Розділ 13

Ще раз , давай ти зможеш. Є . Сорок п'ять.

З кожним днем результати фізичної підготовки ставали все краще. Перший семестр навчання пролетів майже непомітно. Евелін багато чого дізналась і навчилась .

Магія  давалась їй набагато простіше ,а от навички рукопашного бою взагалі не те, щоб прям кульгали , а просто не дотягували до того рівня ,що дівчина собі придумала .

Поставлена мета заставляла підійматись раніше і тренуватись до занять. 

Потрібно швидше дорости до четвертого рівня ,щоб  відшукати свою рідню . Від цих думок сердце завмирало . В душі жевріла надія. Лиш би вони вижили .

 Але і про мрію стати темним стражем, вона не забувала , тому їй потрібно багато тренуватись.

Завдяки підробітку , вдалося відкласти деякі кошти . Гуляючи в місці вона примітила собі бойове екіпірування. І вирішила збирати гроші,щоб його придбати.

В наступному році у них буде практика з старшим курсом . І їх будуть відправляти на бойові завдання. Тому дівчина вирішила підготуватись заздалегідь. Хоч академія видавала форму , але  хотілося мати щось своє.

-” Ти знову себе мучаєш?”- спитав Тім .

Дівчина підвелась на ноги і підійшла до друга .

-” Тобі теж не завадить додатково потренуватись. Скільки можна пасти задніх.”- докірливо запитала вона.

-” Я стараюсь. Чесно. Попереду ще три з половиною роки, думаю встигну .”- відповів хлопець .

-” Дивись , щоб тебе після першого року не відрахували. Ти ж знаєш, що містер Вартош на заліках буде ой як ганяти.”- Евелін скептично глянула на Тіма.

-” Ой , та забий . Впораюсь якось . Краще скажи , що говорять на роботі у тебе . Чи не чули дівчата про чергове зникнення?.”- запитав він .

-” Ні , такого не обговорювали .”- коротко відповіла вона, ідучи на вихід з тренувального залу .

-” А як справи у Алії?”- густо почервонівши Тім поправив окуляри .

-” Зайдеш , на вихідних і запитаєш . Звідки мені знати.”- розвела руками дівчина .

-” Можеш іти трішки помаліше. Куди ти постійно поспішаєш , неугомонна.”- тихо зітхнув хлопець.

-” Є одна справа , потрібно встигнути до занять . “- загадково відповіла вона.

-” Тільки не кажи , що знову будеш влаштовувати якусь підлість Ештону.” - закотив очі Тім.

-” Ні, ні в якому разі , лиш поверну йому борг . “- відповіла Евелін .

-” Розумію, людина він звісно неприємна і завжди задирає тебе найбільше чим інших,але чи розумно створювати ще більший конфлікт. А раптом про це дізнається куратор і тобі вліплять порушення, чи ще гірше , відрахують.”- ніяк не міг вгамувалися друг.

-” Знову ти починаєш?”- роздратовано запитала дівчина .

-” Я лише хочу як краще.”- стурбовано сказав Тім.

-” От якщо ти не будеш кричати про це на весь коридор, то тоді ніхто мене не запідозрить .”- приклавши палець до губ сказала Евелін . Знаком показавши другу що потрібно мовчати .

-” Я піду мабуть, хоч друзів в біді не залишають , вибачай , пожити ще хочу.”- від Тіма за секунду і сліду не залишилося.

От боягуз. Друг ще називається. Але дівчина не ображалась, все рівно задумане потрібно зробити самій.Треба поквапитись . План який вона придумала був простим ,але геніальним. Правда затягнеться він більше чим на два тижні. І на балу в честь весняного рівнодення вона приведе його в дію.

Евелін побігла в свою кімнату, швидко прийняла душ, взяла сумку з книгами , і відкрила шухляду тумбочки. Кровожерливо усміхнувшись , вона поклала до карману штанів флакончики і мішечок.

Зараз потрібно зробити все так щоб ніхто не помітив.

Лін зайшла на поверх бойовиків і відпустила нитки магії. Так ніхто її не відчує , а значить і не помітить .

Оглянувшись вона пройшла по коридору туди де знаходилась її жертва. Благо навіть розпитувати не було потрібно в якій кімнаті він проживає . Аля такий собі популярний вискочка , який подобався всім дівчатам академії . Тож дівчина просто підслухала цю інформацію і попросила перевірити Тіма чи це так ,хоч той і жив на першому.

Дубовий клей, рідка павутина і сухий екстракт промбіліусу, які вона заздалегідь купила, гріли карман штанів.

Головне щоб його сусід не вийшов. Але Евелін впевнилась ,що той “ненормальний “ ,якого вона зустріла в день подачі документів,теж ходить на тренування до занять . До речі як його там звуть , вона так і не знала . Ельфи з ним спілкуються, треба буде якось запитати , хоча нащо воно їй потрібно. Високомірний , мовчазний і неприємний тип. По правді він набагато симпатичніший за ворога Лін. Але чомусь вся увага дівчат була прикована саме до Ештона ір Ханара. Можливо через те що він зі знаті і постійно вихвалявся зв’язками з королівською сім’єю ат Дінел . 

І так , план такий, приклеїти мішечок з промбіліусом на косяк дверей і протягнути павутину до ручки  . Коли Ештон буде виходити і відкриє двері , павутина натягнеться і обірветься . Мішечок розкриється і прозорий порошок висипеться йому на голову . Він не повинен нічого помітити . Так як магію вона застосовувати не буде .

Але потрібно впевнитись що все вдасться. І звісно ж відклеїти мішечок ,щоб не залишити ніяких слідів . Звісно можна було б висипати цей порошок на нього десь в іншому місці . Але тоді її точно хтось помітив би.

Дівчина озирнулась ,в коридорі пусто . Заняття розпочинаються о восьмій , а цей тип виходить о пів на восьму. Благо сховатись було де , на поверсі був хол з диванами і каміном для відпочинку студентів. Двері потрібної кімнати знаходились якраз навпроти.

Евелін сховалась за одним із диванів , і напружила слух. Чекати залишилося не довго .Почувся звук, двері відчинилися, тихо . Не помітив . Лиш було чути кроки в стороні сходів .

Вона обережно визирнула , чисто ,нікого не має . Швидким кроком підійшла до дверей , зірвала пустий мішечок і побігла до виходу. 

Навіть якщо її побачать на сходах то це уже не буде підозріло, адже вона живе на третьому.

Зі щасливою усмішкою і ледь не підстрибуючи Евелін не йшла ,а летіла по східцям , тому і не помітила що на зустріч їй хтось підіймався .