Розділ 2

Від невеликого багаття на виході з печери , яке вдалося розвести з вечора ,йшла ледь помітна цівка диму. Евелін щільніше укуталась похідним плащем і підсунулась ближче до тліючого вугілля,щоб трохи зігрітися .  Ранки були надто вже холодними . Ще трохи і осінь передасть свою владу зимі . Це була удача, знайти цю невелику печеру.

Дівчина взагалі мала гарну вдачу. Будучи малям ,вона вижила, коли за словами мисливця , "примарний" вовк хотів вкоротити їй віку.  Ну ,а те ,що життя закинуло її до притулку враховувати не будемо . Точніше той самий мисливець який , вбив вовка, що хотів поласувати дитям. Хоч ніхто йому і не вірив ,але вона чомусь відчувала що це правда .

Цінних речей дівчина не мала .В той день ,на ній нічого не було , навіть клаптику одягу. Лише поношена сорочка, у  яку її загорнув  мисливець.Ніхто не шукав свою дочку. Вона нікому не була потрібна . Або можливо вовк вбив її батьків , а Евелін залишив на останок .Про це уже ніколи не дізнатися. Дівчина була вдячна мисливцю за спасіння , завдяки йому вона зараз жива. Виросла хоч і не в таких умовах як хотіла б , але все ж. Притулок ... виховательки її любили , і це неабияк повпливало на те, що вона жила сама в маленькій кімнаті першого поверху. Тому нічні вилазки на підробітки не були ні разу помічені.

Велика Нен, яка тримала свою пекарню з радістю прийняла охайне дівча на підробіток.  Спочатку Евелін було важко спати по п'ять  години на день , але з часом вона до цього звикла . Так як і до болю в руках, від вимішування великої кількості тіста .

Ця робота дала їй не тільки заощадження, а й майже сім'ю . Нен хоч і відкрито не проявляла до неї любові , але все одно відчувалось , що вона мала симпатію до дівчинки. Друге діло тітка Марфа , яка хоч і виховувала своїх трьох дітей, все одно жаліла Евелін . Приносила домашню їжу і розповідала кумедні історії життя. Вона навчила її всім тонкощах випікання здоби . Це була перша людина в житті ,яка тепло обійняла на прощання, і побажала досягнути чогось в цьому світі.

Спогади щемили в серці, коли Евелін дістала булочку щоб підкріпитися .

Після легкого сніданку , дівчина розім'яла руками втомлені ноги , підвелась , перекинула сумку через плече і рушила в дорогу.

Хвилин через десять вона добралась до торгового тракту . Але йти по ньому все-таки не наважувалась, як би не манила можливість під'їхати - не вистачало ще зіштовхнутися з грабіжниками, зброї при собі у неї не було . Лише невеликий ножик , який за зброю сприйняти важко.

Неодноразово чула з розповідей Великої Нен , як на її обози нападали і крали борошно. Тож було вирішено триматись на невеликій відстані, щоб не натрапити на крадіїв і не загубитись . 

Через декілька годин вона зробила привал біля маленького джерельця ,яке сховалося в тіні високого клену . Пожовкле листя ледь трималось на кроні дерева, холодний вітер , від якого по тілу йшли "мурашки" безжально зривав листочки і кружляв їх у своєму хитромудрому хороводі . Розпалювати багаття було надто ризиковано . Тому притулившись до могутнього стовбура дівчина обійняла сумку і  думала про те, що гріло її в грудях і неначе рухалось по колу . Магія... Вона володіє магією.

Ось уже три роки вона її відчуває, але не знає як користуватися. Страх завдати комусь і собі шкоди заважав хоча б спробувати вивільнити її . Та і не знала вона як це правильно зробити.

Кожен хто жив на цій землі знав , що маг (в кращому випадку) може "вигоріти" , якщо спустошить свій резерв до нуля. Саме це лякало і змушувало Евелін не ризикувати єдиним шансом на нормальне життя.

День коли магія прокинулась назавжди буде особливим. Як ще один день народження. Хоч ніхто і не знав коли вона насправді народилася. Було вирішено,що день, коли вона потрапила в притулок і буде її днем народження.

Життя в притулку було важким , хлопці  постійно задирали і ображали дівчину ,тому Евелін постійно  плакала . Що може зробити маленька дівчинка, проти старших від неї хлопчаків. Жалійся не жалійся вихователям, все одно вони не вгамують юних розбишак .

Подруги, яка б підтримала і допомогла хоча б морально, у неї не було . Вона була самітником , і часто після зайнять тікала до своєї кімнати або до сховку, який знайшла випадково, після чергового нападу хлопців .

В один з таких днів , під час гіркого плачу вона відчула як по тілу почало розливатись і ширитись тепло , яке брало свій початок десь від середини грудей .

Коли Евелін протерла очі від сліз, то не повірила у те що бачила . Неначе веселка, навколо неї вихором кружляла енергія . І вона бачила , бачила те що не можуть бачити звичайні люди . Їм розповідали в притулку що таке магія . І помилки бути не може .

Спочатку це налякало дитину, руки почали дрібно трястись. 

Але потім усвідомлення того, що сталося запаморочило голову. Магія . Вона маг . Сльози радості змили залишки гіркоти . 

Несміла посмішка засяяла на обличчі. Життя подарувало їй шанс .

Цей факт змусив дванадцятирічну дівчинку заприсягтись стати сильною ,  за будь-яку ціну. Ніхто, більше ніхто не посміє над нею знущатись .