Розділ 20

Евелін досі не могла повірити в те, що відбувалось . Вона обіймала рідного батька .

-” Скільки всього я хочу розпитати тебе , але мені тоді дістанеться від твоєї мами. Ти так схожа на неї.”- сказав ір Моріш.

Мами … у мене є мама . Дівчина ще більше заплакала і знову пригорнулась до батька .

Той стис її ще міцніше.

-” Ходімо знайомитись . До речі , я не запитав твоє ім'я .?”-  зам’явся головнокомандувач.

-” Евелін.”- тихенько представилась дівчина.

-” Дуже гарне.”- щиро усміхнувся чоловік - “Ми з твоєю мамою , назвали тебе Адалайн. Але як скажеш, так і буде. “ - підняв руки.

Адалайн ір Моріш. Звучить  красиво, але незнайомо для мене.

 -”До речі я Тадеуш ір Моріш”- теж представився він.

-” Я знаю . Ви головнокомандувач королівської розвідки. Ми вивчали в академії.” - Евелін витерла сльози і усміхнулась.

-” Так ідемо . А то будуть мені непереливки. Ти раніше користувалася порталами ?”- запитав він.

Видно ,що батько хотів розпитати дочку про все що тільки можна . Але зупинявся. 

Мабуть мама дійсно буде зла , якщо він так реагує.

 Від слова мама, стало тепло на душі .

-” Так, стаціонарним в академії.”- відповіла вона.

-” Добре . Попереджаю, від потративного може трохи запаморочитись голова.” - сказав батько дівчини.

Тадеуш дістав амулет, пустив невеликий імпульс і перед ними закрутилася воронка порталу . 

-”Готова?” - він простягнув їй руку.

-” Так. “- кивнула Евелін .

Дівчина міцно схопилась за його руку і вони разом ступили в портал .

Перед її очима все поплило .

Судячи з місцевості  ми перенеслись за місто.

 Перед дівчиною постав великий маєток.

 Тадеуш ір Моріш завів Евелін в середину. Вона розглядала розкішну обстановку. Красиво , дорого і зі смаком.

До них підійшов чоловік і привітав господаря. Запитав чого бажає пан. Ір Моріш відповів йому , що нічого не потрібно. І він відкланявся.

Вони пройшли до зали. На великому кріслі качалці ,боком до входу, з нахиленою головою, сиділа жінка. Її профіль виглядав до болю знайомим , такого ж кольору волосся, злегка смугла шкіра. Евелін дивилась на дорослу версію себе. Сердце дівчини стиснулось і пропустило удар.

-” Люба , ми дома .” - тихо сказав Тадеуш.

- “ Знаю …я відчула . Ти знову використовував пошукове закляття….?”- запитала вона. 

Красивий звучний голос був пронизаний гіркотою. Жінка навіть не поворухнулась, а ще більше вгнула голову і закрила обличчя руками. Почувся тихий плач.

-” Так…” - зробив він паузу -” Дозволь тобі представити , Евелін ір Моріш.” - з радістю сказав чоловік.

Жінка різко розвернулась в їх сторону з широко відкритими очима .

На її заплаканому обличчі промайнуло здивування. Вона підвелась , і хотіла спочатку рушити в сторону дівчини , але схопилась за сердце і осіла на підлогу . Її губи мілко тряслись , сльози текли рікою, але вона намагалась встати . Евелін і Тадеуш синхронно підбігли до неї. 

Дівчина не витримала і впала на коліна перед жінкою і сама обійняла її. 

Мерелін ір Моріш міцно стиснула Лін. Сльози радості текли по обличчю. 

Тадеуш не витримав і теж обійняв своїх дівчат.

-” Моя дитина знову дома ...Люба, я така рада тебе бачити …“ - прошепотіла мама Евелін, не випускаючи дівчину з обіймів -” Дякую коханий.”- звернулась вона до чоловіка.

-” Не мені потрібно дякувати, а його Високості. Це він знайшов нашу дівчинку.”- відповів їй ір Моріш.

-”Це просто чудо.”- щасливо усміхнулась Мерелін.

-” Так , дівчата . Підіймаємось , не хочу щоб ви захворіли.”- сказав чоловік і допоміг їм підвестись.

-” Яка ж ти у мене красуня.”- не могла відвести погляду від своєї дитини жінка.

-” Вся в маму.”- посміхнулась Евелін і вони знову міцно обнялись.

Розмовляли до пізнього вечора.  Батьки слухали історію життя дівчини не перебиваючи .

-” Вибач , що не уберегли. Ми шукали, тебе усі ці роки , але безрезультатно. Навіть заклинання крові не діяло , і ми припускали найгірше , але кожного року продовжували його використовувати і вірили що ти жива .”- зі сльозами на очах сказала леді Мерелін.

-” Я теж мала надію ,що ви залишилися цілими . І коли дізналась, що можу вас знайти, якщо буду мати достатній рівень магії,почала сумлінно тренуватись. “- розповідала Евелін.

- “ Ми об'їздили більше пів країни, але нічого не вдалося дізнатися.  Все було безрезультатно, ніяких зачіпок .”- понуро говорила леді ір Моріш.

Дівчина стисла її руку в знак підтримки.

-” Знаю , це важко , але я хочу дізнатися,як усе сталося?” - запитала Евелін.

-” Ми повертались зі свята, його Високості виповнилося чотири роки. Дорога від палацу до маєтку займає приблизно день. Тому було вирішено зробити привал.Тебе потрібно було нагодувати.Служниця як раз займалась твоїм переодяганням , коли  з кущів вискочив примарний вовк . Він кинувся в мою сторону і я поставила щит. Тому не помітила куди Марі тебе забрала .Варта на чолі з твоїм батьком відігнали вовка. Але потім ми побачили що служниця зникла, разком з тобою. Хоч і бігла в сторону карети. Тадеуш побіг вслід , але не встиг . Вовк схопив тебе і розчинився в повітрі.”- Мерелін знову почала плакати, неначе це щойно сталося .

Евелін обійняла і підбадьорила матір посмішкою.

-”Це моя провина ,я не хотіла тебе доправляти порталом , тому що від нього маленьких діток нудить . І це я злякалася вовка , тому не вберегла тебе . Все могло бути по іншому. Пробач мені. “- печально сказала леді ір Моріш.

-”У цьому ніхто не винен. Саме головне , що зараз ми всі разом.”- заспокоїла її дівчина .

-” Чому мене ніхто не розбудив!?” - почулось позаду.

Вся сім'я синхронно повернула голову в сторону виходу. Маленький хлопчик,стояв потираючи очі.

Мерелін підвелась і взяла дитину на руки .

-”Евелін познайомся , це Теон. Твій братик .”- з усмішкою представила вона малюка.

Братик, у мене повна сім’я.