Розділ 21

-” Рада нарешті познайомитися з вами, леді Евелін ір Моріш.” - привітно посміхнулась її Величність Міранда ат Дінел.

Від чого в куточках очей королеви ,з’явилися ледь помітні промінчики зморшок. 

Неймовірно красива , статна, велична ,одягнута за останнім писком моди жінка . Вона граційно підняла свою чашку і зробила маленький ковток чаю. Погляд випромінював лише позитивні емоції, як і посмішка, яка показувала , що королева справді рада їх зустрічі.

-” Дякую за запрошення ваша Величність, це велика честь для мене.”- відповіла Евелін і присіла в глибокому реверансі , низько склонивши голову.

Королева подала знак фрейлінам і служницям , ті одразу вийшли.  В залі для прийому залишились лише вони втрьох . Евелін непомітно видихнула.

-” Перестань дитинко, тут всі свої. Краще присядь , я так довго чекала на нашу зустріч.“- махнула рукою королева і вказала на диван навпроти.

Евелін кивнула і сіла намагаючись тримати обличчя і осанку.

Цілих два тижні пішло на те, щоб більш менш навчитись правилам поведінки і етикету . 

Дякуючи матері , в неї на ці заняття , стало більше часу. Леді Мерелін відтягувала знайомство як тільки могла. 

Евелін розуміла, що їй не уникнути цієї участі . Але і не хотілось впасти обличчям в бруд , перед маминою найкращою подругою. Тому вона сама виявила бажання до навчання.

Яка ж вона у мене здібна . Дивлячись на свою дочку в бездоганному реверансі, думала леді ір Моріш. Гордість за свою дитину викликала непрохані сльози . Вона була щаслива .

Матір не нав’язувала нічого дівчині. Жінка ніяк не могла натішитися тим , що її скарб нарешті вдома , і тепер вона може просто зайти в кімнату до дочки і покликати її на сніданок чи обід. Поговорити, запитати про самопочуття. Послухати як її дитя самостійно витримувало всю несправедливість цього життя. Як вона росла , що любила , з ким спілкувалась , що відчувала . Це було щастям . Навіть проливати гіркі сльози, розуміючи що нічого не могла зробити, щоб допомогти дочці. Просто бути поруч . Але коли вона бачила як її дівчинка посміхається, то радість і безмежна любов витісняли ці думки на другий план. Нічого іншого не існувало в цьому світі ! Тільки її сім'я .

Те , чому Мерелін навчалась все життя, Евелін довелося зрозуміти за якихось пів місяця . Дівчина впитувала ці знання,як суха земля під час повені .

-” Мерелін , яка ж вона в тебе красуня .”- захопливо плеснула в долоні королева. 

Леді ір Моріш кивнула в знак згоди . Її дівчинка просто янгол. Фіалкового кольору сукня з пишною спідницею , закритим верхом і довгим рукавом , неймовірно пасувала Евелін. Хоч дочка і не поділяла її ентузіазму з приводу носіння суконь , але довірилась матері . І це було дуже приємно для Леді Мерелін - допомагати своїй дівчинці з нарядом.

Чортовий корсет…скоріше б закінчилось це знайомство.

Дівчина була рада знайомству , але дискомфорт заважав їй повноцінно розслабитися. Добре хоч вони тепер на самоті . Не тут то було. Двері гучно відкрились .

-” І як це розуміти?!”-  грізно запитав Емран Деміан ат Дінел дивлячись на її Величність . В руках він тримав розгорнутого листа.

Потім перевів погляд в іншу сторону і помітив що вона не одна.

Леді ір Моріш піднялась і привітала принца. Те ж саме зробила скрегочучи зубами і дівчина .

Напищений індюк. Зараз лопне. Насміхалася вона в думках.

-” Що сталося?”- запитала королева.

Принц заспокоївся і привітав гостей його матінки. 

-” Думаю , нам краще обговорити все наодинці.” - суворо відповів він.

-” Деміане, ця справа потерпить ? Я хочу поговорити з дочкою своєї найкращої подруги.” - спокійно сказала її Величність.

-” Потерпить .”- коротко відповів принц. 

-” Приєднуйся до нас. Я б хотіла щоб ви з Евелін потоваришували.” - з ласкавою усмішкою попросила королева .

Його Високість кивнув, і присів біля матері . Було видно неозброєним поглядом,що йому не хотілося тут знаходиться. 

Розмова протікала легко і невимушено. Евелін розповідала про своє життя. Їй не хотілось щоб принц був присутній при розмові, але цієї участі не можливо було уникнути. Тому доводилося добирати слова. Але він на диво спокійно підтримував розмову .

Мабуть матір на нього має управу. Диви який слухняний! Подумала вона.

Майже після кожної репліки дівчини, королева сумно зітхала і витирала вологі очі. Їй було жаль, що доля приготувала такі випробування на життя дитини.

-” Я така рада, що ти нарешті дома . Дитинко , дозволь тебе обійняти.”- витираючи сльози промовила королева.

Евелін піднялась на зустріч її Високості і вони обійнялись.

-” Дякую.”- тихо прошепотіла Евелін 

Їй було до сліз приємно , що зовсім незнайома людина, так переймалася її долею . 

-”Це завдяки його Високісті.Щиро вдячна Вам.” - дівчина повернулась в сторону принца і вклонилися.

Хоч і не мала до нього симпатії , але була дуже вдячна , що він допоміг їй знайти родину.

Його Високість зі скептицизмом оцінював обставку. Але покидати чаювання не спішив. На слова Евелін лише кивнув.

Коли з сумною частиною було покінчено , Міранда ат Дінел разом з мамою Евелін поринули у свої спогади.

-” А пам’ятаєш як ми домовилися одружити наших діток, якщо в тебе народиться дівчинка.”- з захопленням сказала її Величність леді Мерелін.

Та кивнула . 

Евелін ледь чаєм не подавилась від такої новини. 

Радісний настрій дівчини в один момент випарувався.

Ще цього мені як раз не вистачало . Роздратовано подумала дівчина . І її думки , мабуть відобразились на обличчі. 

Міна Його Високості стала ще кисліша, ніж була після прохання матінки залишитись ,але він не став нічого говорити. 

Королева побачила все це і намагалась згладити  ситуацію.

-” Евелін вже досягла шлюбного віку. Мерелін, ви плануєте розпочати “вихід у світ” цього сезону?”- запитала вона подругу.

-” Ні , не плануємо .”- зам’ялась леді ір Моріш.