Розділ 8

Евелін, тримала на руках список, який видала їй міс Далтон. Потрібно було спершу поселитися в гуртожиток, потім отримати форму, запас одягу, канцелярію, і засоби особистої гігієни. Забрати підручники в бібліотеці. 
Роботи на весь день. Дівчина шумно  видихнула і почала оглядатись по сторонах.

Потрібно запитати у когось дорогу до гуртожитку бойового факультету. Хоч Фін і показував що де, але запам'ятати все одразу дуже важко. Тут чорт ногу зламає в цих будівлях …

Довго шукати не довелось. Їй на зустріч йшов високий чорнявий хлопець.

— Вибач, ти не підкажеш мені, де гуртожиток бойового факультету? — Евелін спробувала привітно усміхнутись, але згадала, що вона знову в капюшоні. 
Хлопець лише зміряв її поглядом і мовчки продовжив свій шлях. Нуль уваги, неначе вона якась набридлива комаха.
— Так складно відповісти? Чи тебе манерам не вчили? — дівчина обурливо схрестила руки на грудях. Хлопець навіть не зупинився.

“Не нормальний “- тихенько сказала Евелін і почала знову оглядатись. 
Потрібно вийти на територію академії, там точно знайду когось більш адекватного. І де взагалі поділись мої подорожні?

Тільки згадка про них промайнула в голові, як позаду почувся голос Фіна.
— Ну що раді привітати мага цілителя чиии..? — запитально сказав ельф.
— Не вгадав! — дівчина задерла рукав і показала мітку.
Очі обох ельфів округлились, Фін присвиснув.
— Неочікувано, я чесно кажучи в шоці. Думав максимум артефакторний. Ти мене здивувала! — Фін по доброму усміхнувся і поплескав Евелін по плечу.
Міміель швидко приобняла її і пробурмотіла “Вітаю”.
— Дякую. Я й сама здивувалась. — сказала дівчина.
— Так, закінчили з привітаннями, давай заселемо тебе в гуртожиток, виконаємо все по списку і підемо на Ярмарок, якраз відсвяткуємо твій вступ. — ельф був у піднесеному настрої.
— У вас є час зі мною панькатися? — Евелін недовірливо глянула на Фіна і Ель.
— Зі своїми справами ми уже впорались, до того ж ми обіцяли тобі допомогти. — відповіла ельфійка.
Завдяки їх допомозі, усі пункти, які знаходилися у списку — було швидко зроблено. 
Евелін поселили в невелику, окрему кімнату. Так як дівчат було не багато, на цій спеціальності, то для них був, такий собі маленький привілей.
Її кімната, була добре освітлена, мала ліжко з тумбою, стіл, простору шафу і невеликий диван. А саме головне ванну кімнату, що було дуже зручно. Вікно було з широким підвіконням і виходило в сторону арени.
Розмістивши свої речі і книги Евелін усміхнулась.

Навіть не віриться! Я нарешті це зробила! Дівчина з гордістю поглянула на свою мітку. Ще день, і розпочнуться заняття, а зараз думаю можна і на Ярмарок. Завтра буду шукати роботу. Вирішила вона.

Евелін швидко переодягнулась і спустилась до ельфів, які чекали її в холі гуртожитку. Вони якраз з кимось розмовляли. Невідомий хлопець кивнув їм і пішов вперед. Розгледіти його, Евелін не вдалось, але зі спини він здався їй знайомим. 
Компанія дружно покинула стіни гуртожитку і підійшла до воріт.
— А як ми потрапимо в місто? Карети сюди часто приїжджають, чи потрібно йти пішки? — запитала Евелін.
— Ні, ми підемо через портал. — показав пальцем на той самий “ портал “  Фін.
Тільки зараз Евелін помітила біля воріт велику кам’яну арку, в середині якої вирував туман. Дівчині було не зрозуміло, чому тоді до академії вони їхали каретою. Тому вона озвучила це питання. Відповідь дала Ель:
— Другий портал, знаходиться в самому центрі столиці. А так, як нам було швидше добратись до академії каретою ніж до нього, то який був сенс? Сам портал, зараз, працює постійно, але коли почнуться заняття, він буде працювати лише до початку занять і після їх закінчення. Ну і по вихідних цілий день. Думаю, зрозуміло для чого це зробили? —  пояснила ельфійка.
— Чомусь не дуже. — відповіла Евелін.
— Для того, щоб було менше прогулів. Раніше він працював постійно, але відтоді як зробили за таким графіком, байдикувальників і справді стало менше. — сказала Ель.
— А хіба таких учнів не відраховують? — поцікавилась Лін.
— Багато хто має зв'язки. — з натяком відповіла Міміель.
— А якщо, комусь потрібно терміново покинути академію під час занять? — для Евелін ще не все було зрозумілим.
— Звісно ж це можна зробити: підходиш до куратора, пояснюєш причину і він дасть пропуск. — відповів Фін.
— А, ну тоді це правильно і зручно. — погодилась дівчина.
За розмовою, вони підійшли ближче до арки.
— Готова? — посміхнувся він.
Ельф, мабуть завжди буде асоціюватися у Евелін з усмішкою.
— Завжди готова. — радісно відповіла дівчина, зробивши крок у туман порталу.