Розділ 11

Перший день - завжди важкий, але прокинулась і зібралась Евелін, навіть раніше чим було потрібно.

Дівчина йшла разом з ельфами до головного залу , де ректор має привітати студентів.

- Хвилюєшся ? - широко посміхнувся Фін.

- Звісно хвилюється, диви он знову натягнула капюшон. - відповіла замість неї Ель.

- Зовсім трохи. А капюшон для того, щоб не забувати тримати нитки магії.- сказала дівчина.

- Молодець, що не забуваєш. - похвалив її Фінарфін.

Голос ректора академії, заглушив всі розмови за секунду.

- Доброго дня! Дорогі наші учні . Вітаю вас усіх з початком занять. Для когось це тільки старт в житті, а для когось майже фініш. Ми раді бачити і навчати молоде і талановите покоління нашої країни. Сподіваюся, що академія зможе дати вам багато нових знань і підготувати до подальшого життя. Тому будьте старанними і наполегливими. Нашому випускному курсу , бажаю удачі в переддипломній практиці і екзаменаційних іспитах.  Покажіть все на що ви здатні. Ну що ж розпочнемо навчальний рік. Прошу кураторів зібрати і провести своїх учнів до аудиторій.”- під аплодисменти, ректор поклонився і пішов зі сцени.

Коротко, чітко , зрозуміло. Пронеслось в думках Евелін.

- Тобі он в ту сторону, удачі.  - Фін розвернув її і вказав на чоловіка, який випустив чорну кулю у повітря.

- Ми зайдемо після занять. - махнула на прощання Ель.

Евелін попрямувала в його сторону. Через декілька хвилин всі студенти розділилися і стали біля своїх кураторів. 

Кожна група налічувала десь по тридцять чоловік. 

Не густо, в її групі, крім мене, ще троє дівчат.

- Доброго дня. Я ваш куратор Сівер ін Тайлор. Вітаю усіх зі вступом. Сподіваюся, що у  нас з вами вийде знайти спільну мову. Якщо виникнуть якісь важливі  питання, звертайтесь . А зараз слідуйте за мною. - куратор рушив вперед. Вся група попрямувала за ним.

Дівчата одразу ж згуртувались і йшли разом. Спочатку Евелін хотіла підійти до них, але чомусь не наважилась і вирішила йти сама .

- Привіт - почулося збоку - А чому ти в капюшоні?

Дівчина повернула голову, до неї привітно посміхався високий, худорлявий хлопець. Руде, кучеряве волосся, веснянки і карі очі. Його можна було назвати симпатичним, але все псували окуляри. 

- Мені так зручніше. - відповіла вона.

- Я Тім. Тім Парош. - він простягнув їй руку для стискання.

Можливість з кимось потоваришувати сама простягала їй руку, чому б і не відповісти.

- Евелін Манір. - дівчина потисла руку .

- Я спочатку подумав що ти хлопець. Поки ти не відповіла. - трохи сором’язливо сказав він, але це швидко минуло і по дорозі до аудиторії, Тім розповів про себе майже все. Мабуть йому нетерпілося з кимось потоваришувати. Евелін це влаштувало, тому вона охоче відповідала на його запитання. Все ж таки їй хотілось щось змінити, і ось вони зміни. Тепер у неї буде друг. Не враховуючи ельфів . 

Тім здавався простим і привітним. Ніякого статусу у нього не було, судячи з прізвища. Приставки він не назвав, значить теж відноситься до простолюдинів, як і вона сама.

Аудиторія була великою. Суцільні лави і парти , які підіймались вверх. Місце для викладача було неначе у підніжжя гори. 

Цікаво. У притулку були лише столи та стільці. Бажання зайняти саму високу парту аж свербіло під шкірою. Що Евелін і зробила . 

Коли всі учні розсілись, куратор зробив помах рукою. І перед кожним адептом опустився аркуш паперу.

- Це правила академії і норми, яких ви повинні дотримуватися. Сподіваюся, що кожен з вас прийшов сюди не для розваг, а для навчання. Три порушення і ми будемо прощатись. Тому віднесіться до цього відповідально. - куратор зробив паузу, окинув всіх учнів серйозним поглядом і продовжив - І так, для початку я проведу вступну лекцію. Розповім вам про виникнення самої магії, її види, рівні і способи використання. Головне записуйте до своїх конспектів, вам знадобиться ця інформація для рефератів в кінці семестру. 

Евелін старанно слухала і записувала все про що розповідав куратор. Щось вона уже знала , а от про види магії їй було відомо зовсім мало. Як і про способи її використання.

День начитки лекцій був насичений. Від чого у дівчини трохи гуділа голова. Чи може то від Тіма, який не замовкав на перервах між лекціями . Після спільного обіду в столовій Евелін зрозуміла, що хлопець навіть Фіна переплюнув . Щастить же на цих балакунів. В мене вже око сіпається, а от Ель взагалі спокійно відноситься до їхніх розмов. Мабуть вона уже звикла.

- Доречі, а ви чули що почали зникати магічно обдаровані люди? - стривожено і пошепки сказав Тім - Кажуть , що уже троє і досі не можуть нікого з них знайти . Викрадач не залишає по собі ні єдиного сліду.

Евелін помітила як Фін напружився, але це було лише секунду, і потім спокійно відповів.

- Можливо ці люди просто переїхали в інше місто. Все може бути. - ельф пожав плечима.

- Я читала , місцеву газету. Там нічого про зникнення не згадували, чому такі новини не афішують? -  запитала Евелін.

- Мені здається, що хтось впливовий, забороняє газетчикам публікувати ці зникнення. Щось тут не чисто. - ніяк не міг заспокоїтися Тім.

- Вгамуйся уже , все рівно ми не дізнаємось правду. Це просто чутки, які розповсюджують люди з багатою фантазією , а ти віриш у все це. - закотила очі Ель, її витримка дала тріщину - Краще думай про навчання. Ходімо Фін, у нас ще справи. - підвелась ельфійка і махнула на прощання.

- Був радий знайомству. Ще побачимось. - підморгнув Фінарфін і пішов за сестрою.

- Тобі не здається, що вони якісь дивні? Як тільки я заговорив про зникнення, відразу почали запевняти мене, що я це вигадую. - підозріло глянувши в сторону ельфів сказав Тім.

- Не знаю, я нічого такого не помітила. - відповіла йому Евелін. І замислилася над розмовою і поведінкою знайомих.