Розділ 9

Гул натовпу різко влетів у вуха . Перед очима в мить прояснилось. 

Вони стояли на великій площі . По якій, між фонтанами і клумбами ,снували безліч людей.

Різноманітна кількість високих будівель оточувала площу з усіх сторін, розділяючись між собою широкими вулицями.

Фін відволік Евелін від розглядань.

- Ходімо уже, а то все не встигнемо обійти.

Невгамовний ельф, чесне слово. Як Ель його терпить? Хоча все-таки з ним весело. 

Такому самітнику як Евелін це було в новинку. Ну що, ж вона хотіла щось змінити в житті. Це її шанс знайти друзів.

Вони пішли по Центральній вулиці з якої і починалась Ярмарка.

Чого тільки не було на прилавках. Їх господарі ,один поперед одного, викрикували і розхвалювали кожен свій товар . Жінки групами стояли біля коштовностей та тканин, дітвора носилась поміж рядами, ледь не збиваючи перехожих. 

- Я відійду від вас на хвилину, хочу глянути амулети. Може є щось цікавеньке. - після цих слів, Фін неначе розтанув у повітрі.

- Мабуть пішов виясняти чи є в них амулети, які приховують магію. - посміхнулась Міміель.

- Я дійсно не розумію чому ви її не відчуваєте. Самій цікаво чому так відбувається. - Евелін розвела руками.

 - Газети , кому газету. Всього два мідяка. Розбирай швидше. Останні новини!  - хлопчик років десяти у смішному кашкеті, перекрикував гул натовпу. Сумка, яка  висіла через плече, була до верху набита свіжими примірниками.

Евелін дістала гаманець і відрахувала два мідяки. Їй цікаво було дізнатися новини столиці, щоб бути в курсі і швидше адаптуватися.

Через декілька годин голова дівчини почала гудіти, а ноги безпощадно нити. Їй хотілося закінчити цей похід і трохи відпочити, але ельфійка як назло активно підходила майже до кожної палатки і роздивлялась товар.

- Давай десь  присядемо Ель , ти мабуть не втомилась, а я уже ледве на ногах тримаюсь. Хочу трохи відпочити. - сказала Евелін.

- Оу, вибач, я не подумала про це. Давай пошукаємо лаву. Якраз почекаємо Фіна, щось він затримується. - трохи нервово відповіла та.

Дівчата неспішно повернули до парку, в пошуках місця для відпочинку, яке згодом знайшлось.

- А як Фін нас знайде? - запитала Евелін.

- За магічним слідом. Ви будете це вивчати на другому курсі. - пояснила Міміель.

- О, як цікаво. Уже не можу дочекатися. - мрійливо сказала дівчина.

- Як ти себе почуваєш Лін? Мабуть це було несподівано для тебе? Я маю на увазі бойовий факультет. - Ель вичікуюче на неї поглянула.

-” Не знаю, що й сказати. Я дуже рада і трохи спантеличена . “- відповіла Лін.

- Думаю, твої батьки сильні маги , раз кристал розподілив  тебе  до бойовиків. - задумливо сказала Ель.

- Мабуть. Хто знає….- Евелін замислилась - Мені доведеться багато працювати над собою, але я цього не боюсь. Просто не знаю, чи зможу знайти спільну мову з однокурсниками , у мене це не дуже добре виходить. Мені б дуже хотілося хоч з кимось потоваришувати.

- Я впевнена, що у тебе все в… - не встигла договорити вона.

- Ось ви де , про що воркуєте ? - Фін втіснився посеред дівчат і театрально поклав руку на груди - Мабуть говорили про мою скромну персону. - розтягнувся на лаві ельф з усмішкою до вух.

- Знайшов, що хотів ? - поцікавилась Ель, забираючи нахабну руку брата із-за спини.

- Ні, але згадав, що отрута деяких тварин може маскувати або приховувати магію. Якраз з цих рідин і роблять амулети, які тимчасово приховують ауру, ну і магію. Я на сто відсотків впевнений, що у тобі Лін, отрута якоїсь тварюки. Тепер залишилося вияснити, що це за тварина і чому такий довготривалий ефект. Тебе колись кусали змії , павуки, не знаю, різна нечисть? - Фін так радісно розповідав, що ледь не плескав у долоні.

- Та ні, тільки вовк. - Евелін пожала плечима.

- Вовк!? - одночасно вигукнули ельфи.

- Так. Я була ще зовсім маленька, коли це сталося. Вихователі сказали, що з розповіді мисливця, примарний вовк ледь не вкоротив моє життя. Чоловік врятував мене випадково. Вовк матеріалізувався прямо перед ним і стріла яку він випустив в козулю, поцілила у хижака. Йому ніхто не повірив і тільки сміялися над розповіддю. Селяни говорять , що скоріше всього мене викинули десь посеред лісу, як якийсь непотріб. І мисливець знайшов мене в той час, коли якась лисиця вирішила підживитись.  - розповіла дівчина.

Ельфи сиділи шоковані історією життя Евелін.

- Він тримав мене зубами за ногу, доречі невеликі шрами залишились. - дівчина вказала на свою ліву ногу.

Фін приобняв Лін. Йому було щиро жаль її. Зненацька його осяяла думка.

- Евелін, не засмучуйся. Ще є заклинання, яке допоможе тобі знайти батьків, але для нього треба розвинути мінімум четвертий рівень. - радісно сказав він, намагаючись підбадьорити знайому.

Дівчина не вірячи власним вухам, вирячилась на ельфа .

Невже є спосіб знайти рідних? Серце завмерло на одну секунду від цієї думки. Настрій піднявся вгору, слова Фіна окрилили, але інша думка опустила її на землю. І вона її озвучила.

- А якщо вовк їх убив…? - гірко сказала дівчина.

- Не знаю, будемо надіятися на краще. - заспокійливо відповів Фін.

Батьки Евелін - якщо вони живі, сто відсотків шукали її, але схоже пошукові заклинання не давали результату і рідні припинили пошуки. А результату не було через те, що у слині примарного вовка мабуть є речовина, яка блокує і приховує магію і скоріше за все, так воно і є. Ми з сестрою не відчуваємо в Евелін магії, поки вона її не використовує. Якщо знайти спосіб, як вивести цю бридоту з тіла Лін, то можливо нам вдасться відшукати рідню дівчини .

Всі ці думки кружляли в голові Фіна. Потрібно розібратися.