Розділ 30

— Бачила Алію на вихідних. Просто світилась від щастя. Ну, і на якому ви етапі? Уже запропонував зустрічатись? — запитала Евелін друга.
Тім, зніяковіло почухав потилицю і почав ковиряти свій салат. Дівчина ледь не закотила очі.

І чому він такий сором’язливий?

— Так. Але вона відповіла, що поки подумає. Я собі місця не знаходжу. — знервовано відповів він.
— Не переймайся друже, бачила я, як вона думає. Літає по булочній немов на крилах, з усмішкою до вух. Мабуть, спеціально тягне час, щоб ти нічого поганого не подумав, а так закохана вона в тебе сто відсотків! — підбадьорила його Евелін.
Друзі пообідали і вже хотіли йти, але до їх столика підійшов, своєю власною персоною — Ештон ір Ханар.
— Привіт. Ми можемо поговорити наодинці? - запитав він Евелін і поглянув у бік хлопця.
— В мене немає секретів від друга. Говори, що тобі потрібно. — дівчина примружила очі.
Ештон зціпив зуби, але опанував себе і спокійно відповів:
— Думаю, мені варто вибачитись. Ми не вдало розпочали наше з тобою спілкування, тому я б хотів, почати все спочатку і запросити тебе на бал, в честь відкриття сезону. — видавив він з себе.
Тім від шоку відкрив і закрив рота, поглянув то на Евелін то на Ештона.
Дівчина сама впала в ступор від такої заяви. Вона знала, що до неї покращиться ставлення в академії, після того, як всі дізнаються хто її батьки, але щоб її заклятий ворог підійшов з вибаченням, це було неочікувано. Що там вибачення, з запрошенням на бал!
— Вибач, але мене вже запросили і я погодилась. — ввічливо відповіла Евелін, але в думках вже тричі запустила в нього пульсаром.
— Зрозуміло. Тоді не буду тебе затримувати. — з ноткою злості, сказав Ештон і пішов в бік виходу.
Тім уже набрав повітря, але Евелін швидко показала йому знак "не тут" і підвелась.
Вся столова затихла і дивилась в їх бік, а особливо Дерая ін Медісон.

Вони цю новину будуть цілий день розсмоктувати. Потрібно швидше забиратись звідси.

Дівчина потягла друга в сторону аудиторії, де мала відбутись лекція з зіллєваріння.
В аудиторії було пусто, велика перерва ще тривала, тому адепти не поспішали займати місця.
Як тільки вони присіли, Тім відразу ж накинувся на неї з запитаннями.
— Повірити не можу! Сам ір Ханар, спустився з небес на землю. Розповідай, а то я зараз лусну від цікавості. — почав друг.
— А що розповідати? Я ж тобі говорила, що подумаю і все-таки вирішила піти. Для батьків це важливо і тим більше королева дала зрозуміти, що дуже хоче моєї присутності. — сказала дівчина.
— Так ти сказала Ештону не правду? Підеш, але з батьками? — запитав друг.
— Ні, мене запросив його Високість. — тихо сказала Евелін поглядаючи навкруги.
— Ти жартуєш! — вигукнув Тім.
— Тихіше! Чому мені жартувати? Він і справді мене запросив.
— І ти погодилась? Не розумію, ти ж казала, що якщо і підеш на бал, то лише з батьками. Стоп .Ти  втріскалась в принца? Ну звісно, я ще й запитую. В нього все королівство закохане і ти туди ж. — засміявся Тім вказуючи на дівчину пальцем.
Евелін важко видихнула.
— Тіме заспокойся. Ти дієш мені на нерви. Можу поклястись, він мені не подобається. Є причина, через яку я мушу піти з ним, але зараз розповісти не можу. Зрозумій правильно і не ображайся будь-ласка. — дівчина приобняла друга —  Обіцяю, що коли настане час, все тобі розповім. — Добре. Ловлю на слові. Ти ж розумієш, що тепер я буду страждати безсонням? Ех, моя допитливість мене погубить. — важко зітхнув хлопець.
— Кожен день так думаю! — підтримала його Евелін, намагаючись стримати сміх.
— Та ну тебе! Я ще досі не можу тебе розпитати т про ельфів. І до речі, ти сама сказала Ештону, що між нами немає секретів, але так і не розповіла мені, що між вами сталось. — сказав Тім.
— Це не мій секрет Тіме, і не мені його розповідати. Все, що стосується мене ти знаєш, але я не можу розповісти тобі про секрети інших. — пояснила дівчина.
— Добре, я розумію. Всьому свій час. Відійдемо від цієї теми. Сьогодні після лекцій йдемо на “ тренування”. Доречі, а ти не розповідала батькам про наше “відкриття”? — запитав Тім.
— Ні. Я вагаюсь. Не хочу, щоб вони мене вважали якимось виродком. — зніяковіло сказала Евелін.
— Що ти таке говориш! Це ж твої батьки! Я лише твій друг, але вважаю, що ти чудова людина, в я особливість, робить тебе лише цікавішою. Не думай про такі дурниці і розкажи їм все. — намагався заспокоїти її друг.
Розмову, перервав шум з боку дверей. Студенти почали сходитись на лекцію.

***

— Евелін, зажди! Нам потрібно поговорити. — покликав дівчину Фінарфін.
Евелін зупинилась і повернулась. В неї не було зараз часу і бажання, вислуховувати ельфа.

Тім, мабуть уже чекає на мене.

— Нам немає про, що розмовляти. — відповіла вона і рушила вперед.
Фін пішов за нею.
— Евелін, не поводь себе по дитячому. Будь ласка, дай мені все прояснити. —  попросив ельф.
Дівчина все ж не витримала і кивнула.

Що ж, від розмови не втечеш.

— Добре, говори що хотів. Тільки швидко, я поспішаю. — сказала вона.
Фін клацнув пальцями і утворив навколо них купол, щоб приховати розмову.
— Дякую. По-перше, пробач будь-ласка. Не думав, що так вийде. Я давно вмовляв Ель все тобі розповісти, вона погодилась і ми вирішили зробити це після канікул. В той момент, коли ти зайшла, ми якраз обдумувати, як тобі це краще подати. Евелін, я не хочу тебе втрачати. Ти дорога для мене людина. — сказав Фін.
— Цілий рік тримали мене за дурепу, а потім зрозуміли, що я скоро почну вивчати раси і здогадаюсь хто ви тому, що бачу крізь личини. Не думаю, що ви через наші дружні стосунки, вирішили все розповісти, а впевнена, що саме через це. Ваше прикриття, просто тріщало по швах! —  зло вигукнула Евелін.
— Ти справді думаєш, що ми спілкувалися з тобою лише заради прикриття? — ельф зігнув голову і зазирнув під капюшон дівчині — Лін, ти чудова і добра людина, і мені хочеться й надалі товаришувати з тобою. Я розумію, що зараз це прозвучить для тебе як виправдання, але розповім, чому ми не могли цього зробити. Меландріміель — майбутня правителька Еландарії, по праву першонародження. Наша матір, не випускала нас за межі королівства, після смерті батька. Та що там королівства, навіть із замку. Ми могли відвідувати лише офіційні прийоми, але три роки тому, Ель попросила її про навчання в цій академії, перед тим як зійти на трон. Спочатку вона була проти, але нам все-таки вдалось її вмовити. Матір дозволила нам це зробити, при умові, що на нас будуть личини і ніхто про це не дізнається. Звісно ж самих нас не відпустили і тут є ельфи, які за нами слідкують. Все йшло б добре, але почали зникати магічно обдаровані люди. Через це — стало ще більш небезпечно розкривати наш секрет. Зрозумій будь-ласка, для моєї сестри, як і для мене — це шанс, хоч на деякий час, вирватись з полону — тому ми і мовчали, але ти права, якби не твоє вміння дивитись крізь личини, можливо, ми б так і не розповіли тобі. Напевно, тільки після того, як закінчили б академію. Зараз, як і той рік мама посилено слідкує за нами тому, що хвилюється через ці зникнення, її навіть не заспокоює той факт, що ми досягли рівня архімага. Кожні вихідні, вона вмовляє нас не продовжувати навчання, але слово своє не порушує, адже пообіцяла, що ми можемо закінчити цю академію. Це золота клітка, Евелін… і ця академія — єдиний спосіб, хоч ненадовго вибратись з неї, особливо для Меландріміель. — Фін затих і відвів погляд.
Мовчання між ними затягнулось.
Евелін розуміла позицію ельфів, але все рівно гіркота ситуації її не залишала.
— Тому Ель так прохолодно спілкувалась зі мною. — це було не питання, але ельф кивнув.
— Так. Їй дуже хотілося мати подругу, але вона не могла зближуватися з кимось так, як знала, що між дружбою буде стояти секрет. Якщо ти більше не будеш з нами спілкуватись, ми зрозуміємо. — Фін сумно усміхнувся.
— Добре, я подумаю. — сказала Евелін і рушила вперед, але потім зупинилась — В тебе є зараз час? Хочу дещо тобі показати. 
— Так, звісно ж! — з радістю відповів ельф.
— Тільки швидко. Нас не повинні побачити. — тихо сказала дівчина.
Тім чекав на місці зустрічі. Побачивши поруч з подругою Фіна, хлопець посміхнувся.
— Ну нарешті ви помирилися. — сказав він.
Евелін пропустила це повз вуха.
— Привіт Тіме. Радий бачити. — привітався Фін і потис хлопцю руку.
— Готовий? — запитала Евелін друга.
— Завжди готовий! — усміхнувся Тім.
Друзі стали один навпроти одного. Дівчина відпустила свою магію.
— Заінтригували. — ельф відійшов подалі, щоб мати можливість спостерігати.
Він зрозумів, що зараз буде щось цікаве.
Тім сформував пульсар і приготувався до кидка.
Фінарфін почав формувати щит біля Евелін, але дівчина його зупинила.
— Ні, просто дивись. — подала йому знак дівчина.
Ельф кивнув.