Розділ 6

Ярмарок, який розпочинається за чотири  дні до першого дня зими — вражав своїми масштабами. Евелін, ще ніколи не бачила такої кількості натовпу, як і різноманітності товарів, від яких прогинались прилавки палаток .Тут було усе, що тільки можна собі уявити.

Цікаво, який ярмарок в столиці? Післязавтра ми його побачимо. Напевно він в рази більший за цей. Подумала дівчина.

Евелін розглядала товари, і паралельно намагалась тримати магією свій капюшон. Фін навчив її цьому прийому, і тепер вона доводила його до досконалості.
На перший погляд, їх компанія — була дивна:  два високі, світлі ельфи і людська дівчина, зростом їм по плече.
Перехожі з цікавістю поглядали на них і намагались непомітно зазирнути під капюшон дівчині. Мабуть, цікавились, що за щасливчик подорожує зі статними ельфами, в такому старому, дорожньому плащі.
Перш ніж безцільно блукати Ярмаркою,потрібно було знайти місце для ночівлі. Чомусь, компанія вирішила, що це буде просто, але народ, який з’їхався на закупівлі, зайняв всі заїжджі двори. Через години три пошуків, їм нарешті вдалося знайти невелику таверну, майже на іншому кінці міста. Удача, удача і ще раз удача. Тож на світанку, їм  можна буде вирушати до столиці.
Таверна “Криве око”, судячи з вигляду, не дуже користувалась популярністю. Мабуть, це через назву і занедбаність.
Це була двоповерхова, стара будівля, на якій, мабуть, давно обгоріла і облущилась фарба. В деяких віконницях не було скла. Але вивіска магічно підсвічувалась, а отже, таверна працювала.
В середині, було трішки краще, головне чисто і смачно пахло. Їм пощастило — було три вільних кімнати, але мандрівники, вирішили не марнувати гроші і зняти дві.
Першим ділом, їм звісно ж потрібно освіжитись після дороги. Невеличка ванна і шмат мила було саме тим, що зараз потрібно.
Фін, як справжній джентльмен, запропонував Ель прийняти ванну в його кімнаті, а сам пішов замовляти обід на всіх. Дівчата швидко впорались, та спустились на перший поверх. Ельф, тим часом зайняв столик у кутку, і займався розгляданням  відвідувачів.
Їжа була смачна та поживна. Вдосталь наївшись, вони замовили чай, і вирішували куди підуть. Компанії, було цікаво дослідити місто, адже в самому центрі ніхто з них не був, навіть коли шукали таверну.
Евелін, хотіла побачити все, що тільки можна, адже вона не бувала у великих містах. Хоча Тармор, як казали ельфи, втричі менший за столицю, але все одно для неї він був чималий.
— Пропоную, пройтись центральним парком. Я чула, що там влаштовують місцеві бої, думаю всім буде цікаво на це поглянути.  — Ель першою внесла пропозицію.
Всі підтримали її одноголосно.
Парк був величезним, тут був ставок — де можна було влаштувати прогулянку на лодках, альтанки і каруселі для дітей. Рядами, рябіли кіоски з солодощами, морозивом і якоюсь солодкою ватою. Евелін не знала що це таке, але завдяки Фіну, який постійно любив щось поїсти, їй випала нагода спробувати цей смаколик.
Готували його дивно, один маг створював вогонь і нагрівав цукор, а інший, магією повітря скручував солодкі нитки в клубок, на які той перетворювався.
Ельф був взагалі не скупий, завдяки йому дівчина спробувала щей шоколадне морозиво.
Колись, Велика Нен, один раз пригощала її таким десертом, але він був білим і не таким смачним, як цей шоколадний. Хоч на той момент здавався самим смачним, що вона куштувала.
Неквапливо, вони дійшли до місця де зібралося багато людей. Крики, регіт і аплодисменти — було чути віддалік. Їм ледве вдалося пробитись крізь натовп, поближче до арени, яка була огороджена захисним контуром, щоб заклинання, якими бились маги, часом не влучили в натовп.
Двоє суперників, молодий брюнет, на вигляд років двадцять п’ять, і чоловік років сорока, кидались, як зрозуміла Евелін, бойовими плетіннями. Простір між ними неначе вібрував.
Бій був показовим, але це було зрозуміло лише досвідченим магам. Для таких людей і “магів”, як Евелін, все виглядало по справжньому і дуже ефектно. 
Випад, і в старшого чоловіка летить згусток енергії, який вдаряється об виставлений щит. І в цей же момент, два пульсари летять в бік молодика. Він не встигає виставити щит, амулет який висить на його шиї — втягує їх, і звучить голос ведучого:
— Бій закінчено, перемога за Тантосом! Ваші аплодисменти!
Цікаво, захоплююче, неперевершено. Дівчині було важко підібрати слова, щоб описати ті емоції, які вона відчувала. Це все, їй подобалось до мурах на шкірі.
Евелін зрозуміла, що по іншому і не хоче жити. Вона хоче бути справжнім магом.