Розділ 25

Його Високість Фінардерфін ді Еландайн

О Всевишній! Нарешті академія. Можна розвіятись. Мені звісно гріх жалітись не те, що Ель, але все рівно дома нудно. Сестра весь час була зайнята, адже ми — уже увійшли в той вік, коли пора готувати наступника престолу. А так, як їй пощастило менше і вона народилася першою то, я вільний на всі сторони. Ну майже. “Фіне зроби це, зроби те, допоможи з тим.”
Я розумію, що для сестри важлива підтримка, але я не хочу обтяжувати себе цими придворними справами. В душі, дуже радий, що маю таку чудову сестричку і мені не потрібно витрачати половину свого життя на управління країною, тому допомагаю їй, як можу. Вона і так вічно не в настрої, навіщо злити ще більше?
Після трьох років навчання я полюбив сусіднє королівство — адже сто дев'яносто сім років провів в Еландарії, тому мені, звісно ж, хотілося побачити світ. Так, я відвідував сусідні країни і багато міст, але це були всього лише офіційні прийоми. Хто ж мене відпустить далеко і надовго від дому? Хоч я і другий в черзі на престол, але не менш важливий. Прямо пилинки здувають. Ми взагалі шоковані, що матінка дозволила нам з Ель навчатись в ДАМС, особливо після смерті батька. Можливо, на неї вплинуло те, що ми дійшли рівня архімага і могли за себе постояти.
Наша магія розвивається повільніше ніж у людей тому, що тривалість нашого життя довша, але все ж ми теж сильні.
Щоб не сталося, ми щасливі, що отримали таку можливість.
І ці солодощі. Ммм, у Еландарії таких немає. Ніякого тобі цукру і шоколаду. В основному, ельфи не вживають солодке — тільки мед, в от я обожнюю солодощі. Хоч матір це не схвалює, говорить що я і так активний, а солодощі ще більше це підсилюють, тому я знайшов вихід і у мене навіть є постачальник. 
Знайшовся він випадково — коли ми прибули до академії, я помітив що Емран Деміан ат Дінел теж тут навчається і теж ховається під личиною. Ми з ним познайомилися, коли приїздили з візитом до його сім’ї. Через деякий час ми потоваришували, він хороший хлопець, а від того, що відправляє мені солодощі то взагалі слів немає, щоб його описати. Знахідка!
У Деміана та ж біда що і у Ель. Я їм співчуваю. Хоч Міміель простіше, вона ще не досягла віку, щоб знайти свою пару, а от на ви Дінела сім’я буде тиснути, щоб він швидше обрав собі супутницю життя. Тому хлопець і втік в академію, щоб нагулятись перед тим як підпише собі довічне.
Здавалось — життя складалось і все було добре, але півтора року тому почали зникати маги по всій Валенсії. Ніяких слідів, абсолютно нічого не можна було знайти.
Деміан особисто взявся за цю справу і теж не просунувся ні на крок. Нас теж підключив, і все рівно безрезультатно.
Я і Ель в минулому році навіть пішки добиралися до академії через всю Валенсію в пошуках зачіпок. Нам це звісно сподобалося, розвіялись, побачили багато цікавого, побували в різних містах і селах, але ми теж нічого не виявили.
Проте зустріли Евелін. Дивна на перший погляд дівчина, але з цікавою особливістю. Подорожувала вона сама, і мені стало її жаль, тому попросив Ель взяти Евелін з собою. Хто б подумав, що ми з нею потоваришуємо. Вона жвава, непосидюча, цілеспрямована, майже розумна — хто б ще наважився подорожувати з одним маленьким ножиком і без магії.
Але все ж, виявилося, що вона в неї є, просто ми не могли це відчути допоки дівчина не використовувала її.
Життя не пожаліло Евелін, вона втратила сім'ю і жила у притулку. Через випадок з вовком.
Я намагався знайти хоч якусь інформацію, щоб допомогти Лін, але примарного вовка ніхто не міг вивчити, тому я потрапив у глухий кут. Все ж був один шанс знайти її сім’ю — використавши заклинання крові про, що я їй і сказав. Доросте до потрібного рівня і все в неї вийде!
Лише одна проблема, завдяки своїй особливості дівчина бачить крізь личини, тому скоро вона дізнається хто ми. Я розмовляв з Ель, але вона категорично відмовлялась розповісти все подрузі. А я впевнений, що вона буде тримати язик за зубами
“Ми поставимо себе під удар, якщо Евелін зараз комусь розповість, я звісно не думаю, що вона так вчинить, але все ж, думаю не потрібно ризикувати. Давай дочекаємось кінця року, потім якщо знайдуть винного у викраденнях — все їй розповімо. Адже сам розумієш, якщо інформація випливе — матінка одразу ж нам забере до дому.” Говорила тоді Міміель, але сталось не так як гадалось, нікого так і не знайшли, і все ближче той час — коли другий курс почне вивчати інші раси, тому Ель таки погодилась зробити це в перший місяць навчання.
Після осінніх канікул ми дізналися чудову новину, Евелін вдалося знайти свою сім’ю. Я такий радий за неї! А ще вона стала свідком в зникненні чергового мага, і це була хоч якась зачіпка. І якщо принц ат Дінел з нею пересікався — то мені потрібно його попередити про те, що дівчина бачить крізь личини. Судячи з її розповідей, вона ще не здогадалась. Зроблю це сьогодні ж.

Того ж вечора.

Фінарфін, підійшов до дверей Деміана. Після чого постукав три рази з інтервалом в секунду.
Це був їх секретний пароль.
Ат Дінел відкрив двері. Його сусіда ще не було в кімнаті. Вони привітались і потисли один одному руки. Ельф вирішив не затягувати і розповісти все одразу.
— Я хотів тебе попередити. Евелін — дівчина з якою ми товаришуємо, бачить крізь личини. — сказав він другу.
— Знаю. — відповів спокійно він.
— І як, ти це дізнався? — запитав ельф.
— Просто. Мабуть, вона вже вам розповідала, що стала свідком зникнення, ну і звісно ж що знайшла батьків? — запитав він.
— Так, говорила. І сказала, що його Високість посприяв цьому, але більш нічого не уточнювала. — підтвердив Фін.
— Добре. Виконує обіцянку. — кивнув головою Деміан.
— Тож, як все сталося насправді? — запитав Фін.
Його Високість ат Дінел, почав з самого початку. Розповів коли вони вперше зустрілись і те, як дівчина дізналась хто він. Ельф лише здивовано блимав очима.
— Тобто, ти хочеш сказати, що минув цілий рік і ця дівчина досі не знає хто ви з Ель? — запитав Деміан.
— Так, тому хочемо розповісти. Вона наша подруга, і судячи з того, що навіть твій секрет нам не розповіла, то ще й вміє зберігати чужі таємниці. — полегшено видихнув Фін.
— Знаєш, я раніше сумнівався в її розумових здібностях — тепер ні. Бачити крізь личину і не впізнати королівську династію ельфів — це ж смішно. — з сарказмом сказав ат Дінел.
— У неї не було можливості це дізнатись. — намагався захистити свою подругу ельф.
— Та плювати мені на неї. Головне, щоб не базікала, а то не подивлюсь, що вона дочка маминої найкращої подруги і нашого головнокомандувача. — роздратовано сказав Деміан.
— Розумію, але не відносся до Евелін, з таким скептицизмом. Вона хороша дівчина. — Фіну було неприємно це чути, але він розумів, що принц правий. Він теж би не хотів розголошення.
Проте тепер, він був повністю впевнений в дівчині.
— Я б і не відносився, взагалі ніяк, але завдяки її Величності, мені доведеться зробити вигляд, що я зацікавився цією “леді”. — сказав Деміан і скривився.
— От зараз взагалі нічого не зрозумів. — запитально глянув на нього Фін.
— Моя матір, вирішила зробити мені підлість, і запросила Сандру до палацу. Хоч знає, що вона мені неприємна. Типу, щоб я розглядав саме її, як майбутню супутницю життя. Звісно ж я відмовився і тоді мама — розкрила свій підлий план. Це все було зроблено, щоб я повів Евелін на її перший бал. — пояснив Деміан.
— Ого, і що ж ти вибрав друже? — усміхнувся ельф.
— Звісно ж варіант з Евелін. — коротко відповів ат Дінел.
— Ха, а Евелін про це хоч знає? — скептично запитав Фін.
— Ще ні, але скоро дізнається. Тим більше, мама цією підлістю спростувала мені життя. — посміхнувся він другу.
— І яким чином, якщо не секрет? — поцікавився ельф.
— Я хочу показати її Величності, що справді зацікавлений дочкою її найкращої подруги. Вона сто відсотків цьому зрадіє. — пояснив Деміан.
— Тобто, ти хочеш сказати, що тобі подобається Евелін? — Фін здивовано поглянув на друга.
— Не подобається вона мені. Я просто буду робити вигляд, щоб матір в це повірила, і ще на якийсь рік заспокоїлась.
— А ти не подумав, що Лін може сприйняти все це всерйоз? Я не дозволю тобі ображати свою подругу! — обурено заявив Фін і почав підніматися зі стільця.
— Заспокойся. По-перше, у нас взаємна відсутність симпатії. По друге, твоя подруга сама заявила моїй матері, що не збирається заміж. План простий, я роблю вигляд, що залицяюсь, а вона не відповідає на мої “вигадані” почуття — і цим самим відтягую час. Чесно, я уже всі варіанти обдумав, поки цей самий вдалий... Думаєш, я хочу все життя, бути поруч з людиною, яка мене бісить? — стомлено сказав Деміан.
Ельф замислився і співчутливо поглянув на друга.
— До такого неможливо підготуватись, якщо це не з твоєї волі. Розумію, але попрошу тебе як друга, не ображай Евелін. Розкажи їй всю ситуацію. Вона добра дівчина і обов'язково тобі допоможе. Я впевнений! — порадив Фін.
— Навряд-чи, знайомство у нас вийшло невдале. Це твоя подруга і все таке, але вона ненормальна якась. Чесно. — усміхнувся йому друг.
— Ви просто невдало почали. Ніколи не бачив, щоб Лін на когось гнівалась, звісно не враховуючи Ештона — він це заслужив. — ельф від душі розсміявся.
— Так. Треба ж було до такого додуматись. Це було епічно. — підтримав його Деміан і теж засміявся.
Через декілька хвилин сміху, хлопці перейшли до нагального питання.
— Як просувається справа зі зникненнями? — запитав Фін.
Настрій ат Дінел враз змінився.
— Погано … Але завдяки тому, що твоя Евелін, стала свідком, я маю деякі здогадки. Вона сказала, що жінка була “неначе зачарована”, але не зрозуміло, чи це якийсь гіпноз, зілля чи магія. В домі жертви, ніяких підозрілих речовин не було виявлено, як і слідів магічного втручання. Або з нею це зробили на вулиці, або ж в якомусь закладі. Я намагався з'ясувати, чи відвідували усі зниклі якесь спільне місце, але нічого схожого. Тим більше, Евелін сказала, що жінка йшла в літній сукні в осінню пору, а значить вийшла з дому. Чоловік зниклої перевірив весь дім — всі її речі залишились на місці, отже пішла вона зі свого будинку, а не з якогось закладу. Зараз саме головне питання, чи була вона під дією заклинання або зілля так і не зрозуміло. Так би я зміг зрозуміти де шукати кінці, але викрадач уміло замітає сліди. Нам залишається одне, патрулювати околиці передмістя і сподіватись, що він не дізнався про свідка і не затаївся. Цю інформацію не можна поширювати. Так, що нагадай про це Евелін. Хай тримає язик за зубами. Можливо, таким чином нам удасться зрушити з мертвої точки. — поділився своїми думками Деміан.
— Добре. Але після того як розповімо їй, хто ми з Ель, і так уже добряче затягнули з цим. — важко зітхнув Фін — Обіцяю, помізкувати над твоїми здогадками. Можливо щось вигадаю.
— Ештон йде. — сказав ат Дінел.
— Добре, пізніше зустрінемось. — кивнув ельф і вийшов з кімнати друга.