Розділ 5

Впоравшись з роботою Фінарфін присів біля Евелін.
—  Якщо хочеш, можу тебе хоч чомусь навчити. Поки є час до темноти. — сказав він.
Дівчина здивовано вирячилась на ельфа.
— В тебе є бажання возитись з недалекими? А якщо я щось не так зроблю і ти постраждаєш? — стривожено запитала дівчина.
Фін закотив очі.
— Ти думаєш, що я не зможу тебе контролювати? Взагалі-то я вправний маг. — похвалився ельф.
— Ага, вір йому. Одного разу, хтось дуже схожий на “вправного мага” , ледь бібліотеку не спалив. — Ель приснула зі сміху.
— То було дуже давно і неправда. — ельф ображено склав руки на грудях і показово відвернувся від Міміель 
— Ну то що? Згодна? — нетерпляче запитав Фін.
У Евелін аж руки від нетерпіння зачесались. Звісно ж вона хоче чомусь навчитись, тільки про це і думає.
— З чого почнемо? — запитала радісно дівчина.
— Для початку, доведемо до автоматизму контроль над джерелом. Щоб почати чаклувати заклинання, потрібно добре володіти своєю магією і швидко викликати її, відчувати скільки ти використала, і скільки потрібно для відновлення. — перерахував  він.
— Звучить важко. — зітхнула Евелін.
— Насправді нічого важкого. Головне вловити сенс. І так почнемо. Згадай, що ти робила і відчувала, коли намагалась створити вихор. Зараз,твоє завдання - вивільнити магію, доправити її до кінчиків пальців і намагатись тримати її так якнайдовше. Я зрозумів, що тільки так, вона стає в тебе активною. — пояснив Фін.
Дівчина зручно сіла, пригадала ті відчуття єднання зі своєю магією. Повністю заглибившись в процес, Евелін її відчула. Магія повільно кружляла в її грудях, і чекала, коли господарка нарешті вивільнить полонянку. Потягнути нитки магії до пальців, виявилось так само просто як тоді вперше. Але важко було затримати їх надовго.
— Це справді дивно, ти правий Фін, я теж відчуваю, що у Евелін є магія, тільки коли вона її використовує. — сказала брату пошепки  Ель.
Вона здивовано розглядала дівчину навпроти, ніби вперше бачила.
Хоч Міміель і не любила втручатись у справи інших, і часто нагадувала про це Фіну, що поробиш, він дуже допитливий, але їй і самій стало дуже цікаво. Яким чином, дівчина приховує свою магію?

Вона не проста, щось стовідсотково не договоруює. Треба буде з’ясувати це, а то дивна якась.

Через годину, Евелін все краще справлялась з викликом магії, але тримати її на пальцях, більше п’яти хвилин, було досі складно.
Так минуло два  дні. За цей час, Евелін старалась удосконалити те, чому навчив її Фін. І тепер могла концентрувати і утримувати магію на пальцях, навіть на ходу, але все рівно не більше чим півгодини. Для неї це була хоч і маленька, але уже перемога.

Коли дістанемось до академії, то завдяки цьому доброму ельфу, я уже буду хоч щось вміти і знати про магію.

Евелін, почали подобатись її випадкові подорожні.
З ними було цікаво, особливо з Фіном. Він завжди дуже балакучий на відміну від своєї сестри, і великим плюсом було те, що він навчав її.
З їх розмов, Евелін дізналась, що брат і сестра, тримають шлях з Еландарії — королівства ельфів. І навчаються вони у ДАМС , і вже перейшли на третій курс, факультету стихійників. Після трьох місяців осінніх канікул, вирішили на наступний навчальний рік (який розпочинається з першого дня зими ) добиратись пішки, щоб розвіяти смуток і пошукати пригод перед навчанням.
Евелін цікавилась, чому вони не навчаються на батьківщині, а в іншому королівстві. Відповіли, що так захотіли.

Передмістя Тармора, зустріло їх вранішньою метушнею. Торговці розгортали свої палатки, викладали товар. Люди від малого до великого, снували поміж рядами, придивляючись та прицінюючись.
До столиці, залишилось всього день ходу, а до навчання ще цілих три дні. Тому, вони колективно вирішили залишитись на весь день у Тарморі. Ельфи, пообіцяли допомогти Евелін з пошуками роботи. На це виділять один день, але відразу, звісно ж, підуть до академії, щоб дівчина оформила вступні документи. А зараз, їм можна просто розслабитися і відвідати Ярмарок.