7 . Один літній день з минулого

Аврора. 
Рік назад.

Сонце відкидало бліки на гарячий пісочок, а прохолода води цілувала стопи. Немає нічого нічого краще ніж так лежати на пісочку і слухати музику хвиль.
- Кайф, - мовила Лілі, - підтверджуючи мою думку. 
У батьків Лілі був чудовий двоповерховий будинок, який вона називала літнім, а оскільки батьки Лілі були зайняті бізнесами, то залишили дочку наглянути за будинком днів на десять, звісно під "чесне слово", що вона не робитиме вечірки, знаючи вибухову вдачу доньки. Та Лілі не хотілося проводити десять днів самій і я поїхала з нею, давши батькам обіцянку, що буду обережна і це тільки на десять днів. 
Розігрівшись, Лілі захотіла скупатися, а я залишилась на шезлонгу і, прикривши очі, мабуть задрімала, бо відкрила я їх від якогось звуку, ніби щось важке тягнули по піску, остаточно прогнала дрімоту і привстала. І нарешті зрозуміла звідки був той звук. Якийсь нахабна тягнув шезлонг Лілі.
- Ей! Ти що робиш!?- гукнула я.
Та на мій подив це нахабу зовсім не збентежило, думаю навпаки, розвеселило.
- А на що схоже?- засміявся хлопець, навіть і не думаючи залишити свій трофей і явно збирався дати драла. 
- Постав на місце або я… я,- і  не довго думаючи, я схопила пляшку з водою наставила його на хлопця,- я обіллю тебе!
Хлопець засміявся.
- А ти з Характером, горобчик, - і тільки його і бачили, погнав разом з лежаком Лілі.
- Стій!- бігла я, наздоганяючи його.
Лілі, освіжившись, підбігла до мене.
- Що за шум?- запитала вона. 
- Та от воювала за твій  лежак з одним тюленем,-так я замінила слово телепень.
Подруга засміялася і хто переміг- поцікавилася вона.
- Тюлень, - відповіла я, задихавшись від бігу.

*******
Надвечір ми з Лілі сиділи у кав'ярні на набережній під відкритим небом, милуючись, як сонце переливаючись всіма відтінками рожевого, заходить за хмари, здається, ще трохи і впаде у водні обійми, на радість  глядачам. З громадних колонок грає якийсь ритмічний трек. 
Тільки в таких місцях і розумієш цінність моментів, невагомих, як пір'їнка, та тим не менш прекрасних, про які потім згадуєш з приємною теплотою в душі.
Та Лілі було не до місцевих красот, її займав її улюблений айфон, по якому вона бігала пальцями.
В кожного свої види, від яких не можеш відірватися,- подумала я.
І вже хотіла зробити їй зауваження, та раптом почула:
- Привіт, горобчик.
Це був викрадач шезлонгів , який тепер чарівно посміхався і йшов до свого столика.
Відірвавшись від гаджета, Лілі кинула погляд на хлопця і відкрила рота від здивування. 
- Хто цей красень?- запитала Лілі.
- Казковий тюлень,- прозвала його я. 
- То оце той тип який мій шезлонг вкрав?- спитала Лілі.
-  Ага, - кивнула я.
А в очах Лі читався захват.
Вона ще раз кинула погляд на хлопця, який тепер мило посміхався, дивлячись на нас.
 Повечерявши, ми поверталися до свого будиночка, а я, роззувшись, йшла, відчуваючи пісочок між пальцями. Я чекала поки Лілі поговорить по телефону з своїм "котиком", що втім не мав нічого спільного з родиною кошачих, але муркала Лілі з ним уже добрих пів години. 
Вітер, який нещадно гнав хвилі до берега,був холодний і мені в моїй короткій сукні було некомфортно.
- Попереджаю, якщо ти зараз же не кинеш трубку, я тебе залишу  тут.- крикнула я подрузі.
Та вона мене не чула, шум хвиль губив мої слова.
- Горобчик!- раптом почула я голос хлопця.- ти мене уникаєш? - запитав він.
Ще тебе мені невистачало,-  подумала, я шукаючи Лілі, яка очевидно відстала.
Мабуть це було б навіть романтично прогулятися з хлопцем набережною, як в якомусь романтичному фільмі, де закохані цілуються, коли звучить сумна музика- подумалось мені.
Та не сьогодні.
Сьогодні я придумувала план помсти чорнявому.
- Не хочу щоб ти у мене знову щось вкрав.- мовила я, продовжуючи йти.
- А я і не збираюся у тебе нічого красти. Хочу дізнатися твоє ім'я.
А тепер мій план почав вимальовуватися і я посміхнулась:
- То ти хочеш дізнатися як мене звуть?- запитала я, зупинившись і тепер я дивилася просто на нього, а потім додала всміхаючись, - а скупатися не хочеш?
І мої руки спихнули його у воду, тільки бризки розлетілися в різні сторони.

*******

Авантюра Лілі

Зараз.

Зображення в руках стало на мить важити тону, я підняла очі на Лілі, очікуючи якоїсь її реакції. Та в цьому й була вся Лілі, вона розуміла все без слів і вже за мить мене обійняла.
- Прости мені,- промовила вона.- не хотіла коперсатись нігтями в твоїй рані.
-Ти ж не навмисно,- відповіла я.
- Але всеодно мені дуже жаль.- мовила вона, все ще тримаючи мене в обіймах. 
- А знаєш що? Пропоную завершити хвилинку суму і продовжити наш вечір,- з цими словами я простягнула їй чашку.
- Немаю нічого проти!-  кивнула білявка, ще раз мене обійнявши.
  А потім ми з Лі слухали пісні Кеті Перрі і фарбували одна одній нігті у кислотні кольори, а апогеєм нашого вечора був марафон різдвяних фільмів, що був своєрідною традицією, хоча цього року Лілі запропонувала розпочати його раніше.
Мій вибір  впав на фільм "Пара на свята" з Еммою Робертс в головній ролі.
Чудова і легка комедія про двох друзів і шоколадне морозиво- що ще потрібно для вечора двох подруг. 
- Я знаю, що тобі потрібно.- раптом підскочила на місці.- знайти собі такого, як Джексон.- мовила вона, показуючи на головного герою ложкою. 
- Тобто?- я іноді зовсім не розуміла, що за думки відвідують цю біляву голову, а вперемішку з вином це мало вибуховий ефект. 
- Я до того, що тобі треба знайти собі друга на свята.
Я здивовано поглянула на Лілі, а потім приснула зі сміху.
- Ага, "Друга на свята". В нашій школі та швидше літаюча тарілка над Велінфордом пролетить,- ткнула я подругу в плече. 
М-даа романтичні фільми- це зло. Схоже на цукерку для очей. І у будь-який момент можна все переграти за допомогою кількох реплік, - подумалось мені.
Та Лі пообіцяла мені, що ми подумаємо над цим і я майже чула, як у її мізках крутяться винтики нових авантюрних ідей, які скоро переміг сон і через деякий час вона уже мирно сопіла на на моєму  двоспальному ліжку. Мені залишалося лише одне:
я зіжмакала в долоні портрет і відправила його у корзину для сміття.
Показуючи своє ставлення до минулого.
І на душі стало легше.