Розділ 35

— Евелін, зажди. — Фін наздогнав і зупинив дівчину.
— Фіне, не потрібно мене вмовляти. — вона сердито поглянула на ельфа.
— Послухай. — Фін утворив купол і поклав руки на плечі Лін — Можу на крові поклястись! Деміан нічого від мене не дізнається! 
— Фіне, я знаю, що ти не розповіси. І розумію, що тобі цікаво і ти від мене не відстанеш, але може спробуємо забути про це відкриття? — втомлено відповіла дівчина.
— Та, як таке можливо забути!? Ти розумієш, що в цьому світі, ти — єдина людина яка, не тільки вижила після зустрічі з вовком, а ще й здобула від нього такі унікальні здібності! — намагався він переконати Евелін.
— Я все це розумію Фіне, але від цього, мені не радісно... Я неначе якийсь виродок... — дівчина опустила голову, ніби ховалась від уважного погляду ельфа.
— Не смій так себе називати! Щоб я більше цього не чув. Ти маєш ті самі здібності, що й звичайний маг. Просто вони трохи інші. Це не страшно! — заспокоював її друг.
— Принц, буде проходити практику — разом зі мною. Фіне, а якщо я втрачу пильність і в мене попадуть заклинанням і він це побачить? Мені лячно. — жахливі думки так і лізли до голови.
— Деміан, не заподіє тобі шкоди. Я впевнений. Не переймайся. Просто, постійно тримай капюшон магією так, як я навчив. Все буде добре Лін, обіцяю. — він поплескав її по плечу.
— А якщо ні? — не могла ніяк заспокоїтись Евелін.
— Добре. Раз ти, так сильно не впевнена… — Фін дістав ніж і відрізав пасмо свого волосся. — Дай мені свою руку і відтягни рукав.
— Що ти робиш? — запитала вона.
Евелін не розуміла дій свого друга, але зробила те, що він попросив.
Фін обмотав зап'ястя дівчини своїм волоссям і почав промовляти заклинання. Плетіння яке утворилось від його руки, було зовсім не знайоме Евелін.
Коли Фін сказав останні слова, пасмо волосся засвітилось і на його місці утворилося татуювання білого кольору у вигляді листочка.
— Що це? — дівчина оглядала малюнок.
— Це засіб зв'язку і маячок. Тепер, ти можеш мене покликати в будь-який час. А я можу відслідкувати твоє місце знаходження і перенестись до тебе порталом. — пояснив він.
— Дякую! — усміхнулась йому Евелін.
— Потрібно було зробити це раніше. На осінніх канікулах ти була у великій небезпеці. Зовсім одна. Та щей практика почалась, що хочеш може статись. Мені так буде спокійніше. — усміхнувся їй ельф.
— Думаєш, що ат Дінел не зможе мене захистити? Він звісно не особливо щасливий, що нам доведеться проходити її разом, але сподіваюсь в біді не кине. — обнадійливо сказала дівчина.
— Ні, він сильний маг. Це на той випадок, якщо Деміан дізнається і таки захоче тебе дослідити. — ельф ледь стримував посмішку.
— Це не смішно Фіне! — дівчина легенько стукнула його кулаком. 
— Я серйозно. Якщо що, я миттю перенесуть і заберу тебе. Хоч він і трохи сильніший за мене, але я старший і маю більше досвіду. Заберу тебе в Еландарію, а далі уже розберемось. Хоч ще раз повторю, він не завдасть тобі шкоди. — сказав ельф.
— Дякую! — Евелін міцно обняла друга — І вибач, що злилась на вас з Ель. Ви мені скільки добра зробили. Я в запалі все наговорила вам ...
— Тобі немає за що вибачатись. Все добре, і сподіваюсь, більше між нами не буде непорозумінь. Не хочу тебе втрачати. — ельф у відповідь приобняв подругу однією рукою.
— Фіне. Ель уже розповіла тобі? — запитала вона так і не розриваючи їх контакту.
— Так. — він важко зітхнув.
— Є щось на думці? — Евелін відійшла і поглянула йому у вічі.
— Думаю, єдиний вихід з цієї ситуації, сповістити наш народ про "смерть" Міміель. — знову зітхнув ельф.
— Навряд-чи, ваша матір на таке погодитися. — сказала дівчина.
— У неї не буде вибору, як і у мене ... — ельф гірко усміхнувся.
— Тобто? Ель говорила, що вона стовідсотково не дозволить цього. Як ти її вмовиш? — запитала Евелін.
— Поставлю перед простим вибором. Або вона "показово" втрачає одну дитину і іноді її навідує, не заважаючи бути щасливою, ну або одразу обох. — він розвів руками.
— Ти будеш їй погрожувати!? Фіне, це ж все-таки твоя матір. Коли одна дитина відвертається від тебе — це мабуть боляче. А якщо дві, це взагалі жах. Це жорстоко! — вигукнула дівчина.
— Жорстоко ламати життя моєї сестри. А вона це зробить, не сумнівайся. — майже зло відповів Фін.
— Твоє життя теж зламається… — Евелін співчутливо поглянула на друга.
— Знаю. Я не готовий до цього, але щастя Ель — для мене важливіше. — гірко усміхнувся ельф.
— Добре. Тільки будь-ласка, давай це буде запасний план. Можливо, твоя мама не такий деспот, як ви думаєте і погодиться прийняти Елиазара. — запропонувала Лін.
— Можливо. Я мабуть, більше за Ель на це надіюсь. — Фін повернувся у свій звичайний стан і усміхнувся — Ну що розповідай, яке там у вас завдання? І саме головне, коли відновимо тренування? — підморгнув він подрузі.

Дівчина закотила очі.

Невгамовний!