Розділ 16

Дівчина підскочила на місці від здивування, але швидко розвернулась і стала в бойову стійку. Гостре лезо ножа блиснуло у місячному світлі.
- Хто тут? - запитала вона, намагаючись хоч щось розгледіти.
З іншої сторони балкону на неї дивився хлопець, як вона його там  охрестила - “ ненормальний”. 
Чорт, коли він встиг зайти? Я ж  магічно сканувала простір, перед тим, як вийти на балкон. Тут нікого не було. Хоча може він вийшов слідом і тому не помітила, поки розрізала корсет. Налякав не те слово.
Дівчина розслабилась і сховала ніж. Потім поправила сукню і повернулась в сторону виходу.
- Я з тобою, розмовляю. - сказав хлопець наказним тоном.
- Мені немає, що з тобою обговорювати. - уїдливо відповіла Евелін і взялась за ручку дверей, але та не піддалась. 
Зачинено магією.
Вона послала імпульс, щоб зламати блок.
Не подіяло! Хлопець в рази сильніший, раз зміг їх заблокувати не роблячи ніяких рухів. Повторювати не має сенсу , з першого разу стало зрозуміло, що двері не вдасться відкрити, поки я не дізнаюсь чого він хоче.
Дівчина повернулась в його сторону, зжала пальці в кулак і процідила крізь зуби:
- Відкрий бісові двері! - не зрозуміло чому, але злість миттєво захлистнула її з головою.
- Як грубо. Дівчині не личить так висловлюватись. - спокійно сказав цей нахаба.
- Чого тобі треба, притрушений? - ще грубіше запитала вона.
Очі хлопця розширились від подиву. 
- В твоїх же інтересах, не хамити мені. -  серйозно відповів він.
- І чому ж я повинна перед тобою кланятись? - з викликом запитала Евелін.
- Я не говорив, щоб ти кланялась, а щоб була ввічливою. - хлопець відвернувся в бік саду.
Ти подивись, ще він буде мені вказувати як себе поводити!
- І з якого це дива , я маю ставитися до тебе ввічливо? - злість шукала виходу. 
Ще трохи і я кину в нього бойовим заклинанням.
- Хоча б тому, що я на власні очі бачив, як ти висипала на Ештона якийсь порошок. - відповів він їй.
- І як ти це доведеш? - зі сміхом запитала дівчина.
- Запевняю. Мені повірять. - коротко сказав хлопець.
Дівчина не витримала.
Дістав ,чорт його забирай!
Не тямлячи себе від злості, вона підійшла до нього і схопила його руками за  лацкани піджака, підняла голову і приблизилась на відстань долоні.
- Слухай сюди. Як тебе там? Ніхто! Чуєш? Ніхто не буде мною керувати і тим більше ображати! Навіть якщо це буде, сам король. Помру, але буду до останнього себе відстоювати. - ледь не виплюнула йому це в обличчя Евелін. 
Різко відпустивши хлопця , дівчина підійшла до перил, сіла на них, перевісила ноги, зняла "кляті" підбори і стрибнула вниз.
Приземлення вийшло доволі м'яким, завдяки магії . Лін довго тренерувалась, щоб так уміти . Зазвичай бойовики, більш менш, опановують такі приземлення під кінець першого курсу, але Евелін наполеглива. 
Прямуючи до свого гуртожитку, дівчина обдумувала цю ситуацію і те, чому вона так на нього розізлилась.

Його Високість Емран Деміан ат Дінел.

З самого вступу в академію, доводиться ховатись під амулетом-личиною. Але це було моє особисте рішення. 
Якби інформація про те, що наслідний принц, вступає в Данайську академію магічних сил, просочилась за межі правлячої сім’ї - мені б було, якби коректніше сказати - дуже важко.
Вистачає того, що в палаці проходу не дають. 
Ця академія - стала прямо  спасінням і таким омріяним відпочинком, від палацових інтриг.
Але не довго відпочивати залишилося, в наступному році матінка пообіцяла вижити мене з цього світу. Ні, не прямо так сказала, але натякнула, коли  я був вдома на осінніх канікулах.
“Тобі в наступному році уже двадцять два, пора б замислитися про подружнє життя. І почати придивлятись собі наречену .” 
Чорт забирай, як же швидко летить час …
Навіщо вона мені потрібна та наречена? Я ще надто молодий. Не хочу слухати цілий день її балаканину про різні плітки, моду, сукні. Були уже такі у мене. Неможливо навіть поряд знаходитись. Бісять так, що магія ледь не виривається з під контролю.
Зі звичайною дівчиною батьки не дозволять одружитись , лише за розрахунком, що і так зрозуміло, у мене немає права вибору. Навіть слова мами “ придивлятись” звучали, як “ Ми з татом уже обрали, поставте підпис.”
Ці думки засіли в моїй голові більше пів року. І весь цей час , я думав, як мені переконати батьків, щоб можна було погуляти ще років так з п’ять, але навряд чи, вони і так дозволили мені вступити до академії. Хоча, по суті мені тут немає чого робити, з моїм то магічним рівнем. Просто хотілось відпочинку.
Зрозуміло, що колись  доведеться йти добровільно на цю страту , але зараз хочеться відтягнути неминуче.
Тим більше останнім часом, навкруги коїться щось дивне. В столиці почали зникати маги. І це мене занепокоїло. Ніяких слідів, абсолютно нічого не вдалося знайти.  Ні одної зачіпки. Вже і темних стражів підключив до цього діла і ніяких результатів. Відчуття, наче зниклі маги, просто добровільно покидали домівки і кудись зникали.
Нічого, з часом я обов'язково з цим розберусь. Кожен злочинець колись робить промах, впевнений цей теж скоро прорахується .
Думки крутилися в голові одна за одною, потрібно відволіктись. 
Оглянув і просканував весь зал. Помітив знайомого ельфа, ну з першого погляду не зовсім знайомого, але мій рівень вище архімага і я бачу крізь личину так, що його амулет майже не заважає. Біля фуршету, де ж йому ще бути?
Хотів уже підійти, але той запросив дівчину на танець . Добре поспішати нікуди, почекаю. 
Дівчина стояла до мене спиною. Тому розгледів її, лише коли вони розпочали танець. Красива. Нічого не скажеш. 
Стоп, десь я бачив цю особу. Хм, точно, це ж вона в мене врізалась на сходах. Роззява. Дивно, що я тоді її не відчув. Ці думки погано на мене впливають. Перестав помічати дрібниці.
Обличчя тоді не розглядав, не цікаво.  Потім вона натягнула капюшон і втекла. Скоріше всього це та дівчина з якою товаришують ельфи. 
Вирішив прослідкувати за цією парочкою, стало цікаво, які ж між ними стосунки.
Ось вони в притул наблизились до Ештона. Дівчина граційно змахує рукою і щось висипає на голову мого сусіда. Цікаво, що вона зробила?
Ештон кашляє, але нічого не помічає. Що ж вона насипала на нього? Залишає ельфа і йде в мою сторону, так спокійно, наче нічого не було. Сіла, і вичікувально дивиться на танцпол. Спершу чую писк, а після регіт, не розумію що сталося. 
Потім бачу сусіда з рожевою фізіономією. Що дало такий ефект? Магію вона точно не використовувала, я б це відчув . Що ж вона на нього насипала ? Ніякі заклинання Ештону не допомогають, фарба не зникає. 
Проти волі на обличчі в мене з’являється усмішка. Повеселила дівчина. Сам давно хотів щось зробити цьому хвальку . Ходить і всім розповідає, які в нього міцні зв’язки з моєю сім'єю. Іноді хочеться зняти личину і сказали, що перший раз таке чую, але терплю.
Як вона це зробила, треба буде запитати завтра Фіна . Він стовідсотково в курсі. З цими думками йду подихати свіжим повітрям. Порозмовляти сьогодні не удасться так, як Ештон на всю залу прокричав ім’я дівчини, а потім підійшов до ельфів. 
От і відволікся. Приховав свою магію і вийшов на балкон. Не встиг навіть вдихнути повітря, як за мною вийшла вищезгадана особа.
Першим починати розмову не хотів, тому мовчки спостерігав за дівчиною. Вона мене не помітила і спокійно задерла сукню. Оголила ногу до стегна, на якому красувалась пов’язка з прикріпленим ножем. Що ця дівчина збирається робити ?
Різким рухом заводить руку за спину і розрізає шнурівку.   Бубнить тихенько під ніс “ Чортовий корсет” потім видає такий стогін , що у мене по тілу повзуть мурашки. 
Міняю свою позицію, і вирішую все-таки щось сказати, а то зараз до гола роздягнеться. Я звісно не проти, але все ж це якось не правильно. 
Після моїх слів, одразу стає в стійку. Точно, я ж магію приховав, вона мене не відчула, швидко розблоковую. Дівчина огризається і йде назад до дверей. Не так швидко, ми ще пограємо. Блокую вихід. Намагається зламати блок, не виходить. Сердиться, зжимає кулаки. Це так кумедно виглядає. Начебто хоче накинутись і побити мене . Спеціально злю її ще більше, ситуація забавляє . Плювати на того Ештона, але позлити дівчину хочеться. Не витримує підходить ближче і хватає мене за піджак, піднімає голову і зустрічаємось поглядами. Вирішую дозволити їй таке нахабство. Цікаво, що ж зробить? Очі горять, брови насуплені. Погрожує, що навіть мого батька готова вбити . Мені смішно, але тримаю обличчя. І мовчки слухаю. Гарна , дуже гарна. І мені все більше подобається те, що вона близько. Пахне вишнею і шоколадом. Її дихання лоскоче шию і підборіддя. Згадую, як обіймався з нею на сходах. Так щось мене не туди понесло. Треба мабуть прогулятись , а то це “близьке одруження “ зовсім відбило потяг до жінок.
Дівчина відпускає мій піджак і відходить. Не так швидко, тримаю блок на дверях. Але ця навіжена сідає на перила , перекидує ноги, знімає підбори і стрибає . Випускаю на автоматі слідом за нею магію, щоб спіймати дурну дівку. Ха, похвально, приземляється сама. Наче ж першокурсниця . Видно старанна і цілеспрямована. Гордо піднявши голову, віддаляється в сторону гуртожитку бойового факультету. Нічого, я ще до тебе доберусь. Почекай .