Розділ 35

- Евелін, зажди. - Фін наздогнав і зупинив дівчину.

- Фіне, не потрібно мене вмовляти. - вона сердито поглянула на ельфа.

- Послухай. - Фін утворив купол і поклав руки на плечі Лін - Можу на крові поклястись! Деміан нічого від мене не дізнається! 

- Фіне, я знаю, що ти не розповіси. І розумію, що тобі цікаво і ти від мене не відстанеш, але може спробуємо забути про це відкриття? - втомлено відповіла дівчина.

- Та як таке можливо забути !? Ти розумієш, що в цьому світі ти єдина людина яка, не тільки вижила після зустрічі з вовком, а ще й здобула від нього такі унікальні здібності! - намагався він переконати Евелін.

- Я все це розумію Фіне. Але від цього мені не радісно... Я неначе якийсь виродок... - дівчина опустила голову, ніби ховалась від уважного погляду ельфа.

- Не смій так себе називати! Щоб я більше цього не чув. Ти маєш ті самі здібності, що й звичайний маг. Просто вони трохи інші. Це не страшно! - заспокоював її друг.

- Принц разом зі мною буде проходити практику. Фіне, а якщо я втрачу пильність і в мене попадуть заклинанням і він це побачить? Мені лячно. - жахливі думки так і лізли до голови.

- Деміан не заподіє тобі шкоди. Я впевнений. Не переймайся. Просто постійно тримай капюшон магією так, як я навчив. Все буде добре Лін, обіцяю. - він поплескала її по плечу.

- А якщо ні? - не могла ніяк заспокоїтись Евелін.

- Добре. Раз ти так сильно невпевнена...- Фін дістав ніж і відрізав пасмо свого волосся. - Дай мені свою руку і відтягни рукав.

- Що ти робиш? - запитала вона.

Евелін не розуміла дій свого друга, але зробила те , що він попросив.

Фін обмотав зап'ясток дівчини і почав промовляти заклинання. Плетіння яке утворилось від його руки, було зовсім не знайоме Евелін.

Коли Фін сказав останні слова, пасмо волосся засвітилось і на його місці утворилося татуювання білого кольору у вигляді листочка.

- Що це? - дівчина оглядала малюнок.

- Це засіб зв'язку і маячок. Тепер ти зможеш мене покликати в будь-який час. Я зможу відслідкувати твоє місце знаходження і перенестись до тебе порталом. - пояснив він.

- Дякую. - усміхнулась йому Евелін.

- Потрібно було зробити це раніше. На осінніх канікулах ти була у великій небезпеці. Зовсім одна. Та щей практика почалась. Що хочеш може статись. Мені так буде спокійніше. - усміхнувся їй ельф.

- Думаєш, що ат Дінел не зможе мене захистити? Він звісно не особливо щасливий, що нам доведеться проходити її разом, але надіюсь в біді не кине. - обнадійливо сказала дівчина.

- Ні, він сильний маг. Це на той випадок, якщо Деміан дізнається і таки захоче тебе дослідити. - ельф ледь стримував посмішку.

- Це не смішно Фіне! - дівчина легенько стукнула його кулаком. 

- Я серйозно. Якщо що, я миттю перенесуть і заберу тебе. Хоч він і трохи сильніший за мене, але я старший і маю більше досвіду. Заберу тебе в Еландарію, а далі уже розберемось. Хоч ще раз повторю, він не завдасть тобі шкоди. - сказав ельф.

- Дякую! -  Евелін міцно обняла друга. - І вибач, що злилась на вас з Ель. Ви мені скільки добра зробили. Я в запалі все наговорила вам ...

- Тобі немає за що вибачатись. Все добре і сподіваюсь більше між нами не буде непорозумінь. Не хочу тебе втрачати. - ельф у відповідь приобняв подругу однією рукою.

- Фіне. Ель уже розповіла тобі? - запитала вона так і не розриваючи їх контакту.

- Так. - він важко зітхнув.

- Є щось на думці? - Евелін відійшла і поглянула йому у вічі.

- Думаю, єдиний вихід з цієї ситуації, сповістити наш народ про "смерть" Міміель. - знову зітхнув ельф.

- Навряд чи ваша матір на таке погодитися. - сказала дівчина.

- У неї не буде вибору, як і у мене ... - ельф гірко усміхнувся.

- Тобто? Ель говорила, що вона стовідсотково не дозволить цього. Як ти її вмовиш? - запитала Евелін.

- Поставлю перед простим вибором. Або вона "показово" втрачає одну дитину і іноді її навідує, не заважаючи бути щасливою, ну або одразу обох. - він розвів руками.

- Ти будеш їй погрожувати !? Фіне , це ж все-таки твоя матір. Коли одна дитина відвертається від тебе - це мабуть боляче. А якщо дві, це взагалі жах . Це жорстоко! - вигукнула дівчина.

- Жорстоко ламати життя моєї сестри. А вона це зробить, не сумнівайся. - майже зло відповів Фін.

- Твоє життя теж поламається...- Евелін співчутливо поглянула на друга.

- Знаю. Я не готовий до цього, але щастя Ель для мене важливіше. - гірко усміхнувся ельф.

- Добре. Тільки будь-ласка, давай це буде запасний план. Можливо твоя мама не такий деспот, як ви думаєте і погодиться прийняти Елиазара. - запропонувала Лін.

- Можливо. Я мабуть більше за Ель на це надіюсь. - Фін повернувся у свій звичайний стан і усміхнувся - Ну що розповідай, яке там у вас завдання? І саме головне, коли відновимо тренування? - підморгнув він подрузі.

Дівчина закотила очі.

Неугомонний!