Розділ 8

-Куди сьогодні підете з Тимуром?- цікавиться Настя, з якою ми зустрілися в парку.

-Не  знаю. Але безмежно цікаво. Він зараз дуже багато працює, тому  ми  дуже мало часу проводимо разом. Аж не віриться, що ми вже декілька місяців зустрічаємося.-кажу я.

-Так. Ви молодці, що знайшли одне одного.  Пережили шлях від друзів – до коханих.- каже подруга.

-Це так. Я спочатку не розуміла, наскільки він для мене є особливою людиною. А зараз дуже хвилююче і водночас спокійно бути в його обіймах.- кажу я і згадую Тимура.

- Це так романтично…- каже подруга.-Хотіла б і я знайти своє кохання.- каже мрійливо.

-А як щодо Павла?- ціукавлюся я.

-Павло. Коли ми зустрілися, то він здався мені симпатичним та цікавим хлопцем. Коли ми почали спілкуватися, то я зрозуміла, що він ще й чесний, адже розповів історію свого життя, не приховуючи «скелетів у шафі». Але… Після тієї зустрічі ми нажаль ні разу не спілкувалися. Тому якось так. Гарно провели час і забули.- каже подруга по-філософські.

-Залишився останній місяць канікул. Так хочеться  гарно відпочити. Може поїдемо  на річку? Дуже хочеться покупатися та позасмагати.- каже Настя.

-Було б добре. Давай я спитаю в Тимура, коли він буде вихідний, то можемо поїхати разом.- пропоную я.

-Згода. Так і зробимо.- каже вона.- А як щодо Дмитра? Він більше не з’являвся на твоєму шляху?- цікавиться подруга.

-Після того, як він завалив сесію і його відрахували я гадаю йому є чим зайнятися.- кажу я.

-Але я не це мала на увазі. Згадай, як наш староста був в тебе закоханий і коли він дізнався про вас з Тимуром він дуже розізлився і побився з ним. А потім хлопцям з групи говорив, що обов’язково помститься тобі за те, що його не обрала.- каже подруга.

-Я сподіваюся, що це були лише слова в пориві гніву та образи. Якщо я не помиляюсь, то він виїхав з країни.- кажу я.

-Куди виїхав?- цікавиться Настя.

-В Америку.Там в нього матір живе.  Це мені Тимур колись розказував.- кажу я смакуючи тістечко.

-Добре, якщо так.- каже подруга.

-Тимур дзвонить.- кажу я беручи слухавку.- І тобі привіт. Я зараз з Настею в кафе. Добре. Зараз буду. І я цілую.- кажу я  коханому.

-Що вже коханий кличе?- питає подруга всміхаючись.

-Так. Сказав, що вже вдома і чекає на мене.- кажу я і подрузі.

-Тоді, вперед до коханого.- каже подруга і ми йдемо викликати таксі.

Приїхавши додому, піднімаюся ліфтом на потрібний поверх, де мене вже з квітами зустрічає Тимур.

-Доброго вечора, моя кохана.- каже він даруючи мені квіти та цілуючи ніжно в губи.

-Доброго вечора.- кажу я вдихаючи аромат квітів.

-То що ти готова до сюрпризу?- питає  він мене обіймаючи та підморгуючи.

-Так, звісно готова.- кажу я танучи в обіймах.

Хлопець бере мене за руку і веде  мене кудись нагору.

-Куди ми?- цікавлюся я.

-Вгору. Тільки вгору.- каже він тримаючи мене за руку.

Ми піднімаємося на горище, а потім виходимо на дах.

-Яка краса! Скільки тут живу, жодного разу не була тут.- кажу я.

Навколо  бачу запалені вогники, маленький столик, на якому сервіровано для двох, звідкись звучить романтична музика.

-А я випадково натрапив на цей скарб, коли допомагав встановлювати сусідам інтернет.- каже Тимур.

-Тут дуже гарно. А ще ти створив неймовірно романтичну атмосферу.- кажу я і сідаю на стілець, який мені відставив коханий.

- Мирославо, ти знаєш, що я не завжди знаходжу час побути з тобою через роботу, але я дуже хочу відкрити свою справу, тому і працюю так  багато. До речі сьогодні мені запропонували гарну роботу з гарною зарпланею, тому   мої мрії можуть збутися наьагато швидше. – каже він.

-Це щось понашій спеціальності?- цікавлюся я.

-Не зовсім. Мені запропонували  місце логіста.  Я буду займатися плануванням, організацією та контролем переміщенням товарів від виробника до споживача.- розказує хлопець.

-А тобі достатньо для цього компетентностей та знань?- питаю я.

-Всього можна навчитися. Було б бажання. Там працює мій гарний друг зам директора. Він і запропонував мені це місце.- каже Тимур.

-Ясно. Ну, що ж спробуй, а раптом вийде.- підбадьорюю його я.

-Дякую. Я знав, що ти мене підтримаєш.- каже коханий, беручи мою руку в свою.

-Звісно підтримаю.- кажу всміхаючись.

-Ти в мене найкраща! Я дуже радий, що ти є в моєму житті. А зараз пропоную відсвяткувати мою роботу, а ще 2 місяці,  з тих пір як ми з тобою пара.- каже  Тимур.

-Ти не забув!- кажу я, дивлячись в його очі.

-Звісно я не забув. А ще я приготував смачні страви. Тому – пригощайся.- каже він запрошуючи поласувати різною смакотою.

Коли ми повечеряли, то Тимур запропонував мені потанцювати.  Ми кружляли в романтичному танці. Я відчувала себе найщасливішою дівчиною на світі.  Потім ми дивилися на нічне місто та милувалися ним.