20. Ярмарок

Ярмарок

Зранку я почувалась розбитою від думок та переживань. Перед ярмарком тільки слоняча доза кави як не як привела мене до тями .

По дорозі на ярмарок я слухала музику, намагаючись зібратися з думками.

Мені пригадалися слова Макса: "Я не підведу!"  

І, я подумала про те, що якщо Макс вірить у мене, то я маю зібратись і не підвести свою команду. За роздумами час летів непомітно і я незчулась, як ми були на місці.

Ярмарок був у розпалі. В повітрі витав фруктовий аромат глінтвейну і різної смакоти, яка шкварилась на пательні. Звідусіль лунав дитячий сміх: малеча каталась на ковзанці та ласувала цукровою ватою.

Взявши і собі цукрову вату блакитного кольору, я сіла посмакувати в одному з пряничних будиночків, які були облаштовані для того, щоб можна було присісти і насолоджуватись атмосферою свята.

"Обожнюю цукрову вату - смак дитинства!"

- Переживаєш? - почула голос Лілі, яка відскубнула в мене шматочок смаколика і сіла навпроти.

- Якщо чесно, дуууже, - зізналась я.

- Все буде добре, сонце, ти підкориш свою вершину! - Лілі вміла підбадьорити і сказати потрібні слова в потрібний момент.

- Спасибі! І, що б я без тебе робила?

- Нудьгувала, - мовила білявка, всміхнувшись.

- Авроро, а що сталось між тобою і Максом, бо він сьогодні сам не свій, - Лілі направила на мене свій рентгенівський погляд. - Ви посварилися?

- Скоріше не зрозуміли одне одного, - відповіла я. А Лілі продовжила:

- Так не зрозуміли, що він збирається їхати звідси?

- Тобто, як їхати? - незрозуміла я.

- До мами, мені Філ сказав.

Слова Лілі застали зненацька і, раптом, я зрозуміла, що Макс їде від мене і мені потрібно спробувати все виправити.

Та мої плани порушив Філ. сказавши, що наш виступ почнеться через п'ять хвилин.

Я розтанула в шаленому ритмі музики, яка протікала струною між пальців. Та цього разу вона не принесла полегшення, якого я так хотіла.

Мої пальці торкалися струн, а думки були про те, як я не хочу щоб Макс їхав, не хочу його втрачати. Гітара затягувала протяжну мелодію, а в мене перед очима - обличчя Макса який загортає цукерки в кокосову стружку і мило посміхається. А ось він приносить мені каву на репетицію.Невже, я більше ніколи не побачу цього погляду сповненого любові. Не побачу хлопця, який незважаючи ні на що допомагає мені.

Коли відіграли останні акорди пісні і пролунали оплески, я наче отямилася від сну, а Макса ніде не було.

Я зійшла зі сцени і загубилася в натовпі відвідувачів.

Лілі стояла в обнімку з Чедом, білявка мило усміхалася .

В кожного було в руці по чашці глінтвейну і рибці, запеченій з чилі .

- Ви не бачили Макса? - спитала я.
 

- Так, сказав, що йому треба кудись йти, але спершу заскочить в якесь особливе місце. - мовила Лілі і, підійшовши до мене промовила:

- Вперед, сонце, не пропусти свій шанс, а все інше потім, - кивнувши кивнувши на рудого, додала білявка.

- Дякую! - відповіла я і побігла.
 

"В Макса було лише одне особливе місце і мені потрібно поспішати," - подумала я, рухаючись до виходу.

Назустріч мені йшов Джаред. "Тільки не зараз!" - подумала я, не зупиняючись. 

- Авроро, нам треба поговорити, - промовив він.

- Ти мені вже все сказав ще в клубі, назвавши мене "підстилкою"!

- Та зупинись ти хоч на мить, - промовив Джаред, взявши мене за плечі і розвертаючи до себе. Я підняла брову в запитанні. - Я просто тоді розізлився, побачивши тебе з тим лузером, а насправді я досі кохаю тебе.

А це вже новина, я поблимала очима від здивування.

- Це такий жарт? - я всміхнулась. - А як же твоя продюсерка Тейлор?

- Вона мене кинула. Але я завжди любив тільки тебе, це ж завдяки мені ти стала таким крутим музикантом. Якби не я, ким би ти була? - відповів він самовпевнено.

В цей момент мені захотілося вимкнути Джареду звук аби не чути цих слів.

- І, коли це ти так вирішив? Напевно, тоді коли вкрав мою пісню, присвоївши її собі!!! - я була розлючена. Увесь шарм Джареда враз розвіявся. І як цей самовпевнений ідіот міг мені подобатися. 

Згадавши, що навіть після того як я побачила його з тією дівчиною, то намагалась постійно знаходити виправдання його вчинкам. Але тільки не тепер!

- Знаєш, Джаред, раніше ти був для мене цілим світом, а тепер ти "зменшився до розмірів комашки".
 

Джареда здивувала моя відмова, він хотів щось додати та ведучий оголосив:

- Сьогодні в нас особливий гість - діджей "Big"!

- Ну, що ти стоїш? Йди, публіка чекає, - промовила, всміхнувшись і нарешті відчуваючи свободу.

*****

Макс 

Після вчорашньої розмови з Авророю, я зрозумів одне: вона ніколи не відкриє мені своє серце, бо я для неї залишаюсь лише другом. Тому краще поїхати звідси, забувши про все. "Так буде краще." - думав я на даху будинку, який тепер не дарував спокій, бо на душі розливався сум.

- Бувай Велінфорд! Прощавай, Авроро, дівчино з мого сну!

Я вже збирався йти та коли повернувся, то побачив Аврору.

- Що ти тут робиш? - спитав я, вкрай здивований побаченим.

- Прийшла сюди сказати тобі, що тобі не треба їхати. - мовила вона.

- Чому я не повинен їхати? 

 - Я….я кохаю тебе. Просто через своє минуле, я боялась відкриватися комусь, боялася знову довіритись і помилитись. Але ти завжди доводив мені, що гідний довіри, а я просто не бачила цього. Пробач, що зрозуміла це надто пізно. - Аврора замовчала, очікуючи моєї відповіді, а я не тямився від щастя і підійшов, взявши її обличчя у свої долоні.

- Краще пізно ніж ніколи, дівчино з мого сну! - я всміхнувся, зустрівши здивований погляд Аврори продовжив:

- Після аварії мені наснилася ти. Ти - мій янгол-охоронець, який повернув мене до життя і подарував мені кохання .

Оченята Аврори наповнилися сльозами і в цей момент, я накрив її губи поцілунком.