Просто друг...

Просто друг...

Я пам’ятаю тиху ніч, яскраві зорі,

Смак терпкого вина, лунала пісня романтична,

Ти посміхалася, ми всі сиділи в колі,

І ти була мені така… незвична.

 

По крові миттю розійшлось п’янке вино,

Вогонь палав, як і твоє руде волосся шовковисте,

Я сидів поруч, я відчував твоє тепло,

Твої вуста... ммм… немов солодкі вишні.

 

Чарівна посмішка мій настрій підіймала,

Очей прекрасних всесвіт... я в них тонув,

Твої слова душі так часто крила надавали,

Я став твоїм, про біль та смуток в мить забув.

 

Чому ж раніше бачив я тебе, але, не помічав?

А зараз все б хотів віддати і збагнути:

Чому тоді про почуття свої мовчав?

Усе тримав в собі, не уявляв як разом бути...

 

У мріях – образ твій, коли приходить вечір,

Я божеволію, я відчуваю подих, стукіт серця,

Із трепетом торкаюся волосся, обіймаю плечі,

Затамувавши подих, взаємності чекаю: чи озвешся?

 

Я прокидаюсь, розумію – це лиш сон,

Палає біль у грудях, серце б’ється,

Хоча б у мріях ми були разом...

А голос твій ще й досі в думках ллється.

 

Я намагаюсь бути лише другом…

Найкращим другом… і надійним,

В лиху годину – завжди поруч буду,

Я не кажу пусті слова, а обіцяю – буду вірним.

 

Пробач, що я не зміг сказати все це особисто,

Як я обожнюю тебе, кохаю неосяжно, щиро,

Я так хотів, але, мовчав… продовжую мовчати.

Однак, ти знай – я твій! І я продовжую кохати…




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше