Розділ 18

Не втрачаючи темп, дівчина бігла до місцевого відділення наглядачів. Вони відповідальні за патрулювання і підтримання порядку в столиці. 

Ще три квартали і я буду на місці.

Сердце калатало як навіжене, піт стікав рікою, але їй таки вдалося подолати цю відстань. Зі східцями так не пощастило, сил не вистачило. Голова запаморочилась і дівчина ледь не полетіла носом вперед. Але її вчасно хтось підхопив .Сфокусувавши погляд вона впізнала хлопця. 

Чорт , уже вдруге він рятує мене від падіння. 

Хоч їх остання зустріч закінчилась не на веселій ноті, але він їй допоміг. 

Можливо одразу не впізнав.

- Обережніше дівчино. - сказав він так, наче вони не знайомі. Ну по суті вони і не знайомились, але його ім’я Евелін дізналась.

- Д…д..дя…кую - сказала дівчина, швидко дихаючи і присідаючи на сходах - Та…наеш, заж…ди. - попросила вона.

Хлопець здивовано вирячився на неї і зупинився.

- Там … Я … я бачила як жінку… - вона ніяк не могла вирівняти дихання.

- Що бачила? -  запитав він і присів перед нею.

Дівчина заспокоїлась, глибоко вдихнула і повільно видихнула. Коли стало краще, почала спочатку.

- Я бачила, як жінку викрав якийсь тип, мені потрібно сказати це наглядачам, але не маю сил щоб підвестись. - сказала Евелін.

- Де це сталося? - серйозно запитав хлопець.

- За містом. - відповіла вона.

- Ти можеш показати? - Танаеш підвівся.

- Так, але ж потрібно попередити… - недоговорила  дівчина, вказуючи на вхідні двері відділення.

- Немає часу, веди. - перебив її він.

- Я не можу. В мені немає зараз ні краплі сил. Тобі потрібно йти по центральній вулиці і …-  не встигла вона договорити, як була піднята в повітря. Це було настільки неочікувано, що Евелін зойкнула .

Через декілька митей до них прискакав чорний кінь і покірно зупинився за пів метра до сходів.

Танаеш доніс Евелін до коня і підсадив у сідло. Наче вона нічого не важить. Дівчина була шокована.

Що взагалі зараз відбувається?

Хлопець швидко сів позаду неї і пришпорив коня.

Той рвонув з такою силою, що вона ледь не злетіла, але міцна рука Танаеша притримала і притиснула її до себе.

Що він чорт забирай робить? 

Всі зустрічні карети з’їжджали в сторону, даючи їм дорогу .

Евелін була в ступорі і нічого не розуміла. 

Чому він не пішов до відділу, а їде, ні летить разом зі мною за місто?

Щось говорити не було сенсу. Вітер свистів і не давав вимовити ні слова. Тому вона вказувала напрямок рукою.

Десь через десять хвилин вони добрались до того місця. І вона подала знак, що  це тут.

Танаеш зрозумів її і зупинив коня. Спішився і допоміг дівчині. 

Потім оглянувся навколо, постояв пару хвилин і повернувся до неї.

- Розповідай по порядку, як все було. - сказав він.

- Це сталось на цьому місці. Я поверталась з тренування і побачила жінку. Вона йшла наче зачарована і не реагувала на мої запитання. Ще й була в легкій літній сукні. Я кинула в неї магією, але та розбилася об якийсь щит. Вона цього не відчула і пішла далі. Мені здалося все це дивним і тому вирішила за нею прослідкувати. Потім почула звук копит і сховалась он за тим кущем. Жінка стояла і чекала поки вершник до неї наблизиться. Потім він схопив її за шию, підняв, перекинув через сідло і поїхав. - розповіла дівчина.

- Ти бачила обличчя вершника? -  запитав Танаеш.

- Ні, він був в плащі який повністю його закривав. -  помахала головою дівчина.

- Він був магом чи ні ? - хлопець вичікувально дивився на неї.

- Не знаю, на той момент я уже не використовувала магію. Але жінка точно була магом. - впевнено відповіла Евелін.

- Не зрозумів. В сенсі не використовувала магію? - Танаеш скептично оглянув її.

- Це довга історія. Просто після того як я зрозуміла, що з жінкою щось не так, сховала магію і почала слідкувати за нею. - намагалась пояснити вона.

- Хочеш сказати, що володієш рівнем архімага і можеш приховати свою ауру і магію? - насмішливо уточнив хлопець.

- Ні не володію. І взагалі зараз не про мене, а про жінку йде мова. - нервово відповіла дівчина.

- Значить ти не думаєш, що це було якесь побачення, а підозрюєш що її викрали? - глузливо запитав він.

- Який же ти ... Бісиш. Так і хочеться тріснути. Пояснюю ще раз. Нормальна людина, коли до неї звертаються відповідає. А маг дає здачі, якщо йому в спину кидають бойовим заклинанням, чи хоч якось реагує. І на побаченнях мабуть не прийнято хапати дівчину за горло! - зло викрикнула Евелін .

Ненормальний, все з мене досить, іду я звідси. Чого він взагалі сюди приперся і я разом з ним?

Дівчина розвернулась і потихеньку пішла в сторону міста .

- Сиділа б собі і теплий чай пила. Ні, потрібно ж було піти мені на тренування і прослідкувати за тою жінкою. Ще й цей ненормальний звідкись узявся. -  бубніла собі під ніс Евелін.

 - Що ти там бурмочеш? - запитав Танаеш. 

- Відвали. - коротко відповіла дівчина.

- Знову грубиш. Що за манери? - хлопець підняв брову .

- Ти найнявся мене діставати? - кров починала кипіти.

- Яким чином ти приховуєш магію? - перевів він тему.

- Чому я повинна тобі це розповідати? - питанням відповіла вона.

Евелін оговталась від ситуації, що склалася і тепер цей тип починав її бісити. 

- Я розслідую цю справу. І мені потрібно розібратися, як так вийшло, що злочинець тебе не помітив. - спокійно пояснив Танаеш.

- Ти. Розслідуєш?. Ха ха. Не чула, що студентів допускають до розслідування злочинів. - насмішливо сказала дівчина.

- Студентів не допускають. А мені допуск не потрібний. Я очолюю це слідство. - сказав Танаеш.

Евелін від душі засміялася.

- Мгу , може ще скажеш, що керуєш темними стражами? - абсурдність ситуації, просто веселила її. 

Що він з себе представляє?

- Так керую. Якщо ти не будеш відповідати на мої питання, то доведеться розмовляти в більш неприємному місці. - коротко сказав він.