Розділ 34

Оглядаючись навколо, друзі по черзі зайшли на будівництво.
Евелін розуміла, що раз вони тут, то мова піде про неї, тому була напружена.

Що ще вони вигадали?

— Ну! Не тягніть. Розповідайте вже нарешті. — сказала Міміель.
— Лін, це стосується тебе. — сказав Фін.
— Я уважно слухаю. — відповіла дівчина.
Вона з нетерпінням чекала, що ж такого прийшло в голову цим невгамовним.
— Ми з Тімом, прийшли до висновку, що можливо ти маєш ще одну здібність примарного вовка. — сказав Фінарфін.
— І яку ж ? Ми ж начебто уже все спробували.
— Ні. Не все. Скажи, чому цей хижак вважається найнебезпечнішим в нашому світі? — Фін склав руки за спиною і ніби вчитель почав пояснювати —  І так, перше — він, не сприйнятливий до магії і більше того щей живиться нею. Друге — як ми всі знаємо, його можна вбити лише звичайною зброєю, але і тут він не поступається, габарити і фізична сила в нього огого. І все ж, ми упустили маленьку деталь. — загадково сказав ельф.
— Фіне, це що лекція по хижаках? Не тягни! — цікавість Евелін просто зашкалювала.
— Третє. Скажи, як примарному вовку вдається так добре переховуватись, що його майже неможливо знайти? — з захопленням запитав Фін.
— Він уміє переноситись у просторі. — ледь чутно відповіла дівчина.
— Вам залік. Можете сісти на своє місце. — поаплодував ельф.
Очі Евелін розширились від подиву і усвідомлення.

Чорт забирай, я про це навіть не думала! Чим взагалі забита моя голова? Я не помічаю навіть такі деталі... Їй хотілось стукнути себе по лобі, але вона стрималась.

— Що ж, сьогоднішнє наше тренування буде присвячене переміщенням у просторі. — урочисто продовжив він.
— Ти думаєш, я теж так можу?  — не вірячи в свої слова запитала дівчина.
— Так. Гадаю повинно вийти. Ми з Тімом подумали, що твої "здібності" зростають разом з твоєю магією. За цей час твій рівень трохи підріс і навіть, якщо зараз не вийде, то можливо, пізніше тобі вдасться. — ельф ледь стримувався, йому хотілося швидше підтвердити цю здогадку.
Лін замовкла на хвилину і поринула в свої роздуми. Від цього відкриття їй стало зовсім не весело. 
— Знаєте, я подумала і вирішила, що не хочу це перевіряти. — сказала Евелін.
Друзі зі здивуванням поглянули на неї.
— Чому? — вигукнув Тім.
Вона обвела поглядом друзів. Всі знаходились в очікуванні.

Вони дійсно не розуміють?

— Я поясню. Якщо, хтось дізнається про ці мої "здібності", то мене, в кращому випадку, відправлять на досліди. Всі, кому відомо про мою історію, знають, що я лише можу приховувати магію, як архімаг і тому ні для кого це не дивно. Але якщо спливе інформація, що я вмію поглинати магію і переноситись. Мене закриють в якомусь дослідницькому приміщенні, або ж уб'ють! — Евелін охопила себе руками.
Друзі переглянулись. 
— Заспокойся, по перше — ніхто з нас не розповість, а по друге, твій батько має вплив у цьому королівстві і може тебе захистити. — Фінарфін намагався заспокоїти і донести дівчині, що вони її ніколи не зрадять.
— Так, але якщо все-таки це виплеве? Тоді подумають, що я зможу використати цю особливість, щоб робити зло. Мені страшно. Тому я навіть не буду пробувати переноситись. — вона негативно покрутила головою.
— Не говори дурниць. Ти і на зло!? — Ель саркастично усміхнулась.
— Це те саме, якби ти скористатись порталом, що тут такого? Королівська сім'я теж має схожу особливість. — привів приклад Тім.
— І поглинати магію вони можуть? Люди, завжди бояться того, що їм не зрозуміле. А те, що вони не розуміють — вони досліджують. Я щиро вдячна вам за те, що допомагаєте мені з цим усім розібратися, але давайте не будемо більше проводити ніяких  тренувань. Будь-ласка. Я не хочу, щоб через мене  у вас були проблеми... — попросила Евелін і відправилась на вихід.
— Я поговорю з нею. — сказав друзям Фін і побіг слідом за дівчиною.