Розділ 31

— Мамо, а можна без прикрас? Вони занадто, як би сказати, габаритні. — Евелін відклала назад у шкатулку кольє, яке вони обрали в салоні.
— Доню, але ж до такої сукні потрібні прикраси, щоб вигідно її обіграти. Повір, тобі дуже личить. — жінка посміхнулась.
— Так, але… — не встигла договорити дівчина.
Їх розмову перервав стукіт у двері.
— Заходь, ми майже готові. — сказала леді Мерелін.
В кімнату увійшов батько Евелін. Зробив дівчатам безліч компліментів, потім попросив дочку прибрати волосся і відкрив футляр, який тримав у руці.
— Це смарагд, він має здатність поглинати негативну енергію. Думаю, він чудово тобі підійде. — усміхнувся Тадеуш і почепив прикрасу дочці.
На шиї дівчини красувався невеликий камінчик у формі краплі, на тонкому ланцюжку.
— Дякую, тату. Він неймовірний! — Евелін обійняла батька.
Потім підійшла до дзеркала, що показувало її в повний зріст, і захопленням оглянула себе.
Сукня була неймовірною, нічого зайвого просто і елегантно.

Ех....От чому не можна просто приміряти, зняти і залишитись у дома. Так хочеться, щоб скоріше б уже все закінчилось…, але воно, ще й не починалось!

Розпорядник маєтку сповістив, про прибуття його Високості.
Батьки були трохи здивовані, коли Евелін розповіла їм, хто її запросив. 
Тадеуш пішов зустрічати гостя, поки служниця допомагала закінчити останні штрихи у зачісці Леді Мерелін.
Після цього, вона швидко спустилась слідом за батьком — вітати гостя, як господиня дому.
Потім настала черга Евелін.
Дівчина нервувала. Зараз їй потрібно зіграти захоплення і цікавість.

Після цього, батьки з мене не злізуть. Зуб даю… Що ж виходу немає….доведеться ввести їх в оману. Хоч мені і не хочеться цього робити.

Лін неспішно спустилась східцями, при цьому намагалась дивитись лише на Деміана.
По правді сказати — виглядав він ефектно. Чорний камзол, неймовірно йому пасував. Підійшовши ближче, Евелін розгледіла на ньому вишивку, у вигляді сімейного гербу королівської родини і була вона в темно-зеленому кольорі, як і її сукня. 
Його густе, чорне волосся прикрашала корона, а погляд був зацікавлений в уважний.

Хм, а він молодець. Підготувався! Прямо, як істинний кавалер — дізнався в чому я буду. Евелін ще раз поглянула вона на вишивку.

Дівчина зробила реверанс і привіталась, при цьому не відривала від Деміана очей.

Театр за мною плаче.

Принц відповів на її вітання і поцілував Евелін руку, так само не розриваючи їх зоровий контакт.

Мабуть, підемо разом грати.

Після всього офіціозу і компліментів, чоловіки дістали портативні портали з кишень.

А Деміану він навіщо? Подумала дівчина подаючи руку принцу. Точно! З голови вилетіло. Чорне полум'я — може завдати мені шкоди. Воно лише для нього не шкідливе, бо є частиною його магічного джерела.

— Готова? — запитав її принц.
Евелін ствердно кивнула і заплющила очі.
Переміщення зайняло не більше декількох секунд.
Дівчина відкрила очі і огледіла все навколо.
Вони знаходились в якомусь приміщенні без вікон і єдиним джерелом світла, були магічні світильники і камін.
Із-за великих арочних дверей, доносились звуки приємної музики і гомін людей.
— О, ви вже тут ! Вітаю вас дітки! — почулось позаду.
Хлопець з дівчиною синхронно повернулись.
Через непримітні двері, в кімнату увійшло королівське подружжя, разом з принцесою.
Евелін швидко присіла в реверансі.
— Евелін, дівчинко, яка ж ти сьогодні красива! — посміхнулась їй королева.
— Дякую, ви теж неперевершені! — кивнула їй Лін.
— Батьку, дозвольте представити вам — Леді Евелін ір Моріш. — сказав його Високість.
— Дуже приємно. Нам так і не вдалось з вами побачитись, Леді Евелін. Зовсім не було часу. — усміхнувся їй король.
— Та що Ви! Нічого страшного. Її Величність говорила, що ви у від'їзді. Рано чи пізно ми все одно б познайомились. — губи дівчини осяяла щира посмішка.
— Я радий нарешті вас бачити. — король кивнув Евелін.
Деміан не втримався від уколу.
— З моєю сестрою, ви уже знайомі. Наскільки я знаю. — принц лукаво поглянув на Лін.
Принцеса лиш припідняв одну брову, мабуть, намагалась згадати те саме знайомство.

Натякає на ту розмову за містом. Все, зараз я йому вмажу і закінчу цей спектакль!

Думки дівчини, мабуть, відобразились на обличчі, тому ат Дінел зробив вигляд, що нічого такого він не мав на увазі.
— Що ж. Не будемо змушувати гостей чекати. Ходімо розпочинати бал. — сказав король.
Він подав руку своїй королеві і вони першими вийшли в зал. Оповісник свята одразу ж оголосив їх вихід.
— Його Королівська Величність Браян ат Дінел і його прекрасна королева, її Величність Міранда ат Дінел! — голос оповісника рознісся по всьому залу і вмить запанувала тиша.
— Ви йому доплачуйте, чи що. Це ж як треба горло рвати, у ледь вуха не заклало. — сказала Евелін.
Позаду, тихо приснула зі сміху принцеса.
— Взагалі-то, він підсилює голос магічно. — відповів Деміан, скептично поглянувши на дівчину.
— Я чую, але все рівно волає, неначе йому на ногу наступили. — пояснила Лін.
— Ходімо вже. — він потягнув її до дверей.
— Його Високість Емран Деміан ат Дінел, зі своєю супутницею леді Евелін ір Моріш! — нігті дівчини міцно впились в руку Деміана.
Зуби принца скрипнули.

Ну, що поїхали. Так, тримаємо себе в руках.
Намагалась заспокоїтись дівчина.

Вони пішли поміж людей, які схиляли голови, вітаючи особ королівської сім'ї.
Евелін помітила своїх батьків і посміхнулась їм. Зупинившись з правого боку біля трону короля, дівчина почала повільно оглядати зал. Майже всі присутні, дивились лише на неї, і в основному — це була жіноча половина.
— Її Високість Саманта ат Дінел!
Принцеса пройшла тим самим шляхом і зупинилась з лівої сторони, біля королеви.
Король підвівся і розпочав промову:
— Дорогі гості. Дозвольте привітати всіх вас з початком Нового року. Сподіваємося, що він принесе лише хороші починання! Як вам відомо щорічно, з нагоди цього свята, ми розпочинаємо сезон урочистим балом. Тож я попрошу його Високість відкрити сьогоднішній бал! — зал зірвався аплодисментами.
Тиха, ледве чутна мелодія загасила овації. Деміан повернувся обличчям до Евелін, поклонився і запропонував їй руку. Вона зробила кніксен і ухопилась за долоню принца.
Всі присутні, звільнили танцпол утворивши коло.
Його Високість, обережно поклав другу руку на талію дівчини і притягнув її ближче до себе. Евелін поклала свою руку йому на плече.
Напруга, ніяк її не відпускала, а нерви були натягнуті немов струна.
— Уяви, що ми з тобою одні і це не танець, а спаринг. І намагайся дивитись лише на мене. — тихо порадив Деміан.
— Добре. — так само тихо відповіла Евелін.
Він повільно повів її в танці, не розриваючи зорового контакту. 
Пара плавно кружляла по колу, все більше прискорюючи темп в такт музиці.
Гості чекали моменту, поки король і королева приєднаються до танцю, лише тоді, за правилами етикету, їм теж дозволено розпочати.
Королева з захватом дивилась на молоду пару.