Розділ 32

Я цього більше не витримаю, потрібно десь сховатись.

Більше десятка чоловіків, вирішили, що саме сьогодні і саме цій дівчині, буде цікава їх увага.

Деміан, після другого танцю, так і не підходив до Евелін. Тримався недалеко і намагався ловити погляд дівчини. Як сама вправна актриса, вона робила вигляд, що їй приємні ці споглядання. 

Дебютантки тримались осторонь, а от заміжні леді залюбки складали їй компанію. Від великої кількості імен, голова Лін була переповнена. 

Мерелін ір Моріш постійно трималась поруч і допомагала, як тільки могла. Коли бачила, що черговий співрозмовник переходить межі дозволеного, коректно на це натякала і завершувала розмову. Вона розуміла, що така кількість уваги - занадто, для її дочки.

- Вітаю Вас Леді Мерелін. - до них несподівано підійшла одна із дебютанток. На ліфі її сукні, була спеціальна квітка, яка вказувала на це. Дівчина склонила голову, показуючи свою шану поважній леді.

- І я вас вітаю Леді Сандра. Познайомтесь, це моя дочка  Евелін ір Моріш. - Мерелін натягнуто посміхнулась, даючи зрозуміти Лін, що ця Сандра, їй не до вподоби.

- Дуже приємно. - відповіла вона і поглянула на Евелін.

- Мені теж. - коротко відповіла Лін.

- Чула, що ви подолали довгий шлях від Тармора до столиці? - з вічливості запитала Леді Мерелін.

- Так. Цього року я розпочала навчання в ДАМС і мені хотілось, самостійно здійснити  подорож до академії. Знаєте, я така вдячна її Величності, що вона запропонувала мені погостити і перепочити в палаці, перед тим як продовжити шлях. - з натяком сказала дівчина.

Камінь в мою сторону. Отже одна із претенденток на руку принца. І ще й разом зі мною навчається. Пощастило ...Евелін подумки усміхнулась. 

Це ж треба так себе зневажати , щоб бігати за тим , кому ти не цікава.

- Я рада, що її Величність, допомогла вам під час подорожі. - ввічливо відповіла їй Мерелін ір Моріш.

Евелін довелось довго слухати пусті балачки цієї дівиці. Сандра, як тільки могла, вихвалялась тісним знайомством з королівською родиною. Здавалося, що вона так і буде цілий вечір квоктати біля них, як та курка, але ситуацію врятувала Дерая ір Фелтон. Вона помітила, що дочка надокучає сім'ї ір Моріш і тому покликала дівчину до себе.

- Мамо, я б теж такою була, якби не той випадок? - Евелін дивилась на Сандру, яка прямувала зі своєю матір'ю в іншу частину залу.

- Ні, моя люба. Ти б була такою як є. Ніщо в житті не змінює природу людини і це не залежить від статусу. -  Мерелін тепло усміхнулась своїй дівчинці.

Тадеуш подумки покликав їх до себе. Він якраз вів розмову з королем та принцем. Мабуть відчув, що його дівчата втомились від пустих балачок. 

Евелін теж кортіло опанувати таке вміння, але для цього потрібно багато часу і великий резерв. Розвивати ментальну магію не так і просто, як здається на перший погляд. На третьому курсі, вони будуть вивчати лише ази. І зможуть спілкутись на відстані декількох метрів. В подальшому все буде залежати від опанованого рівня магії. Наприклад архімаги можуть спілкуватися подумки на великій відстані і навіть можуть зв'язатись з магами із сусідніх міст.

Марелін із дочкою неспішно підійшли до компанії чоловіків. Королева з принцесою, невдовзі до них приєднались. 

Саманта була не в гуморі. Евелін це помітила і запропонувала їй вийти разом на балкон, подихати повітрям.

- Вас щось тривожить, ваша Високосте? - запитала Лін.

- Будь-ласка, звертайся до мене на ім'я. - попросила вона.

- Добре. Ми з тобою ніколи не спілкувалися на одинці і може я лізу не в свої справи, але помітила, що ти чомусь засмучена. - Евелін пристально поглянула на принцесу .

Та важко зітхнула і опустила голову. Кучері медового кольору, які дістались їй від королеви, закрили красиве обличчя.

- Так. Просто, знаєш ... іноді мені хочеться, бути звичайною людиною і жити так, як бажає душа... - дівчина затихла і підняла голову до гори, щоб поглянути на вечірнє небо, по якому розсипались міліарди зірок.

- Скажу зі свого досвіду, звичайним людям теж, не завжди вдається робити те, чого вони прагнуть. Але іноді, життя дає тобі шанс, просто його потрібно розгледіти. - Евелін теж поглянула на зорі. Здавалось, що сьогодні вони світили більш яскраво чим раніше.

- Хотіла б я бути такою ж самовпевненою як і ти. - знову зітхнула принцеса.

- Не така я самовпевнена, як тобі здається. - Лін по доброму засміялась.

- Чому ж ? Ти робиш те що бажаєш. Он навіть моїй матері сказала, що не хочеш і не будеш виходити заміж, ні за яких умов. - принцеса сумно дивилась на співрозмовницю.

- Тому, що не розумію, чому мені "туди" йти. Маю на увазі заміжжя. - знизала плечима Евелін.

- От про що я і кажу. Твої батьки тебе підтримують, а я так не зможу зробити. Мені доведеться вийти примусово. Матінка вважає, що так правильно. От її батьки так зробили і вони з татом щасливі. Думає, що кохання прийде з часом . Про те, що я хочу іншого, наприклад навчатись в ДАМС, взагалі краще не говорити... Іноді мені здається, що я для неї лише гарненький покірний манекен. Виконую і вмію все,  що потрібно. Знаєш, моє коло спілкування обмежене лише такими ж "манірними" леді з яких зробили ляльок і смикають за нитки. Мені це все так набридло... - по щоці принцеси скотилась ледь помітна сльоза.

- Ей, ти чого!? - Евелін підійшла ближче і приобняла Саманту - Подивись на мене. - принцеса підняла погляд - Зараз слухай уважно. Іноді, нам доводиться робити те, чого ми не хочемо. Думаєш я зі своєї волі зараз тут? Ні, це заради моїх батьків. Чесно, вони б і не образились, якби я не пішла. Але розумію, що моя сім'я, має якийсь статус і повинна виконувати різні обов'язки і я хочу їм в цьому допомогти. Твоя проблема в тому, що ти робиш це занадто, спробуй іноді висловлювати свою думку, а не постійно приймати слова і настанови матері. Вона чудова жінка і я ні в якому разі, не налаштовую тебе проти неї, але є твоє життя, в якому ти повинна робити щасливою лише себе. Думаю, кожна мама буде рада якщо її донька  щаслива. Повір, вона тебе підтримає, просто зберись з думками і розкажи їй про все . Поговоріть як сім'я , а не короновані особи. І більше не засмучуйся через дрібниці. - Евелін посміхнулась і ще раз обняла дівчину.