Розділ 12

Тиждень начитки лекцій промайнув дуже швидко . Постійні розмови Тіма , уже не приносили дівчині дискомфорту . Мабуть Евелін все-таки звикла до свого співрозмовника. Ні з ким іншим із групи їй так і не вдалось потоваришувати. 

Ну, що ж і цього балакуна вистачає. Дівчата просто вітаються зі мною, але ні разу не намагались познайомитися ближче . Хлопці поділились між собою на групи. За цей час , стало зрозуміло хто і що з себе представляє. Ті хто мав відоме ім’я і приставку до прізвища, тримались осторонь від “простих смертних”. І зверхньо дивились на них . На нас . Я теж постаю в їхніх очах ніким, але мене це не бентежить.

Ранок суботи розпочався з швидких зборів . Тому, що дехто до пізна читав книгу “ Історія зародження магії” і тому ледь не проспав перший робочий день. 

Дівчина накинула мантію, благо вона була зачарована від холоду, хоч на вигляд здавалась тонкою, і вибігла з гуртожитку до порталу. 

Дорога не зайняла багато часу, тому вона не спізнилась, що тішило.

На дверях пекарні висіла вивіска “ зачинено” , але Евелін не стала чекати і потягнула ручку . Не замкнено . Значить все як і у Великої Нен . Відчинено лише для працівників.

Евелін швидко зайшла в середину і попрямувала одразу до приміщення, де минулого разу переодягалась . Їй на зустріч вийшла Татія і привітно усміхнулась . 

- Привіт, ти вчасно. Ходімо переодягатись. - дівчина кивнула в сторону роздягальні.

Працівниці пекарні виявились хорошими і працьовитими людьми. Неозброєним оком було видно було, що робота у них налагоджена, як годинник . Кожен займався своїм ділом і ще й встигали мені підказувати , де лежать інгредієнти які я не могла знайти. 

Дівчина навіть не помітила як пролетів час , і працівниці по черзі йшли на обід .Евелін вирішила працювати без перерви , так як графік у неї з п’ятої ранку до першої години дня і їй не хотілось затримуватись . Тим більше у дві години в столовій академії обід. Потерпить . Робочий час закінчився і дівчина пішла переодягатись. Заглянула до кабінету пані Маруї, сказати що уже іде . Та схвально кивнула .

Лін вийшла в зал і її хтось покликав . Фін і Ель чекали її за  столиком біля вікна.

- Привіт , рада вас бачити. - посміхнулась вона до друзів .

- Привіт. І так, що з цього меню готувала ти? Ми прийшли знімати пробу. - підморгнув Фін.

- Булочки з корицею, і імбирне печиво. - перечислила Евелін.

Фінарфін жестом покликав офіціантку. 

- Нам будь-ласка імбирне печево, булочки з корицею і м’ятний чай з медом. Три порції. - замовив ельф.

- Щось ще бажаєте ? - щічки Алії злегка порожевіли . 

Мабуть ельф їй сподобався. Подумала Евелін.

- Ні це все . Дякую. - відповів він.

Офіціантка прийняла замовлення і відійшла до прилавку . 

- Ну розповідай, як перший день. Важкий? - спитала Ель.

- Не сильно. Я уже звикла працювати в такому темпі. І тут навіть легче чим на колишній роботі . Більше персоналу. І у кожного своя задача. Тому я навіть не помітила як пройшов час. - з посмішкою розповідала Лін. 

Алія принесла замовлення і побажала приємного апетиту.

Фін узяв булочку, відкусив шматочок і від задоволення закрив очі.

- Ммммм смачно. Ти молодець. Пощастить твоєму майбутньому чоловіку. - сказав він і почав уплітати печиво , нахвалюючи його неперевершений смак . Ель скуштувала булочку, і показала великий палець.

- Я не хочу виходити заміж. Раз життя підкинуло мені можливість стати бойовим магом , то я його використаю. - твердо відповіла вона.

- І що далі плануєш? - запитав ельф.

- Спочатку закінчу академію, знайду рідних, якщо вийде.  - понуро усміхнулась вона.

- Ей. У тебе все вийде! - підтримала Міміель.

Фін ствердно кивнув.

- Ким хочеш працювати, якщо заміж не збираєшся? - знову завів він тему.

 - Темним стражем, звісно якщо візьмуть. - відповіла Евелін.

-” Оце ти замахнулась…- ледь не подавився Фін - Щоб стати стражем ,тобі потрібно освоїти багато навичок , і мати рівень хоча б з четвертого по шостий. - сказав він .

- Знаю, я буду наполегливою. - впевнено сказала Лін.

- Що за жінки пішли? Ні щоб ото чекати чоловіка після роботи, пекти йому булочки і дітей виховувати. Ех одні кар’єристки. - зітхнув Фін і потягнувся за наступною булочкою. Дві пари невдоволених очей буравили його поглядом.

- Я взагалі-то пожартував, не вбивайте. - підняв він руки до гори.

Дівчата синхронно засміялася. 

Кумедний він все-таки. Подумала Евелін.

Після обіду, компанія вирішила погуляти містом . З наступного тижня почнуться практичні заняття і буде набагато важче. Тому потрібно ловити момент.