5 Подруга

Аврора

Ранок вабив плетивом пухнастих сніжинок, що грайливо зазирали до мого вікна. Прокидаючись, я потягнулася в своїй білосніжній постелі, що не хотіла відпускати з царства снів і, раптом, в двері тихенько постукали. 

- Ти ще спиш, мишеня? - запитав лагідний голосок мами, яка прочинила двері. 

- Та ні, мамусь, заходь. - відказала я.

Яка ж моя мама була прекрасна в милій піжамці з Міккі Маусом, і розпущеним волоссям, що темними хвильками спадало до плечей. В її очах завжди горів веселий вогник, що завжди мене запалював.

Мама присіла поряд і, цьомнувши мене в чоло, промовила:

- Що наснилося мишеняті? - спитала вона.

- Та мої сни вкрав учорашній день, - засміялась я, і згадала як вчора пізно повернулась від Франчески, і зразу ж вляглася спати. Іноді й хороші емоції виснажують .

- А я думала, що тобі той парубок наснився, який вчора додому проводив, - всміхнулась мама. 

- Ні, то наш новенький Макс зветься, приїхав нещодавно, - мовила я, -  А ще він син містера Мастерса, - додала я. 

- Ооо цікаво цікаво...А як доречі твій Джаред? - запитала вона.

- Він більше не мій! 

- А що сталося, поділишся? - промовила мама.

- Не зараз, добре?

- Як скажеш, кицю, ти ж знаєш - я завжди з тобою! - мовила вона, обійнявши мене так тепло, що здається все погане враз і відступило.

Мама пішла на кухню. Через деякий час мені залоскотав носа аромат улюблених млинців з полуничним джемом. Збираючись виходити, я кинула погляд у дзеркало та затрималася нахвильку, вдивляючись у своє відображення, а рука сама потягнулась до шухляди, що містила в собі маленький аркуш на якому простим олівцем був намальований малюнок Джареда. Пам'ятаю, як хотіла подарувати це йому, уявляла блиск очей, а тепер - А, що тепер?! Пальці стискали папір і зображення ховалося в долоні, ніби з докором, мов викинь, а ні, то немає чого серце краяти - вертай назад.

- Доню, ти йдеш? Сніданок холоне! - почувся з кухні голос мами.

- Іду, іду! - гукнула я.

Спогадам не місце у шухляді, вирішила я та поклала на трюмо. 

"Потім викину!" - подумала я.

Мама покликала знову.

Я знову запізнювалась, тому сьогодні, ввімкнувши третю передачу, поспішила до школи. Коли я знімала куртку хтось закрив мені очі руками.

- Угадай хто? - мовив дзвінкий голосок Лілі.

- Бред Пітт. - засміялася я,  повертаючись щоб побачити свою подругу Лілі, яка заключила подругу в свої обійми. 

- Ні, не Пітт - лише я! - всміхнулась вона, - Сююрприиз! - мовила Лілі.

- Ну, як там Лондон і твій бойфренд, як його … - задумалась я. 

- Містер "Як його" офіційно отримав почесне звання екс, - заявила подруга, застукавши каблучками в сторону класу.  

Мені завжди подобалася легкість Лілі, яка вміла жити без проблем і заморочок, і, в будь якій ситуації бачила позитив. 

От і зараз, в зелених очах Лілі запалав веселий вогник, який не обіцяв мені нічого доброго, а я чекала її наступних слів:

- Я подумую влаштувати вечірку, так би мовити, відсвяткувати свою свободу! -  запустивши нігтики у біловолосі кучері, мовила подруга.

- Ти знаєш, що ти невиправна, Лілі! -  відказала я.

- Знаю, і це моя фішка! - додала білява, білозубо посміхаючись.