— То старайся краще. Ця ір Моріш більше біля нього не крутиться. Так, що роби що завгодно, але він повинен бути твоїм. — наполягала невідома.

Коли голоси стихли дівчата тихо пройшли в місце де змогли обговорити почуте.

— Судячи з голосів, це були Сандра і Дерая ір Фелтон. Ти їм явно не до вподоби. — саркастично сказала принцеса.

— Ага, Сандра мені постійно в подруги набивалась. Максимально набридлива дівчина. — скривилась Лін.

— Зі мною теж намагалась подружитись і весь час крутиться біля брата. Не можу її терпіти, дістала уже. — так само скривилась Саманта.

Після розмови, дівчата неспішно покинули балкон і підійшли до компанії своїх батьків. 

Саманту одразу вихопив якийсь молодик і судячи з її реакції, той, що потрібно. 

Евелін уважно слухала нудні розмови і підтримувала їх.

Королева, весь час кидала на неї задумливі погляди, але нічого не говорила допоки його Високість не вирішив порадувати їх своєю присутністю.

З радісною усмішкою її Величність запропонувала — потанцювати діткам поки дорослі обговорюють важливі справи.

Евелін хотіла спочатку відмовитись, але побачивши неподалік зле обличчя леді Сандри, зі скрипом в душі погодилась.

Те, що це було неправильним рішенням вона зрозуміла лише тоді, коли рука Деміана опустилась на її талію і притягнула ближче. Сотні мурах поповзли по спині від одного простого дотику.

Чому я так на нього реагую? Невже магічні властивості зілля до кінця не поглинулись поки я спала. Потрібно купити антидот і випити на всякий випадок. І взагалі, що на мене найшло? Чому так захотілось насолити Сандрі...

— Так і не будеш зі мною розмовляти? — запитав його Високість.

— А є про що? — відповіла запитанням дівчина.

— Евелін, я не хочу щоб ти на мене злилась. І не знаю як загладити свою провину. Тому якщо зможеш пробач. — тихо сказав їй на вухо Деміан.

Від цього дотику дівчині стало приємно і лоскотно. Взявши себе в руки, вона відхилилась від нього.

— Знаєте ваша Високосте, я все обдумала і вирішила — зроблене уже не змінити. Просто так вийшло тай усе. Так, що забули і живемо далі. — Евелін видавила з себе щось на зразок усмішки.

Хай краще заспокоїться і не лізе до мене. Чим подалі він буде — тим краще.

— Я сьогодні дізнався, для кого було твоє зілля. Тайлір доповів, що останнім часом ір Ханар тільки про Дарію і говорить. — зі смішком сказав Деміан.

— Знову лізете туди, куди не потрібно, Ваша Високосте? — з ноткою злості запитала Евелін.

— Мені просто було цікаво. Все ж, я теж на нього попався. — тихо сказав принц.

— Менше б лізли в чужі справи — то б не попались. — буркнула тихо Евелін.

— А може мені сподобалось. — вирішив позлити її Деміан.

Дівчина нічого не відповіла, лише з усієї сили наступила йому на ногу і чарівно посміхнулась.

Сподобалося йому! Я тобі очі зараз вицарапаю, індюк пихатий. І як тут згладити цю ситуацію, якщо він мене спеціально бісить!?