Розділ 17

- Що, зі слів я буду спати тут, ти не зрозумів? - запитала Евелін.

- Все зрозумів, просто чому в моїй кімнаті, а не у своїй? - відповів запитанням Тім.

- А ти сам подумай. Чи безпечно мені там знаходитись? І ти сам сказав, що твій сусід на практиці. - сонно потягнулась дівчина.

- Так, але я не запрошував тебе спати в моїй кімнаті. - простогнав хлопець.

- Ти що мене соромишся !? - Лін обурено глянула на друга .

- Та ні, просто ти дівчина і  мені не зручно. - пробубнів він.

- Відкрию тобі таємницю Тім. В наступному році у нас практика, яка буде проходити з четвертим курсом. Всіх розіб’ють на пари, і шанс, що тобі не випаде проходити практику з особою жіночої статі, п'ятдесят на п'ятдесят. - пояснила Евелін.

- Я знаю про це. Але ж то практика. - розвів руками хлопець.

- А ти думаєш, що по дорозі ви будете зупинятись в готелях і тавернах? Ні дорогенький,  доведеться ночувати разом під відкритим небом і можливо, в одній палатці. Так, що викинь з голови думки і надобраніч. Я втомилась. - сказала вона і погасила світло.

- Ех, добре. Евелін, а як Ештон тепер відмиє ту фарбу з обличчя? - запитав Тім.

- Вона не змивається. - спокійно відповіла дівчина.

- Не змивається? Тобто це на все життя? І ти знаючи це , зробила таке? - знервовано спитав хлопець .

- Вона не змивається, але її можна вивести спеціальним засобом. Я ж не дурна. Спочатку на своїй шкірі спробувала. - позіхаючи сказала Лін.

- Це добре. Мені аж відлягло. Подумав,  що це реально надто жорстоко. Я звісно не долюблюю Ештона, бо він і мене задирав, але все рівно стало його трохи жаль. - полегшено видихнув хлопець.

- Ти занадто добрий Тім. А цьому виродку буде життєвий урок. Перед тим як когось ще займати, хай спочатку подумає . - усміхнулась вона.

- Ага, тільки після цього уроку, чомусь не він буде переховуватись у друзів найближчим часом. - приснув зі сміху Тім.

- Воно того коштувало друже. Надобраніч.

Засинала дівчина в піднесеному настрої. Навіть розмова з тим недалеким,  в цю хвилину її не турбувала. Це ж треба, їй все вдалося. І від цього на душі стало тепло. А Ештону вона пізніше підкине засіб для виведення.

***

- Тім Парош , зараховано. Самара Тінклоф, теж зараховано, але могла б і краще - Сівер ін Тайлор робив помітки в магічному журналі - Я задоволений результатами групи , сподіваюся, що в наступному навчальному році, ви покажите ще кращі результати. Раджу наполегливо тренуватись самостійно. Тому що, як вам відомо, рік розпочнеться зі спільної практики. Випускний курс буде нести відповідальність за ваше навчання і звісно ж уміння. Простіше кажучи ви - їх дипломна робота. Хороших всім осінніх канікул. - куратор кивнув і покинув арену.

- Я ж говорив що здам. А ти не вірила. - Тім показав Евелін язика.

- Як по дитячому. - повчально сказала дівчина - Щиро рада, ти молодець. - Лін приобняла друга однією рукою, до хрусту кісток.

- Чорт, подруго, трохи легше. Ти ж мене зламаєш. - здавлено сказав Тім.

За ці дев’ять місяців, фізична сила значно зросла. Бойові плетіння вдавались все краще. Дівчина пишалась собою . Було чим.

Залишалася лише одна невелика проблема . Де їй жити ці три місяці. Академія відкриється за тиждень до початку занять, тому потрібно було шукати місце проживання. Знімати кімнату в таверні, аж на три місяці сильно вдарить по карману . 

Дороги назад до притулку немає. Напрошуватись пожити у друзів вона не хотіла. Було не зручно. Та і ніхто не пропонував. 

Ельфи попрощались і відправились до Еландарії. Тім поїхав до сім’ї, у нього доречі, вона велика, ще четверо сестер і братів. Йому точно не до неї.

Допомога прийшла звідки не чекали, мама Алії з радістю прийняла її пожити цей час з ними. Точніше не так , після питання Евелін, чи ніхто не здає кімнату з її знайомих, тітка Хелен взялась за серце і сказала що “ Бідолашна дитинко, будеш жити з нами“. 

Дівчина з радістю прийняла її пропозицію. І свій вісімнадцятий день народження, вона справляла в колі добрих людей. Для неї навіть спекли іменний торт. Задуваючи свічки Евелін загадала саме заповітне бажання. Знайти своїх батьків. 

Алія і тітка Хелен жили вдвох, на окраїні міста . Прокидатися доводилося ще раніше ніж завжди, щоб встигнути на роботу. Але це не страшно, все рівно краще ніж без даху над головою. 

Хоч будинок був невеликим, дві маленькі кімнати, ванна і кухня, але місця вистачило на всіх. 

Пані Маруя Крам дозволила дівчині працювати ще додаткових два дні. Так що нудьгувати не доводилось. Ще й плюс до всього зайві кошти не завадять. 

Три вихідні Евелін проводила на городі і в саду. Збираючи врожай. Родина не встигла займатися домашніми клопотами, так як постійно знаходилися на роботі. Тому їй було тільки в радість хоч чимось допомогти. 

Тренуванням вона відводила достатньо часу, щоб не втратити форму. Фізичними вправами можна було займатись вдома, а от з магією було важче. Потрібно було ходити за місто, щоб тренувати бойові плетіння і заклинання. Хоч дівчина була вправною, але все рівно не хотілось щось випадково пошкодити. 

В один з таких днів, повертаючись з тренування, вона стала свідком цікавої картини. Жінка, років сорока, йшла по дорозі в тонкій літній сукні, хоч на вулиці було прохолодно. Її поведінка здалась дівчині підозрілою, і тому Евелін вирішила окликнути жінку, але та навіть не оглянулась . Дивно. Лін відчувала, що жінка маг.

Щось тут не так. Невелика магічна кулька злетіла з її руки і розбилася об невидиму перешкоду. Жінка ніяк не відреагувала.

Потрібно за нею простежити - подумала вона і відпустила нитки магії, щоб залишатися непоміченою.

Десь через п’ять хвилин, почувся звук копит і іржання. Дівчина швидко сховалась в кущах і почала спостерігати.

На зустріч жінці виїхав вершник. Як тільки він до неї приблизився, та одразу зупинилась .

Чоловік (чомусь Евелін була впевнена, що це точно особа чоловічої стат), був одягнений у чорний плащ, який повністю ховав тіло і обличчя.