Розділ 30

- На вихідних бачила Алію. Просто світилась від щастя. Ну, і на якому ви етапі? Уже запропонував зустрічатись? - запитала Евелін друга.
Тім зніяковіло почесав потилицю і почав ковиряти свій салат. Дівчина ледь не закотила очі.
І чому він такий сором’язливий?
- Так. Але вона відповіла, що подумає. Я собі місця не знаходжу. - знервовано відповів він. 
- Не переймайся друже, бачила я як вона думає. Літає по булочній немов на крилах, з усмішкою до вух. Мабуть спеціально тягне час, щоб ти нічого поганого не подумав, а так закохана вона в тебе сто відсотків! - підбадьорила його Евелін.
Друзі пообідали і вже хотіли йти, але до їх столика підійшов власною персоною ір Ханар.
- Привіт. Ми можемо поговорити на одинці? - запитав він Евелін і поглянув в сторону хлопця.
- В мене немає секретів від друга. Говори що тобі потрібно. - дівчина примружила очі. 
Ештон зціпив зуби, але опанував себе і спокійно відповів.
- Думаю, мені потрібно вибачитись. Ми не вдало розпочали наше спілкування. Тому хотів почати все спочатку і запросити тебе на бал, в честь відкриття сезону. - видавив він з себе.
Тім від шоку відкрив і закрив рота , поглянув то на Евелін то на Ештона. Дівчина сама впала в ступор від такої заяви. Вона знала, що до неї покращиться ставлення в академії, після того як всі дізнаються хто її батьки, але щоб її заклятий ворог підійшов з вибаченням, це було неочікувано. Що там вибачення, з запрошенням!
- Вибач, але мене вже запросили і я погодилась. - відповіла спокійно Евелін , але в думках вже тричі запустила в нього пульсаром .
- Зрозуміло. Тоді не буду тебе затримувати. - з ноткою злості сказав Ештон і пішов в сторону виходу.
Тім уже набрав повітря, щоб почати випитувати, але Евелін швидко показала йому знак "не тут" і підвелась. Вся столова затихла і дивилась в їх сторону. Особливо Дерая ін Медісон.
Вони цю новину будуть цілий день розсмоктувати. Потрібно швидше забиратись звідси . 
Дівчина потягла друга в сторону аудиторії , де має бути лекція з Зілл'єваріння. Тут було пусто, велика перерва ще тривала, тому адепти не поспішали займати місця.
Як тільки вони присіли Тім одразу кинувся з запитаннями.
- Повірити не можу.Сам ір Ханар спустився з небес на землю. Розповідай, а то я зараз лусну від цікавості. - почав друг.
- А що розповідати? Я ж тобі говорила, що подумаю і все таки вирішила піти. Для батьків це важливо і тим більше королева дала зрозуміти, що дуже хоче моєї присутності. - сказала дівчина .
- Так ти сказала Ештону не правду ? Підеш, але з батьками? - запитав друг.
- Ні, мене запросив його Високість. - тихо сказала Евелін поглядаючи навкруги.
- Ти жартуєш! - вигукнув Тім.
- Тихіше. Чому мені жартувати? Він і справді мене запросив.
- І ти погодилась? Не розумію, ти ж казала, що якщо і підеш на бал, то лише з батьками. Стоп .Ти  втріскалась? Ну звісно, я ще й запитую. В нього все королівство закохане і ти туди ж. - засміявся Тім вказуючи на дівчину пальцем.
Евелін важко видихнула .
- Тіме заспокойся. Ти дієш мені на нерви. Можу поклястись, він мені не подобається. Є причина, через яку я мушу піти з ним, але зараз розповісти не можу. Зрозумій правильно і не ображайся будь-ласка. - дівчина приобняла друга -  Обіцяю , що коли настане час, все тобі розповім.
- Добре. Ловлю на слові. Ти ж розумієш, що тепер я буду страждати безсонням? Ех , моя допитливість мене погубить. - важко зітхнув хлопець .
- Кожен день так думаю! - підтримала його Евелін, намагаючись стримати сміх.
- Та ну тебе! Я ще досі не можу розпитати тебе про ельфів. І до речі, ти сама сказала Ештону, що між нами немає секретів, а досі так і не розповіла мені, що між вами сталось. - сказав Тім.

- Це не мій секрет Тіме , і не мені його розповідати . Все що стосується мене ти знаєш. Але я не можу розповісти про секрети інших. - пояснила дівчина.
- Добре, я розумію. Всьому свій час. Відійдемо від цієї теми. Сьогодні після лекцій йдемо на “ тренування” . Ти не розповідала батькам про наше “відкриття” ? - запитав Тім.
- Ні. Я завагалась. Не хочу, щоб вони мене вважали якимось виродком. - зніяковіло сказала Евелін.
- Що ти таке говориш! Це ж твої батьки ! Я лише твій друг , але вважаю, що ти чудова подруга і людина і ця особливість робить тебе лише цікавішою. Не думай про такі дурниці і розкажи їм все. - намагався заспокоїти її друг.
Розмову перервав шум з боку дверей . Студенти почали сходитись на лекцію.

***
- Евелін, зажди ! Нам потрібно поговорити. - окрикнув дівчину Фінарфін.
Евелін зупинилась і обернулась. В неї не було зараз часу і бажання, вислуховувати ельфа . 
Тім, мабуть уже чекає на мене. 
- Нам не має про, що розмовляти. - відповіла вона. І рушила вперед. Фін пішов за нею.
- Евелін , не поводь себе по дитячому. Будь ласка, дай мені все прояснити. - попросив ельф.
Дівчина кивнула.
Що ж від розмови не втечеш .
- Добре, говори що хотів. Тільки швидко, я поспішаю. - сказала вона.
Фін клацнув пальцями і утворив навколо них купол, щоб приховати розмову .
- Дякую. По-перше, пробач будь-ласка. Не думав, що так вийде. Я давно вмовляв Ель все тобі розповісти, вона погодилась і ми вирішили зробити це після канікул. В той момент коли ти зайшла, ми якраз обдумувати як тобі це краще подати. Евелін, я не хочу тебе втрачати. Ти дорога для мене людина. - сказав Фін.
- Цілий рік тримали мене за дурочку, а потім зрозуміли , що я скоро почну вивчати раси і здогадаюсь хто ви, тому що бачу крізь личини. Не думаю , що ви через наші дружні стосунки , вирішили розповісти, а саме через це . Ваше прикриття, просто тріщало по швах! - зло вигукнула Евелін .
- Ти справді думаєш , що ми спілкувалися з тобою лише заради прикриття? - ельф нагнув голову і зазирнув під капюшон дівчині. - Лін , ти чудова і добра людина, мені хочеться і надалі товаришувати з тобою. Я розумію, що зараз це прозвучить для тебе як виправдання, але розповім , чому ми не могли цього зробити. Меландріміель майбутня правителька Еландарії, по праву першонародження .Наша матір не випускала нас за межі королівства , після смерті батька. Та що там королівства , навіть із замку . Ми відвідували лише офіційні прийоми . Але три роки назад , Ель попросила її про навчання в цій академії, перед тим як зійти на трон. Спочатку вона була проти , але нам все-таки вдалось її вмовити . Матір дозволила нам це зробити, при умові, що на нас будуть личини і ніхто про це не дізнається. Звісно ж самих нас не відпустили і тут є ельфи які за нами слідкують . Потім почали зникати магічно обдаровані люди. Через це стало ще більш небезпечно розкривати наш секрет. Хоч ми з Ель і досягнули рівня архімага, її це все рівно не заспокоює. Для моєї сестри, як і для мене , це шанс хоч на деякий час вирватись з полону . Тому ми і мовчали . Але ти права , якби не твоє вміння дивитись крізь личини, можливо, ми б так і не розповіли тобі . Тільки після того як закінчили б академію. Зараз , як і той рік мама посилено слідкує за нами тому, що хвилюється через зникнення. Кожні вихідні, вона вмовляє нас не продовжувати навчання. Але слово своє не порушує. Адже пообіцяла , що ми можемо закінчити цю академію. - Фін затих і відвів погляд.
Мовчання між ними затягнулось. Евелін розуміла позицію ельфів, але все рівно гіркота ситуації її не залишала.
- Тому Ель так прохолодно спілкувалась зі мною. - це було не питання, але ельф кивнув.
- Так. Їй дуже хотілося мати подругу, але вона не могла зближуватися з кимось так, як знала, що між дружбою буде стояти секрет. Якщо ти більше не будеш з нами спілкуватись, ми зрозуміємо. - Фін сумно усміхнувся.
- Добре, я подумаю. - сказала Евелін і рушила вперед, але потім зупинилась. - В тебе є зараз час ? Хочу дещо показати. 
- Так , звісно ж. - з радістю відповів ельф.
- Тільки швидко. Нас не повинні побачити. - тихо сказала дівчина.
Тім чекав на місці зустрічі. Побачивши поруч з подругою Фіна хлопець усміхнувся.
- Ну нарешті ви помирилися. - сказав він.
Евелін пропустила це повз вуха.
- Привіт Тіме. Радий бачити. - привітався Фін.
- Готовий ? - запитала вона.
- Завжди готовий ! - усміхнувся Тім.
Друзі стали навпроти один одного. Дівчина відпустила магію.
- Заінтригували. - ельф відійшов подалі, щоб спостерігати. Він зрозумів, що зараз буде щось цікаве.
Тім сформував пульсар і приготувався до кидка.
Фінарфін почав формувати щит біля Евелін, але дівчина його зупинила.
- Ні , просто дивись. - подала знак дівчина .
Ельф кивнув. Що вони збираються робити ? Евелін відпустила магію, а Тім у бойовій готовності. Цікаво.
Хлопець відправив бойовий пульсар прямо в подругу. І він просто зник в її руці.
Фін здивовано відкрив рота.
- Здуріти можна! Що це зараз було!? - ельф здивовано дивився на друзів.
- Ми вияснили, що я умію не лише приховуватм магію , але і поглинати. - пояснила Евелін.
- Це просто приголомшливо! - вигукнув Фінарфін - Виходить у тебе всі здібності примарного вовка? - підсумував він.
- Так. Я вмію приховувати і поглинати магію. - відповіла дівчина.
- Хм ,а ви пробували лише бойові плетіння? - запитав ельф.
- Так. А що можна ще якось? - Тім не зрозумів, що має на увазі Фін.
- Звісно . Можна ще спробувати передачу магії. - пояснив Фінарфін.
- А , так ми про це думали , але ще не вміємо цього робити. - хлопець почесав потилицю.
- Евелін, давай спробуємо? - запропонував ельф. - Все ж це безпечніше, ніж кидати в тебе бойовими заклинаннями. І я хочу дещо перевірити.  
- Добре, давай. - погодилась дівчина.
Фін підійшов ближче і взяв її за руку.
- Я почну по троху передавати тобі магію. - сказав він .
Евелін кивнула . Друг почав передавати магію невеликим потоком .
- Що ти відчуваєш? - запитав ельф .
- Мій резерв потроху поповнюється. - відповіла дівчина .
- Хм, так і повинно бути, коли один маг передає іншому магію, але наприклад архімаг, коли приховує свою магію, то він не може її отримувати. А тепер спробуй потягнути її з мене самостійно. Це неможливо якщо я цього не дозволю, але потрібно перевірити. - запропонував він .
- І як це зробити? Я не знаю. - Евелін розвела руки.
- Спробуй відчути. - сказав Фін.
Лін зосередилась і через хвилину в неї вийшло . Вона змогла потягнути з друга магію, навіть коли він її блокував.
Хлопці здивовано переглянулись.
- А тепер на відстані . - Фін відійшов на декілька кроків.
- Ні , нічого не відчуваю. - знизала плечима.
- Отже, на відстані ти цього не можеш робити. Лише при контакті. - підсумував ельф.
- Виходить що так . Добре, думаю що на сьогодні досить . Завтра спробуємо ще, звісно ж якщо ти будеш не проти. -  Евелін запитально поглянула на Фіна .
- Двома руками за! - ельф посміхнувся.
- Тоді ходімо. Фіне , я попрошу тебе тримати це в таємниці. - дівчина з натяком підняла брови.
- Обіцяю що крім Міміель ніхто не дізнається. - кивнув він.
- Що ж , будемо надіятися - це останній сюрприз і більше ніяких вмінь у примарних вовків немає. - зітхнула Евелін.