Розділ 10

Минуло пів року.

-Доню, то коли ти нас познайомиш зі своїм коханим? Чи у вас все не серйозно?- допитується Тимур.

-Познайомлю. От на Новий рік і познайомлю.- каже донька, фарбуючи губи.

-Ловлю на слові.- каже Тимур і йде на кухню.

-Доню,  ми з татом просто турбуємося про тебе і дуже тебе любимо.- кажу я.

-Я знаю мамо. Але я щаслива. Правда. Дмитро щодня робить для мене різні приємні сюрпризи, ми гарно проводимо свій час разом.- каже доня.

-Ти  його кохаєш?- питаю я.

-Мабуть так. Я про це не задумувалась, але мені справді добре разом з ним.- каже Ангеліна.

-А чим він займається?  Він десь працює, чи навчається?- цікавлюся я.

-Він навчається на юридичному факультеті та підробляє на фірмі в його дядька.- каже донька.

-Зрозуміло. А де ви з ним познайомились?- питаю я.

-Ми познайомились на спільній вечерці у друзів. Дмитро запросив мене на танець і пішло-поїхало.- каже донька  і йде на вихід.

-Ми будемо чекати вас на Новий рік. – кажу я.

-Постараюся вмовити його приїхати. Але робота і навчанння… Дуже мало вільного часу.- каже донька.

-Головне, щою він для тебе знаходив час.- кажу я.

-Знаходить, мамо, не переймайся.- каже донька і поцілувавши в щоку йде на своє побачення.

 В цей час в мене озивається мобільний.

-Привіт, Насте, як справи?- питаю я в подруги.

-Миросю, в мене вибухова новина.- каже Настя.

-Яка?- питаю я, наливаючи собі чай.

-Здається я вагітна!- каже радісно подруга.

-А чому здається?- питаю я .

-Бо тест показав дві смужки, але ще треба сходити до лікаря, щоб він підтвердив.- каже Настя.

-Вітаю, сонце. Я знаю, як ви мріяли стати батьками. І от нарешті – дочекалися.- кажу я.

-Так. Я хочу сходити до свого гінеколога і на Новий рік зробити сюрприз Павлові.- каже подруга.

-Це гарна ідея!- кажу я.- А  в нас теж очікується зустріч на Новий рік з коханим Ангеліни.- ділюся і я расдісними новинами.

-О це, дуже хвилююча новина! Ваша дівчинка виросла! – каже Настя.

-Ти знаєш, в мене чомусь останнім часом дуже погане передчуття.- кажу я.

-Ти просто собі щось навигадувала.- каже подруга.

-Незнаю.- кажу розгублено.

-А як там мій кум?- питає Настя.

-Недавно прийшов з роботи. Мабуть переглядає новини в соцмережах.- кажу я.

-Передавай йому привіт. Все гарного вечора. Маю бігти.- каже подруга.

-Бувай.- кажу я і ми вимикаємося.

Допиваю каву та йду до кімнати. Тут вимкне світло, але навколо горять свічки. Мене обнімають знайомі руки.

-Я дуже тебе люблю.- каже Тимур і цілує мене.

-А я тебе.- кажу я йому в губи…

***

Два тижні до Нового року пролетіли, як один день. Сьогодні до нас має прийти Ангелінин коханий. Ми з Тимуром нервово ходимо по кімнаті роблячі останні приготування.

-Келихи для шампанського.- нагадую я.

-Вже поставив.- каже чоловік.

-Тоді серветки розклади.- прошу я.

-Зараз все зроблю. – каже він і йде  до зали, де ми будемо зустрічати Новий рік і знайомитися з потенційним «зятем».

В двері дзвонять, з рук чомусь вискакує тарілка і розбивається. Ангеліна відкриває двері і вони проходять в зал, доки я підмітаю залишки тарілки.

-Доброго вечора.- каже хлопець досить милим голосом.

-Доброго вечора.- вітаєть з ним Тимур.

-Доброго вечора.- кажу і я заходячи в кімнату.

Хлопець доньки повертає до мене своє обличчя і я відчуваю, як я блідну. Він дуже схожий на Дмитра з мого минулого. Того, хто мене кохав, на кого я не звертала увагу і той хто говорив про відплату.

-Люба, що з тобою.- питає Тимур, підходячи до мене.- Ти чомусь зблідла.- каже мені на вухо.

-Нічого. Просто мабуть трохи перевтомилась.- кажу я сідаючи на стілець.

-Мене звати Дмитро, а вас?- цікавиться він у мене.

-Мене звати Мирослава Вікторівна.- кажу я.

-Приємно познайомитися.- каже хлопець і дарує мені квіти.

-Дякую.- кажу я.

-Що ж може до столу і вип’ємо за знайомство?- каже чоловік, запрошуючи всіх застіл.-Кохана, тобі краще?- стривожено мене питає.

-Так, все добре. Зараз піду вмиюся і все буде ще краще.- кажу я і прямую у вбиральню.

Коли я повертаюся, то помічаю, якими закоханими очима дивиться на Дмитра донька. Сідаю за стіл, де вже розлите шампанське.