12 Дракон переможений!

Мені це почулося чи вона і справді попросила мене стати її хлопцем? Зізнатися чесно, це мене дивувало і тішило водночас. Та з іншого боку, я не міг відмовити красуні, та й не хотів цього. А чорнявка тим часом, мило посміхнувшись, промовила до того типчика, який мені не сподобався.
- Джареде, познайомся це мій хлопець Макс. Типчик стояв так, наче його в космос відправили без попередження і тепер очевидно намагався переварити цю інформацію. 
А потім, посміхаючись єхидно,  мовив:
- То це твій новий хлопець? М-даа після мене твій смак остаточно зіпсувався.
- Ой ой, то це твоя щелела на підлозі, чи це мені здалося?- засміялася Аврора, змірявши поглядом свого колишнього. 
Та вочевидь щелепа в нього відвисла недостатньо, тому що він продовжив дивлячись на Аврору і мене.
- Удачі тобі, Підстилко! 
Чорні брови Аврори піднялися здивовано, а мої кулаки, які і так чесалися вмазати цьому придуркові по морді, таки знайшли свою ціль.
- Це тобі за підстилку,- промовив я.
Колишній Аврори підкосився від удару, але все ж встояв на ногах.  
 Музика стихла, а погляди тих хто танцював були приковані до нас трьох. Я повернувся поглянути на Аврору, яка все ще стояла біля барної стійки шокована такими подіями, як і її подруга.
Мабуть тоді я і упустив момент, коли мій супротивник включивши режим Рембо, вирішив дати здачі і я відчув пекучий біль у скроні від удару кулака, та не вспів відскочити і налетів прямо на бокали у формі ялинки і тепер звідусіль лунав дзвін скла, що розбивається на друзки.

******

Прохолодне повітря холодило розбиту скроню, я сидів на лавочці і чекав поки Аврора мені обробить подряпину антисептиком, хоч я і намагався переконати Аврору, що це непотрібно, та дівчина нічого і чути не хотіла і тепер чаклувала над моєю раною . 
Який приємний дотик, подумав я,  відчуваючи Аврорині пальчики на своїй шкірі.
- Спасибі тобі, чарівнице,- мовив я.
- Це тобі спасибі, що вступився,- відповіла вона. 
Я всміхнувся, а потім скривився від того, що в рану попав антисептик і вона неприємно защипала.
- Я не міг не вступитися за свою дівчину,- мовив я.
Аврора на мить потупила очі, їй було соромно, що назвала мене своїм хлопцем. А я був радий, що нездалого Рембо-Джареда вивели з клубу двоє амбалів - охоронців щоправда прихопивши і мене. Джаред ще трохи попускав пар з ніздрів, але очевидно, не знайшовши глядачів для продовження вистави, сів в свою машину і поїхав звідси.
А наша горе-компанія  з трьох чоловік розташувалася на лавочці і тепер я насолоджувався компанією Аврори і старався відволікти розмовою:
- А я ніпрощо не шкодую і навіть був би не проти повторити це ще раз, - я всміхнувся, дивлячись в її очі 
- Не думала, що ти любиш, коли тебе б'ють по пиці, - засміялася Аврора.
- Ні я про те, що непроти побути твоїм хлопцем.- відповів я.
- А я то вже було подумала ...- відповіла Аврора, усміхнувшись:
- Пробач, коли нервую пробиває на "хі-хі", це не через те, що мені смішно,- мовила вона.
- Мені подобається, коли ти посміхаєшся,- відповів я, коли мій персональний лікар накладала пластир на рану. Ближче тільки поцілунок, подумав я, дивлячись на її червоні губки, я боровся з бажанням спробувати їх на смак.   Аврора теж потягнулася до мене, ніби розділяла цю боротьбу. 
- Продовжуйте, продовжуйте не відволікайтеся,- мовила Лілі і наші погляди змістилися на неї.
- А ми тут ...- почала виправдовуватися Аврора.
- Я бачу, - відповіла Лілі радісно. 
 Та все ж, вирішивши не зациклювати на цьому увагу промовмла:
- Питання з адміністраторами владнати вдалося, вони не викликатимуть поліцію.
- Це добре,- промовив я.
- Ну що, дракон переможений, принцеса врятована, тепер можна і по каретах,- мовила Лілі.
Ніхто не заперечував.
Додому добиралися на таксі в повній мовчанці, кожен думав про своє, крім Лілі, яка тепер засопіла зморена подіями вечора.
Телефон  Аврори ожив. Дзвонила мама Аврори і тепер, очевидно, вичитувала доньку за щось, а Аврора слухала.
Коли дівчина нажала на відбій, я запитав:
- Що сталося? Мама дізналась, що я була в клубі і тепер на мене вдома чекає серйозна розмова.- мовила дівчина.
- Співчуваю,- відказав я. 
Таксі зупинилось і Аврора вийшла попрощавшись зі мною та Лілі. Вона стукнула мене в бік:
- І ти так даси їй піти? Сміливіше, сонце.- посміхнувшись, я промовив до водія,- зачекайте.
І вийшов слідом:
- Аврора, може обміняємося імейлами!- Кинув я їй, коли вона була майже біля входу.
- Звичайно, після того, як я назвала тебе своїм хлопцем, наступним кроком буде обмін імейлами.- посміхнулась дівчина.
Коли я повернувся в таксі з імейлом дівчини, моє серце радісно вистрибувало з грудей, а Лілі посміхнулась:
- Оце по-нашому, - промовила вона.

*****

Вдома нічого не змінилося, тато мирно спав на дивані, а я, прокравшись в свою кімнату задоволений, провалився на ліжко. Події шаленим ураганом проносилися в голові.
Але найголовніше те, що в мене нарешті з 'явився шанс стати ближче з Авророю, міркував я.
Мій телефон сповістив мене про нове смс. Відкривши пошту, я побачив повідомлення від  Аврори.
Моє обличчя осяяла посмішка, коли я прочитав повідомлення:
"Дякую тобі іще раз і гарних снів".
Швидконабраши смс:

"Не дякуй, краще прогуляємося завтра десь, як тобі така ідея?"

Моє серце відбивало шалений ритм, поки я чекав на відповідь.
І аж пристав, коли прочитав повідомлення.

"Залюбки, якщо мене не посадять під домашній арешт".

Пальці застукали по кнопках, набираючи повідомлення:

" Все так серйозно??"

Над конвертиком знову не засвітилась одиничка. Походу так, але ти мене заінтригував.

"Я обома руками за!" - була відповідь Аврори.

Я був задоволений наче слон відповіддю дівчини.

Готуйся дивуватися Авророю, подумав я, прокручуючи ідеї
завтрашнього уікенду, аж поки не втрапив в обійми сну.