Розділ 19

Оце я влипла. І не сиділось мені дома.

 Голова темних стражів провів дівчину у кімнату допитів . Де був стіл і два стільці. Чоловік сів з однієї сторони і приготував лист і перо. Дівчина сіла навпроти.

-” Представтесь. “ - попросив він.

-” Евелін Манір . Студентка данайської академії магічних сил.”- назвала своє ім'я Лін.

Що ж , раз так вийшло, потрібно все розповісти і йти звідси .

-” Що ви робили за містом ?”-  задав наступне питання чоловік.

-” Тренувалась .”- коротко відповіла вона.

-” Чому так далеко від міста ?“- підозріло глянув на неї голова стражів .

-” Я першокурсниця, ще не досконало володію магією. Тому вирішила , робити це за містом . Щоб нікому не зашкодити.” - пояснила свої дії Евелін.

-” О котрій годині ви помітили зниклу?” - продовжував допит чоловік.

-” Десь години дві назад.” - прикинула вона в усі.

-” Опишіть все , що ви бачили .І намагайтеся нічого не упустити .” - попросив чоловік.

Евелін розповіла йому, як можна детальніше, все ,що тоді відбувалось  .

-” Чому чоловік в плащі вас не помітив? Ви ж маг.”- уточнив він.

-” Я якраз встиг на самий цікавий момент.”-  насмішливо пролунало позаду . 

Дівчина ледве стримала себе, щоб не підстрибнути на місці . 

Чорт , надіялась що він не прийде. 

Принц пройшов і став за спиною стража. З викликом дивлячись на дівчину .

-” Відповідайте на питання Евелін.”- нагадав чоловік.

-” Тому ,що мене можна відчути лише тоді , коли я використовую магію.”- сказала вона і продемонструвала те, про що говорила. Відпустила нитки магії.

Голова стражів і принц здивовано глянули на неї.

-” Яким чином ви це робите? Ваш рівень магії не вище другого. Ви використовуєте амулет ?”- запитав чоловік.

-” Ні , нічого не використовую. “- розвела руки Евелін.

-” Тоді чому я зараз вас не відчуваю?”- страж намагався докопатись до істини.

Скільки це буде продовжуватись … я не витримую.

Дівчина опустила голову на складені перед собою руки. 

-” Ви про жінку будете питати, чи мою фізіологію вивчати?”- запитала вона .

- “ Відповідайте , кожна деталь важлива.”- сказав страж , не звернувши уваги на сарказм дівчини.

-” Я не знаю, чому мою магію відчувають лише коли вона активна .”- честно відповіла Евелін.

-” Можливо ви маєте якісь думки з цього приводу? Мені потрібно це знати.” - наполегливо продовжував він.

-” Ні. Але мій друг припускає, що можливо це через укус примарного вовка .”- розвела руками вона.

-” Примарного вовка!? Я правильно почув ?” - голосніше чим раніше,перепитав страж.

-” Так.” - кивнула вона.

-” Коли він вас укусив? Про цього хижака уже років п'ятнадцять ніхто нічого не чув .”- насмішливо сказав чоловік.

-” Шістнадцять років назад . І можете не запитувати ,я не знаю як це сталося насправді.”- дівчина перевела погляд в сторону його Високості.

Все дізнався ,що хотів ? Дай мені нарешті спокій . Подумала вона . Але той лише непорушно стояв .

Через хвилину брови принца злетіли до гори . 

Що з ним ? Дивно якось поводиться. Потрібно нагадати що пора закінчувати цей допит . Мовчання затягнулося.

-” Це все ? Я можу йти. У мене є справи.”- не витримала Евелін.

-” Ні.”- коротко відповів принц .

Через секунду в приміщенні відкрився портал . Із нього вийшов чоловік, на вигляд років сорока п’яти. Голова стражів підвівся і поклонився. Евелін нічого не зрозуміла, але зробила так само.

-” Викликали , ваша високосте ?”- запитав прибулий і склонив голову .

-” Так містере ір Моріш.”- принц махнув головою у відповідь.

Значить велика шишка . Стоп , ір Моріш . Щось знайоме. Точно. Це ж головнокомандувач королівської розвідки . 

Цей факт змусив напружитись.

Що тут відбувається? В чому мене підозрюють ? Чи це через мою аномалію. Будуть мене досліджувати?

Принц глянув на стража .

-” Залиште  нас .”- сказав він.

Той поклонився і вийшов .

Ну все , зараз точно відправлять на досліди .

-” Евелін,встань, знімки капюшон і виклич магію.” - командним тоном “попросив” його Високість.

Нехотя дівчина зробила те ,що було наказано .

Головнокомандувач спочатку безпристрасно дивився на неї . Потім його брови злетіли так само як перед цим у принца . Він дістав ніж зробив поріз на руці, говорячи якесь заклинання. І через секунду від його серця до дівчини натягнулась червона магічна нитка .

Містер ір Моріш за секунду підбіг до Евелін , дівчина злякалась і хотіла відскочити , але не встигла зробити і кроку назад. Чоловік міцно притис її до себе , зі словами “ моя дівчинка”.

-” Відпустіть мене .Що ви собі дозволяєте!?”- вона  була шокована і швидко відштовхнула його.

Чоловік розгубився і замнувся. Потім спокійно пояснив .

-” Я використав заклинання кровного пошуку . Ти …моя дочка .” - ледь розбірливою промовив він.

Очі дівчини розширились від почутого .

-” Дочка … як ? Що …Я .”- вона не знала , що відповісти .

Як таке можливо...? Це правда ?

Евелін не змогла стриматись.Сльози самовільно потекли і дівчина гірко розплакалась.

-” Вибач , потрібно було спочатку запитати . Не подумав.Можна я тебе обійму?” - спитав чоловік, витираючи вологі очі .

-” Так .” - крізь сльози відповіла вона.

У мене є батько!

І сама зробила до нього крок . 

Він міцно обійняв і притиснув її до себе . Стільки років минуло, нарешті його маленька дівчинка знайшлась.

-” Я мабуть піду.” - почулось позаду .

Головнокомандувач взяв себе в руки і поглянув на принца.

-” Дякую ваша високість, я у вас в неоплатному боргу.”- сказав ір Моріш ,не випускаючи з обіймів свій скарб.

Принц кивнув і зник в полум'ї.

Його Високість Емран Деміан ат Дінел

Думки про зникнення витісняла одна неприємна особа. Поганяв Тінь навколо міста , заспокоївся . Кінь ні в чому не винен . Але потрібно було охолонути . Давно мене так не виводили з себе .