Розділ 2

Новий день почався як завжди. Цілий вечір я займалася навчанням, а тепер після звуку будильника ледь відкриваю очі.  Ледь піднявшись виходжу на балкон, щоб подивитися, що зараз за погода, як чую :

-Привіт, сусідко. Ти вже прокинулася? – це вітається зі мною Тимур.

Кидаю погляд на сусідній балкон і сильніше кутаюся в свій літній халатик. Тимур попиває каву та дивиться навколо.

-І тобі привіт.- кажу я і вирішую пригладити своє волосся після сну.

-Ти дуже мила вранці.- каже він мені всміхаючись.

Нічого йому не відповівши заходжу знову до квартири. Так на вулиці сьогодні жарко, то ж піду в спідниці та футболці. А сусід мій дуже симпатичний.  Так. Не треба про нього. Маю бігти, бо запізнюся на пару.  Мчу у ванну,роблю ранкові процедури, вдягаюся і на вихід.   На зупинці багато людей, то ж я нажаль не влізла в неї. Чекаю іншу, хоч і запізнююся.

-Сусідко, тебе підвести?- питає Тимур їдучи на електросамокаті.

-Дякую, я мабуть почекаю маршрутку. – відповідаю йому.

 Маршрутка спиняється, пасажири виходять, а водій каже,  в нього ремонт, щось зламалося. Злюся і у відчаї дивлюся на Тимура, що віддаляється.

-Тимуре!- кличу я.- Почекай!- біжу за ним вслід.

-Що ти хотіла?- питає всміхаючись.

-Підвезеш?- питаю я.

-Як же мені не допомогти такій дамі. Давай.- каже він і дає мені руку.

Стаю на самокат і думаю про те, що можливо роблю дурницю і можна було б викликати таксі, але… логіки своїх дій не бачу.

-Тримаєшся?- питає знаходячись небезпечно близько.

-Так.- кажу я і ми рушаємо.

Рухаємось швидко і вже через 15 хвилин ми прибуваємо на місце.

-Ми на місці.- каже він спиняючись біля університету.

Хлопець допомагає мені злізти з самокату.

-Дякую.- кажу я і помічаю купу цікавих очей моїх одногрупників.

Проходжу поряд з ними вітаючись.

-Миросю, ти чи кавалера собі завела?- питає Данило.

-І тобі доброго ранку.- кажу я.

-Серйозно, мала.- каже староста Дмитро.- Невже ти з новеньким зустрічаєшся?- питає він.

-Ні з ким я не зустрічаюся, просто мене підвезли.- кажу я ніяково.

-А зі мною, ти ніколи не їздила, хоч я не раз запрошував.-каже напів жартуючи.

-Мабуть не туди ти хотів її підвести.- вступає в розмову Тимур, що вже поставив свій самокат і рушив в наш бік.

-І тобі доброго ранку. А ти швидкий, новенький. Вже нашу найкрасивішу одногрупницю підвозиш.- каже він йому.

-Я просто допоміг дівчині, не роби трагедії.- каже Тимур і стає поряд зі мною.

В цей час лунає дзвоник на пару і розмова закінчується, всі йдуть на пари. Мене зустрічає Настя, яка вже в аудиторії.

-Доброго ранку.- вітаюся я.

-Доброго ранку. Щось сталося? Ти якась червона.- каже подруга.

-Нормально. Потім розкажу.- кажу я .

Тимур знову сідає недалеко від нас і знову починається навчання.

Після пар нас збирає староста та повідомляє, що ми  всі курсом їдемо на вихідні на природу.

-Я мабуть не поїду.- кажу я.

-Чому? Поїхали.- каже Настя. – Там буде весь курс. Весело проведемо час.- вмовляє подруга.

-Не знаю.- кажу я.

-Миросю, невже знову не прийдеш? Я без тебе буду сумувати.- каже Дмитро мені підморгуючи.

-Я гадаю, що я не англійська королева, то ж переживеш. Знайдеш собі інший об’єкт для хвилювання.- жартую я.

-Мирославо, може все-таки поїдеш, не щодня їдемо на природу?- благає Настя.

-Добре. Я подумаю.- кажу я дивлячись краєм ока на Тимура, що гортає щось в телефоні.

-Отже в суботу зранку на вас чекатиме автобус біля парку.- повідомляє Дмитро.

-Ура!!! Я така рада! Я дуже хочу поїхати!- радіє подруга.

-Купа комах, жарко і купа людей, що галасують наче діти.- кажу я.

-Ти  нудна! І чого я з тобою дружу?!- робить вигляд, що ображається подруга.

Ми виходимо на вулицю та прямуємо в наше улюлене кафе, де замовляємо смаколики та відпочиваємо від метушливого дня.

-Здається Дмитро на тебе око поклав.- каже подруга.

-Не вигадуй. Ми вже третій рік в одній групі і він нічого собі подібного не дозволяв в мій бік.- кажу я.

-Може це було так, бо не було конкуренції.- робить припущення подруга.

-Якої ще конкуренції?- дивуюся я.

-Тимур. Здається Дмитро побачив в ньому конкурента.- каже Настя.

-Тимур вчора лише до нас перевівся. Він всього лиш наш новий одногрупник.- кажу я.

-А, ну це тому, ви разом приїхали на самокаті.- каже подруга.