Розділ 3

Трохи відпочивши і напнувши капюшон Евелін вирушила далі. Все більше замислюючись про магію і місце до якого вона прямує. 
Данайська академія магічних сил (ДАМС). Цікавість і думки заважали їй зосередитися на дорозі . 
Яка вона з себе ?Мабуть велика і  красива - авжеж, королівська сім'я спонсорує кошти на всі потреби академії і її учнів. 
Ось тут Евелін ще раз пощастило . Тому ,що в ДАМС може вступити кожен хто має в собі магію , незалежно від статусу.
Адепти проживають за рахунок академії, для навчання все надається. Навіть одяг і форма для занять . Ті хто добре навчається, отримують стипендію, але скільки Евелін не знала . Тому і вирушила раніше до столиці, щоб підшукати собі роботу . Без грошей не можна було залишатись.
Інформацію про академію, вдалося дізнатися завдяки тому ,що сиротам доручали продавати газети на місцевих Белігорських торгових вулицях.
Притулок дав їй саме головне, уміння писати і читати . А от всього іншого вона ще навчиться. Обов'язково!
-" Стій !-пролунало позаду -Хто ти і куди прямуєш ?"
Чоловічий голос вирвав її з мрій і роздумів.Евелін заклякла. Вона навіть не помітила , щоб на торговому тракті хтось був . А це означає,що вона натрапила на засідку грабіжників. 
Здається удача таки покинула її. Сльози почали душити з середини, але дівчина їх не випускала. Ламаним голосом вона сказала :
- " У мене не має ні грошей, ні зброї. Відпустіть будь-ласка".
- " Мені не потрібні твої гроші , я питаю хто ти ." - з насмішкою звучав голос .
На серці трішки відлягло. Евелін повільно видихнула , говорити стало легше:
- " Я Евелін Манір"
- " Звідки прямуєш ?"
Якщо розпитує , значить зла не бажає. Хотілося б теж  дізнатися як виглядає її співрозмовник.
Евелін повільно розвернулась , і побачила власника голосу . 
Це був ельф, справжнісінький ельф . Вперше в житті вона побачила представника цієї раси наживо .
Зріст під два метри , світле довге волосся, невелика косичка на лівій скроні . Медового кольору очі , світла шкіра ,тонкі риси обличчя.
Важко було сказати скільки йому років. На вигляд , двадцять чи сто двадцять. В цьому ніхто не буде впевнений. Тільки вони самі знають свій точний вік.
-" А тебе як звуть? "- Евелін зробила вигляд, що не почула його питання.
-"Фінарфін.”- спокійно сказав він.
- " А я Міміель" - пролунав голос згори. 
Евелін підстрибнула на місці , мабуть вище чим зріст ельфа.
З гілки дерева граційно спустилась  ельфійка . Як дві краплі води , схожа на хлопця ,що стоїть  перед нею. Відмінностей між ними було не так багато. У ельфійки косичка  з права , жіноча фігура і більш м'якіші риси обличчя. Значить родичі .
- "Так , куди ж ти все таки прямуєш, Евелін?"- запитав Фінарфін.
-" Прямую до Данаї. "- відповіла дівчина.
- " І навіщо тобі до столиці?"- усміхнувся хлопець 
- " Хочу вступити до ДАМС." - сказала вона.
- " Дуже цікаво"- хлопець замислився і глянув на Евелін. -" І для чого тобі туди вступати?" 
-" Щоб навчатись. А для чого ж ще ! Що за питання." - дівчина прискіпливо подивилась на ельфа , чому він задає такі очевидні питання. 

Можна видихнути, загрози від них немає .

-" Хм, я питаю тому , що не відчуваю в тобі магії". - хлопець поблажливо усміхнувся.
-" Як... Чому ... Я ... Я "- Евелін була збита з пантелику такою заявою . Чому він не відчуває, адже вона не могла сплутати те, що бачила і відчувала з чимось іншим . 
- " Для поступлення, потрібно мати магію. В тобі її не має. Звідси і випливає питання, навіщо тобі туди йти , якщо ти пуста ".- розвів він руками.
Збентеження, нерозуміння промелькнуло на обличчі дівчини.
- " Я не пуста ! Вона є в мені . Я її відчуваю."- наполегливим тоном відповіла Евелін.
- " Ну раз так , то виклич її. Створи якесь заклинання " - насмішливо сказав Фінарфін.
- " Досить задирати дівчину . Фін, хто навчав тебе манерам !?" - Міміель ця ситуація не сподобалася. Дівчина хоч і дивна , але це не привід її ображати. Видно ж неозброєним оком, що вона не несе загрози. Навіть не помітила, що за нею півгодини стежили. Зброї не має , як і магії. Дивно , що взагалі так далеко дійшла одна .
-" Ті хто і тебе. " - пробурчав Фін склавши руки на грудях.
- " Добре,раз йдемо в одному напрямку, пропоную йти разом . Нам теж в академію". - Ель прискіпливо оглянула дівчину і махнула рукою в напрямку тракту .
-"Я можу піти разом з вами ?" - Евелін навіть дихання затримала.
-" Я ж сказала , що так. Чим ти слухаєш ? "- Міміель видавила з себе щось на подобі усмішки і рушила вперед ,щось бурмочучи собі під ніс.