Розділ 27

Евелін йшла до гуртожитку стихійників і прокручувала в думках, що ж вона буде говорити ельфам.
Їй був дуже неприємним той факт, що друзі замовчували своє походження, а здогадка про те, що вони просто використовували її для прикриття, взагалі з’їдала душу, адже Лін ділилася з ними всім.
За минулий рік, вони стали занадто близькими і це ранило найбільше.
Евелін, вирішила почати з кімнати Міміель і піднялась на другий поверх. Вона постукала, але ніхто не відкривав. Потім вирішила просканувати магією чи є хтось в середині, і наткнулась на блок.

Вони точно тут.

Дівчина постукала ще раз, більш наполегливо. Після хвилини очікування, двері нарешті відчинилися із-за них визирнув Фін. Він  здивовано глянув на Евелін.
— Привіт! Ваше розподілення, що так скоро закінчилось? — здивовано запитав ельф.-
— Мгм, привіт. Потрібно поговорити. — дівчина без запрошення пройшла в середину повз друга.
Міміель, сиділа на ліжку, схрестивши руки на грудях.

Видно я їм завадила, мабуть про щось сперечались.

Ельфійка спокійно привіталась і глянула на брата з примруженими очима. 
Евелін не хотіла затягувати мовчання, тому зняла свій капюшон, щоб краще бачити “друзів” і почала перша:
— І коли ви збирались мені про все розповісти? І чи взагалі збирались? — запитала вона з легким сарказмом.
Ельфи переглянулись між собою.
—Ти про що? — відповів запитанням Фін.
— Думали, що я дурна і не дізнаюсь? — з натиском сказала Лін.
— Що саме не дізнаєшся? — перепитала її Ель.
— Досить! Ви прекрасно знаєте про що я. Не потрібно робити з мене дурепу. Я розумію, що ви спілкувались зі мною, лише задля прикриття, але навіщо було робити вигляд, що справді переймаєтесь мною і моїм життям? Ви просто безсердечні! Більше не хочу мати з вами нічого спільного! — зло сказала дівчина.
По мірі їх монологу, ельфи все ж зрозуміли про, що йде мова.
Ель склонила голову — ніби їй було соромно за щосб, а Фін похмуро поглянув на сестру.
Евелін, роздратовано повернулась до виходу, але ельф її окрикнув:
— Лін, стій!
—Не хочу! Чи це наказ, Ваша Високосте?... І більше не називай мене так! Ми більше не друзі. — дівчина зло поглянула ельфів.
Фінарфін лиш жалісливо поглянув на неї у відповідь.
— Ні, це просто прохання. Нам просто потрібно поговорити і все пояснити. — сказав він.
— Не думаю, що нам потрібно щось обговорювати. Як на мене — все і так ясно. Можете не перейматись, я нікому нічого не розповім. Це буде моя дяка за вашу допомогу. — сказала дівчина і вийшла з кімнати.

Його Високість Фінардерфін ді Еландайн

Розподілення пройшло швидко. Мені дістався другокурсник-стихійник з близнят. Вгадайте, хто дістався Ель — його брат. Оце так співпало.
Ці хлопці, з заможної родини, яка займає високе становище при дворі. Не скажу, що вони приємні. Носа задирають і дивляться на нас з сестрою, як на людей другого сорту, адже ми з Міміель, вибрали собі прізвище без приставки, тому зрозуміло, що до нас відношення таке ж, як до простолюдинів.
Мені, в принципі байдуже на те, що думають інші, але от такі люди, іноді виводить з себе.
Дорогою ми зайшли на поверх до бойовиків і дізнались, що їх розподіл ще не закінчився воно і не дивно, напевно всі зчинили безлад — коли дізнались справжнє прізвище Евелін, тому ми вирішили поки піти до гуртожитку.
Ель була не в настрої, ми з нею вже півгодини думали, як краще розповісти все Евелін, але вона нас випередила. Чорт забирай, спочатку не міг зрозуміти про, що взагалі мова, але потім дійшло, вона дізналася.
Навіть не встиг нічого сказати, як дівчина вилетіла з кімнати. Тепер подруга думає, що ми її використовували для прикриття.
Це мене дуже засмутило, щоб не говорила Ель — все рівно бачу, що їй теж не байдуже. Будемо думати, як вийти з цієї ситуації, адже я не хочу втратити подругу.

Евелін

Я йшла не розбираючи дороги. З голови вилетіли всі думки, на душі було важко. Не знаю, навіть, як опинилась в своїй кімнаті і заснула. Було так добре та спокійно, але хтось наполегливо стукав у мої двері. Довелось підвестись і таки відкрити, а то якщо ще хвилинку почекаю — їх винесуть з петель.
Прикликала магію тому, що коли я сплю — то не контролюю її і не можу тримати напоготові.
Кого ж там принесло? Надіюсь — не ельфів, не маю зараз бажання їх бачити. Так, що якщо це вони — то закрию двері прямо перед їх носами.
З цим планом, я різко відкрила двері і тільки потім подумала, що вигляд у мене після сну, мабуть, так собі.
На мене дивились світло голубі, грізно примружені очі, з висоти метр вісімдесят п’ять.
А він чому сюди приперся?
— Чим я можу вам допомогти? — монотонно і з сарказмом запитала я.
— Ти знущаєшся!? — запитав принц схрестивши руки на грудях.
— Поки ні. — не утримуюсь від укола.
Взагалі, я завжди спокійна, але його Високість, виводить мене з рівноваги.
Не встигла я навіть похіхікати в думках, як вищезгаданий, зайшов до моєї кімнату без дозволу, гучно закривши за собою двері.
Його погляд, не віщував нічого хорошого.
Видно, щось добряче його розізлило.
Деміан чи Емран, як правильно до нього звертатись? Всевишній, навіщо так плутати людей? Дайте дитині одне ім’я. Мізки можна зламати.
Так, в академії він — Танаеш, значить в голос, буду називати його так.
Через хвилину, принц на диво заспокоївся і майже нормальним тоном сказав:
— Ми домовлялись, зустрітися о шостій біля альтанки.
— Іііііі? — запитую я.
— Зараз опів на сьому. Я тебе, вже півгодини чекаю. — уїдливо сказав принц.
Позіхання так і рвалось назовні, тому я йому не завадила і від душі позіхнула.
— Я взагалі забула про це. Мені не до тебе зараз. Вибачай. — постаралась я згладити ситуацію. Скули його Високості заходили, але він знову взяв себе в руки.
Сьогодні він якийсь дивний.
— Хотів поговорити з тобою. — знову спокійним тоном сказав хлопець.
— З приводу практики? Так, до неї ж ще два місяці. — розгублено сказала я — Навіщо так поспішати, ще є час. Зараз будуть начитки лекцій.
— Ні, за неї потім. — відповів він.
— О, невже є якісь новини про зникнення?! — запитала я, але потім подумала з якого б дива, він мав мені про це розповідати.
Але чому тоді приперся?
Принц втомлено приклав руку до очей.
— Ти дасиш мені договорити? — трохи знервовано запитав Деміан.
— Так, вибач. Просто не розумію про, що нам ще розмовляти, раз не про практику і зникнення. — розвела я руками.
— В Новорічну ніч, як тобі відомо, кожного року, відбувається бал на честь “відкриття сезону”. Моя матінка, хоче твоєї присутності на цьому святі, тому попросила мене, повести тебе на цей бал. — огорошив мене принц.
Що? Ні, ні і ще раз ні.
— Я не піду на бал. Не хочу. — відповіла я.
— А ти думаєш, що я хочу? Так потрібно. Ми повинні дотримуватися традицій, не можна просто не піти. Тим більше за цим, пильно слідкує, старше покоління. — пояснив він.
— Ну без Вас, Ваша Високосте — чомусь, з моїх вуст, звернення до вінценосної особи, зазвучало ніби знущання — там точно не обійдуться, а я можу просто не піти. Мої батьки, не будуть мене змушувати. Тим більше, якщо я туди піду “горе-кавалери” подумають, що я дебютую в пошуках пари. Мені це зовсім не потрібно. Можливо на наступний і піду — тоді, буде зрозуміло, що я не зацікавлена. — пояснила я свою позицію.
— Поспішу тебе розчарувати, але навіть якщо ти пропустиш перший бал і прийдеш на другий, всі все рівно будуть так думати. Для цього, в тебе є рот, яким ти можеш сказати, що не зацікавлена. І якщо ти добре вивчила правила етикету, то дебютантки — носять спеціальну квітку, на ліфі сукні, яка показує, що вони готові вступати в шлюб. — почав повчати мене принц.
— Мг, таки я це пропустила, але байдуже, все рівно не згодиться. — знизала я плечима — Так, а навіщо тобі я? Дівчата в королівстві закінчились чи що?
Мабуть, він головою стукнувся.
— Ні не закінчились. — принц ледь чутно скрипнув зубами — Просто потрібно, щоб ти прийшла разом зі мною. Королева дуже цього хоче. — пояснив він.
— Я, з тобою? З якого дива? Мені, що не можна прийти разом з батьками, раз її Величність дуже хоче моєї присутності. — запитала я очевидне.
Що взагалі зараз відбувається?
— Чому ж, можна. — відповів він.
— Тоді чудово. Раз тітка Міранда, обов'язково хоче мене бачити, то прийду разом з батьками. І дякую, за лекцію з етикету.  — даю зрозуміти, що не зацікавлена йти разом з ним і вказую йому на двері.
Це ж нормально, так випроводжати вінценосну особу?
Принц клацнув пальцями і накрив нас пологом тиші, а потім потім підійшов до мене ближче.
— Думаєш, я прийшов сюди із власної ініціативи і запрошую тебе на бал? Якщо ти уважно мене слухала, то думаю, що зрозуміла. Королева хоче, щоб на твій перший бал, тебе повів я. — з кислою міною сказав принц.
— Вибачте, ваша Високосте, але — ні. Я з вами, не піду. Завтра напишу королеві, що відвідаю бал, разом з батьками.
Не хочу я з ним нікуди йти.
— Ха, ти думаєш, що вона це так залишить? Занадто мало часу, ви її знаєте, леді ір Моріш. — таким самим тоном, як і я до цього, звернувся він до мене — Якщо королева, щось вирішить — то вона, буде цього досягати усіма методами. — Деміан насмішливо глянув на мене.
— Що ти маєш на увазі? Я не розумію. — запитала його. Тому, що й справді нічого не зрозуміла.
— Думаєш, вона просто так нагадала твоїй мамі, про їх давню домовленість одружити нас? Якщо її Величність, залучить мого батька і скаже, що ти сама вигідна партія для мене, то так воно і буде — повір. Якби ти не ховалась, в тебе не вийде, як і у твоїх батьків, відмовити королю і королеві — навіть якщо вони друзі. Моя матір, обставить все так, що і твій батько повірить в те, що хоче видати тебе — за мене. На твоє щастя, я в тобі не зацікавлений і тому придумав план, який допоможе нам обом.
Не думаю, що Деміан, прийшов сюди заради розваги. Не та він людина, і свою матір — точно знає, як облуплену. Чорт забирай, оце так влипла!
— Я уважно тебе слухаю! — одразу ж змінила я свою позицію.
Принц кивнув і продовжив:
— Нам потрібно, зіграти зацікавленість одне до одного, щоб ввести в оману королеву. Звісно ж, вона буде шпигувати і перевіряти тому, про це — ніхто не повинен дізнатись. Грати, потрібно дуже правдиво так, як ти прямо заявила їй, про своє небажання виходити заміж, через це, на початку, тобі потрібно буде грати неприступність. Скільки часу знадобиться на всю цю аферу — я не знаю. Можливо, рік — чи менше. Побачимо по ситуації.
— Можливо, є ще якийсь інший вихід? — з надією запитала я.
Щось взагалі немає бажання, грати закохану дурепу.
— Якби він був, я б уже ним скористався, а не прийшов би до тебе. Це — єдиний варіант. Граємо, поки вірить, а потім робимо вигляд, що посварились і розходимось.
— Чорт… за що мені все це?
— Кожен день, задаю собі це питання. — втомлено глянув на мене принц.
— Добре, домовилися. — я важко зітхнула —Я так розумію, почнемо з балу.
— Так. Я все детально обдумаю і спланую, потім разом обсудимо. Запам'ятай, чим менше свідків — тим більше відсоток, що у нас вийде. Чи ти все-таки бажаєш вийти за мене заміж? — з сарказмом запитав принц.
— Ніколи в житті! — злякано відповіла я.
— Тоді, тримай язик за зубами. — він різко розвернувся і вийшов.
Всевишній, ну чому ти, так наді мною знущаєшся?
Не хочу цього робити, але якщо відмовлюсь — то скоріше за все — буде так, як і сказав Деміан.
Хоч мама з королевою і подруги, але її Величність дійсно зможе хитрістю вмовити моїх рідних на цей шлюб, якщо вона цього забажає.
Не думала, що королева настільки підступна. З першого погляду, дуже добра, мила і приємна людина.
Але якщо, я відмовлюсь від щедрої пропозиції — вийти за її сина, то мої рідні — будуть мати через це проблеми.
Місяць, як знайшла батьків і уже на пустому місці, створюю їм проблеми.
Не думала, що життя, може так круто змінитись. Ще рік тому, я була дитиною з притулку, а сьогодні — донька відомих магів, маю меншого братика, свій дім. Називаю тіткою — саму королеву і буду розігрувати романтичні стосунки з її сином. М-да, оце так повернуло.