6 . Малюнок

Малюнок

Аврора

Капучіно було відмінне, горіхове з шоколадною крихтою та дрібкою кориці. 

- Мммм, - промовила я, вдихаючи приємний аромат.

- Не розумію, як ти можеш пити щось, що пахне як різдвяне блювотиння, - поставивши на стіл чашку з чорною кавою, мовила Лілі посміхаючись.

- А мені подобається, - відповіла я, відпивши напою. 

Ми з Лілі сиділи в нашій улюбленій піцерії куди  завжди ходили після уроків, де подавали відмінну піцу з ананасом. Лілі  любила експерименти, тому з апетитом вминала піцу з овочами та сиром тофу.

- Які плани на сьогодні? - запитала подруга.

- Зараз у мене репетиція, а далі можна до мене піти. Мама  буде рада тебе бачити. - продовжила я.

- Так, я теж за нею скучила! - відповіла Лілі, відпивши чорної кави. 

Я саме питала Лілі про Лондон, та раптом дзвіночок на дверях піцерії продзеленчав, сповіщаючи про нового відвідувача.

Шкірою побігли дрібні мурашки, так як боковим зором я вловила шоколадні очі та темно-русяву шевелюру. Щоправда, на даний момент я бачила лише силует хлопця , оскільки дивилась на нього боковим зором. Та і цього вистачило аби моє серце пішло в танок, а долоні зрадницьки спітніли

Я таки змусила себе повернутись. На цей раз штурм мурашок був фальшивим - це був не Джаред, а просто   хлопець за статурою і зовнішністю дуже схожий на нього.

Колись я читала, що кохання - це лише хімічний процес, який проходить з часом.

"Та скільки ж чекати коли моя хімічна дія мине, місяць … рік … чи може вічність???" - питала я себе.

- Ти чого не їси? - запитала Лілі.

- Апетит зник! - відповіла я.

*****

Гітара завжди була моєю подругою тому, коли мені важко на душі я граю так, ніби нічого більше не важливо. Музика - моє заспокійливе! Моє невичерпне натхнення!

Пальці лагідно гладили струни, а моє серце поволі заспокоювалось, віддаючись ритму музики, що заповнювала  бар, який в день слугував нам репетиційною базою.

- Ти сьогодні в ударі, сонце! - мовив соліст групи і мій кращий друг Деймон коли ми відіграли останні акорди.

- Так, іноді на мене щось таке находить, - засміялася я.

Деймон був милий шатен, надміру худорлявий, але його зовнішню непримітність він компенсував неймовірною харизмою. Ми навіть сходили кілька разів на каву та потім зрозуміли, що ми більше друзі ніж пара. Однак в мене всеодно залишилися до нього теплі дружні почуття.

- Ви чудово грали! - мовила Лілі, обіймаючи мене. - Привіт , Деймоне .

- Привіт! - мовив Деймон, якому кров прилегла до щік при вигляді Лілі. Адже тільки сліпий не бачив, що він до безтями в неї закоханий.

Раптом у Деймона відразу ж намалювалися міфічні невідкладні справи.

- Чого це він? - мовила Лілі.

- Не знаю! - посміхнулась я.

Закупивши вкусняшок, ми з подругою сиділи в моїй кімнаті, відмовившись від маминої пропозиції перекусити. Як сказала Лілі:"У нас - дівич вечір!" -

і дістала з об'ємного пакету пляшку вина. 

- Ти що, а як мама побачить? - запротестувала я.

- Нууу ти і боягузка! Не чаєм же мій приїзд святкувати!   

Пішовши за чашками на кухню я подумала:"І, як їй тільки продали те вино?"

Коли я прийшла в кімнату, то побачила, що Лілі стояла і дивилась на малюнок, який я забула викинути.

- Ти його любиш? - запитала Лілі.

Я взяла згорток паперу  з трюмо, і відчула шелест спогадів минулого.

Навіть трохи сумно від того, що деякі моменти, якими б особливими вони не були, стануть просто папкою з назвою "Минуле". Треком, який ти вмикаєш просто для того, щоб повернутися в той чи інший момент твого життя. 
 

Улюбленою старою футболкою, яку ти одягаєш на ніч аби зігрітися на коротку мить. А потім … потім прохолода дня відбирає це тепло, повертаючи у дійсність.

"Ти все ще любиш його???" -

продзижчала в моїй голові фраза Лілі.

Я дивилася на неї і не знала, що відповісти, тому моєю відповіддю було мовчання. А потім, поставивши чашки я взяла зображення Джареда, а спогади поставили перемотку, повертаючи мене в прекрасний літній день з якого почалась моя історія кохання.

Дорогі читачі , нова глава вже завтра!

Дякую що даруєте свою увагу моїм книгам!

Всіх обіймаю))